18.10.2011 року Справа № 8/5005/9171/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
Секретар судового засідання: Литвин А.П.
Представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №10-01/296 від 11.02.11, представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив”, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.11р. у справі №8/5005/9171/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ніса”, м. Київ
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив”, м. Дніпродзержинськ
про стягнення заборгованості на підставі договору про поступку права на вимогу від 12.02.09р. у загальному розмірі 460 000,00грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011р. по справі №8/5005/9171/2011 (суддя -Дубінін І.Ю.) позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса" - 460 000 грн. основного боргу, 4 600 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - Закрите акціонерне товариство “Дніпровський завод мінеральних добрив”, м. Дніпродзержинськ звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованими та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вважає, що при розгляді даної справи суд повинен був звернути увагу на те, що угода про уступку права вимоги є нікчемною в розумінні ст. 215 ЦК України. Також зазначає про недотриманість п. 4 угоди, що тягне за собою наслідки передбачені ч. 2 ст. 516 ЦК України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.11р.прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено на 04.10.11р. на 10:00год.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.11р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 18.10.11р. на 10:15год.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, а також закінчення процесуального стоку передбаченого ГПК України для розгляду апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 12.02.2009р. між ТОВ "Ньюстар -
Консалтинг", сторона-1, та позивачем, сторона-2, було укладено договір про поступку права на вимогу, відповідно до якого сторона-1 передає, а сторона-2, відповідно до вимог глави 47 Цивільного кодексу України, приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору № 1/5-2008 від 19 серпня 2008 року, укладеним між стороною-1 (первісним кредитором) та Закритим акціонерним товариством "Дніпровський завод мінеральних добрив" (надалі-боржником).
Відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що за даною угодою сторона-2 одержує право замість сторони-1 відповідно до вимог статті 512 ЦК України, вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: Сплати суми основного боргу у розмірі 2 880 000,00 гривень, витрат на перевезення у розмірі 162 000,00 гривень (п. 2), відповідно до вимог статті 514 ЦК України до сторони-2 переходять права сторони-1 у зобов'язанні і обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав згідно договірних зобов'язань між стороною-1 та ЗАТ "ДЗМД. Заміна сторони-1 здійснюється без згоди боржника, відповідно до положень статті 515 ЦК України.
Як вбачається, 18.03.2009р. позивач направив, цінним листом, на адресу відповідача лист від 16.03.2009р. та копію угоди про поступку права вимоги, та в порядку статті 518 ЦК України пропонувало надити заперечення, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти. (а.с. 19)
Крім того, 25.06.2009р. між позивачем та відповідачем, з метою погашення заборгованості по договору про поступку права вимоги, було укладено договір № 11/01/183, відповідно до умов якого відповідач здійснює поставку хімічної продукції, а покупець зобов'язується її прийняти та оплатити.
Відповідно до додатку №1 до договору № 11-01/183 від 25.06.2009р., сторонами погоджено товар - мінеральні добрива, кількість товару - 136 тонн, ціну 408 000 грн.
Так, 26.09.2009р. на виконання умов даного договору, відповідачем було виставлено рахунок фактуру на суму 390 000,00 грн. Оскільки поставка здійснювалась у розмірі 130 тонн, тому сума була зменшена.
Судова колегія враховує, що 02.07.2009р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторонами було погоджено що заборгованість відповідача перед позивачем по договору поступки права вимоги, станом на 06.07.2009р. складає 850 000,00 грн., заборгованість позивача перед відповідачем по договору № 11-01/183 від 25.06.2009р. складає 390 000,00 гри., а тому сальдо на користь позивача станом на 06.07.2009р. складає 460 000,00 грн. (850 000,00 - 460 000 - 390 000,00 грн.).
01.06.2011р. позивач цінним листом направив на адресу відповідача лист з вимогою протягом 7-ми днів перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в сумі 460 000,00 грн., на виконання умов договору про поступку права вимоги.
Вимога позивача вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, доказів виконання зобов'язання по оплаті вказаного боргу у сумі 460 000,00 грн. до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Згідно ст.ст. 512, 514, ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судова колегія вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції виконав всі вимоги передбачені ГПК України та діяв в межах Конституції України та норм чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а отже доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, а отже рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив”, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.11р. у справі №8/5005/9171/2011 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.11р. у справі №8/5005/9171/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
СуддяО.В. Чус
СуддяВ.В. Швець