11.10.2011 року Справа № 21/20-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі: Литвин А.П.
за участю прокурора: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність ВСМ № 698002 від 13.09.2005 р., ОСОБА_2 адвокат,
від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
від третьої особи: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2011 року у справі №21/20-11
за позовом Прокурора Довгинцівського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради;
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області;
за участю третьої особи Управління держкомзему у місті Кривому Розі, Дніпропетровської області
про стягнення 272782,38 гривень та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Прокурор Довгинцівського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,08645 га, розташовану по АДРЕСА_1; зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 вказану земельну ділянку привести в придатний для використання стан; стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 272782,38 гривень шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 в порушення вимог ст.125 ЗК України самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,8645 га, у зв'язку з чим державі була спричинена шкода.
Рішенням господарського суду від 10.03.2011 року та додатковим рішенням від 31 травня 2011 року у справі №21/20-11 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено повністю.
Фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 зобов'язано повернути державі в особі Криворізької міської ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,08645 га, розташовану по АДРЕСА_1
Зобов'язано відповідача вказану земельну ділянку привести в придатний для використання стан.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави в особі Криворізької міської ради шкоди заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки у сумі 272 782 грн. 38 коп.
Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України судові витрати.
27.05.2011 р. прокурор Довгинцівського району м.Кривого Рогу звернувся до господарського суду з заявою про прийняття додаткового рішення.
Приймаючи основне та додаткове рішення господарський суд виходив з того, що
земельна ділянка площею 0,8645 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 зайнята самовільно.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені, сплата за її використання не здійснюється, чим порушено статтю 125 ЗК України.
Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем склав 272782,38 гривень.
Не погодившись з додатковим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення шкоди в сумі 272782,38 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання не з'явився прокурор, позивач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю прокурора та представників позивача та третьої особи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006 р., укладеному між Криворізькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (орендар), орендодавець на підставі рішень міської ради від 27.01.2006р. № 4008 та від 22.03.2006р. № 4220 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку 19471 кв.м., кадастровий номер ділянки -1211000000:03:001:0097, для розміщення авторинку з метою з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться за АДРЕСА_1
Договір укладено на п'ять років (п.3.1. договору).
22.05.2006 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
17.06.2010 р. управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено що земельна ділянка, загальною площею 2, 8116 га по вул. Заозерна, 20 на землях житлової та громадської забудови Фізичною особо -підприємцем ОСОБА_4 огороджена бетонним парканом, має ворота для заїзду автотранспорту, вільний доступ до ділянки відсутній, використовується для ведення комерційної діяльності. Земельна ділянка площею 1, 9471 надана Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 в користування на підставі договору оренди без номеру від 19 травня 2006 року терміном на п'ять років. На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, загальною площею 1737,9 м2, зареєстровані в Криворізькому бюро технічної інвентаризації за № 13758057 і належать на праві приватної власності ОСОБА_1. Земельна ділянка площею 0,8645 Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 зайнята самовільно. Правоустановчі документи на земельну ділянку не оформлені, сплата за її використання не здійснюється, чим порушено ст. 125 Земельного кодексу України.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки вимог земельного законодавства.
17.06.2010 р. Управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровській області видано Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 припис з вимогою звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повідомити про виконання припису 17.07.2010 року
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р. та розрахунку управління Держкомзему у м.Кривий Ріг розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить - 272782 грн. 38 коп.
Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель наказом від 12.09.2007 року № 110 затверджені Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (надалі Методичні рекомендації).
Пунктом 2 Методичних рекомендацій визначено склад суб'єктів, яким може бути заподіяна та відшкодована шкода.
Виходячи з приписів даного пункту, необхідною умовою для перевірки підстав заявлених позовних вимог щодо стягнення розміру шкоди є доведення позивачем належності земельної ділянки, якій завдано шкоду, до тієї чи іншої форми власності.
Відповідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність) здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населенних пунктів - відповідні органи виконавчої влади, а в даному випадку таким органом є Криворізька міська рада.
Згідно з пунктом 3.1 Методичних рекомендацій підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Проте, матеріали справи не містять всіх необхідних матеріалів в їх сукупності для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а саме не містять: протоколу про адміністративне правопорушення, акту обстеження земельної ділянки, станом на день здійснення розрахунку.
Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача шкоди, позивач має обґрунтувати свої вимоги певними доказами.
Підпунктом 4.4. Методичних рекомендацій встановлений вичерпний перелік умов, які мають бути уточнені при обстеженні земельної ділянки. Крім того, підпунктом 5.4. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 року №312, визначено вимоги, яким повинен відповідати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту 5.6 Порядку, в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).
Всупереч наведеному, в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.06.2010 р. не зазначено: площу земельної ділянки згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки. Даний акт не містить план-схему місця розташування земельної ділянки.
Згідно із п. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Стаття 126 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором оренди землі, який реєструється відповідно до закону.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Статтею 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Постановою Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг від 30.03.2011 р. у справі № 1-111/11 припинено провадження у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_1 по ч.1 ст.197-1 КК України.
Як вбачається з даної постанови, ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,8645 га по АДРЕСА_1, площею 0,8645 га, у зв'язку з чим державі спричинені збитки в сумі 272782,38 грн.
Таким чином, спірна земельна ділянка була самовільно зайнята ОСОБА_1, а не фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Колегія суддів вважає, що надані прокурором та позивачем, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ні щодо протиправної поведінки відповідача, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення прийнято місцевим господарським судом за неповністю дослідженими обставинами справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для їх скасування.
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу, Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року та додаткове рішення від 31 травня 2011 року у справі №21/20-11 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Кривий Ріг державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги в сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 41 коп.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий В.В. Швець
Судді П.П. Павловський
О.В. Чус
З оригіналом згідно
помічник судді О.В.Бушанська