01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.09.2011 № 53/264
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів:
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 р.
у справі № 53/264 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія», м. Київ
про стягнення 84 453,52 грн.,
У травні 2011 р. Заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» про стягнення заборгованості за Договором № 8 від 31.12.2009 р. 77 882,17 грн. основного боргу та 6 571,35 грн. пені, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору надав на користь відповідача послуги зберігання, за які відповідач не розрахувався.
Рішенням Господарського суд міста Києва від 27.06.2011 р. у справі № 53/264 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно українська лізингова компанія» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» 77 882,17 грн. боргу, 4 751,49 грн. пені; сгягуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно українська лізингова компанія» в доход Державного бюджету України 826,34 грн. витрат по сплаті держмита та 230,91 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що на адресу відповідача не надходило жодної ухвали про призначення розгляду справи і таким чином він не зміг направити свого представника для участі в судовому засіданні, був позбавлений доступу до правосуддя.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2011 р.
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін а апеляційну скаргу бехз задоволення.
Сторони та прокуратура явку свої представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Неявка представників сторін та прокуратури в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2009 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» (замовник) було укладено Договір № 8 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору предметом даного договору являється: надання послуг зберігання; надання послуг по прийманню (відправці) вантажів замовника залізничним транспортом і проведення навантажувально-розвантажувальних робіт силами виконавця.
Згідно з умовами Договору виконавець зобов'язався забезпечити приймання на тимчасове зберігання товарів замовника; приймати всі заходи, передбачені договором, необхідні для забезпечення схоронності товару; повернути прийнятий на зберігання товар на першу вимогу замовника. Замовник зобов'язався зберігати на території виконавця товари, дозволені до споживання на території України українським законодавством і які відповідають вимогам санітарно-гігієнічних правил; здійснювати щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, в якому надаються послуги зберігання, попередню оплату в розмірі заявленої замовником площі, необхідної для зберігання товару; направляти свого представника до 29-30 числа кожного місяця в бухгалтерію виконавця для отримання рахунків за фактично надані послуги. Остаточний розрахунок здійснювати протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку.
Договір вступає в силу з 01.01.2010 р. та діє до 31.12.2010 р., а відносно розрахунків за надані послуги - до повного їх виконання (п. 5.1. Договору).
Відповідно до умов договору № 8 від 30.12.2008 р. замовник передав, а виконавець прийняв на відповідальне зберігання: реактор синтезу напівфабрикатних лаків в кількості 1 шт.; ємкості для зберігання готової продукції в кількості 6 шт., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 01.01.2009 р.
На виконання взятих зобов'язань за Договором № 8, позивач надав відповідачу послуги по зберіганню товарів, що підтверджується підписаними з боку позивача актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2010 р. по лютий 2011 р. та виставленими рахунками-фактурами.
Загальна сума виконаних робіт відповідно до вищезазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур становить 77 882,17 грн.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача.
Однак, оскільки відповідачем не надано будь-яких зауважень щодо якості наданих послуг, незважаючи на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача, місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від оплати наданих послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.3. Договору, попередня оплата послуг здійснюється в розмірі 30% від прийнятої розцінки за 1 місяць на підставі даного договору. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі виставлених рахунків з виданням актів виконаних робіт. Надлишкові грошові кошти будуть враховуватися при подальших розрахунках.
Відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо погашення заборгованості за надані послуги. На один з листів позивача відповідачем надано відповідь вих. № 2275 від 19.05.2010 р., в якій останній вказав на те, що ТОВ «ПЗУЛК» готове платити оренду за зберігання ємкостей не зважаючи на економічну кризу. Також відповідач зобов'язався платити по 2 000,00 грн. кожного тижня та погасити заборгованість до 31.09.2010 р.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно до Договору № 8 складає 77 882,17 грн.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.
Згідно зі ст.. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. З ст. 946 ЦК України).
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг (п. 2.2.4., 3.3. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору надані послуги не оплатив.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до п. 4.3. Договору, за несплату послуг зберігання поточного м'ясця до 30, 31 (28 - для лютого) числа цього ж місяця замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної в рахунку за кожний день прострочки оплати.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Місцевим господарським судом зроблено правильний розрахунок суми пені, що може бути стягнута з відповідача виходячи з облікової ставки встановленої Постановами НБУ в межах встановленого законом строку (не більше ніж за 6 місяців), який складає 4 751,49 грн.
Відповідач в судові засідання місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неповідомлення його про час і місце розгляду справи, як такі що спростовані матеріалами справи, зокрема факт отримання відповідачем копії ухвали від 19.05.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 06.06.2011 р., копії ухвали від 06.06.2011 р. про відкладення розгляду справи на 27.06.2011 р. підтверджується поштовим повідомленням.
У зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог частково. З даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 р. у справі № 53/264 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 53/264 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді