01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"13" липня 2011 р. Справа № 14/059-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 04.04.2011 р.);
від відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом): ОСОБА_2. (довіреність б/н від 08.11.2010 р.);
розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амгруп”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс”, c. Петрушки, Києво-Святошинський район
про стягнення 4 810, 42 грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс”, c. Петрушки, Києво-Святошинський район
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амгруп”, м. Київ
про стягнення 100, 00 грн.
ТОВ „Амгруп” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Васт-Транс” про стягнення 4 745, 94 грн. безпідставно одержаних грошових коштів, 37, 96 грн. інфляційних збитків, 26, 52 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за первісним позовом) безпідставним одержанням відповідачем (за первісним позовом) грошових коштів у розмірі 4 745, 94 грн. згідно платіжного доручення № 364 від 04.10.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2011 р. порушено провадження у справі № 14/059-11 за позовом ТОВ „Амгруп” до ТОВ „Васт-Транс” про стягнення 4 810, 42 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.04.2011 р.
12.04.2011 р. до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив № 187 від 11.04.2011 р., у якому він просить відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні первісного позову повністю.
12.04.2011 р. перед судовим засіданням ТОВ „Васт-Транс” (відповідач по справі за первісним позовом) до початку розгляду господарським судом справи по суті у справі № 14/059-11 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ТОВ „Амгруп” про стягнення 100, 00 грн. заборгованості по штрафу за понаднормовий простій автомобіля.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) невиконанням відповідачем (за зустрічним позовом) свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі заборгованості по штрафу за понаднормовий простій автомобіля згідно договору № 10-86/02 про перевезення вантажів від 21.09.2010 р.
13.04.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.04.2011 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. прийнято зустрічний позов ТОВ „Васт-Транс” для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ „Амгруп” у справі № 14/059-11 і призначено його розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.04.2011 р.
27.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.05.2011 р.
13.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.06.2011 р.
01.06.2011 р. у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) заявив клопотання б/н б/д, у якому він просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи -ТОВ „Синтез Лубрикантс”, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки суд вважає, що рішення з даного спору не може вплинути на його права або обов'язки.
01.06.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.06.2011 р.
22.06.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) надав письмові пояснення № 190 від 21.06.2011 р., що долучені судом до матеріалів справи.
22.06.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.07.2011 р.
29.06.2011 р. до канцелярії суду на відповідний запит суду від Енергетичної регіональної митниці надійшов лист № 22/1-2873 від 21.06.2011 р. із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.
13.07.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) надав письмові пояснення № 191 від 12.07.2011 р., що долучені судом до матеріалів справи.
Крім того, у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві. Також представник позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у первісній позовній заяві.
Представник відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічній позовній заяві. Також представник відповідача (за первісним позовом) -позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.
При цьому представниками сторін будь-яких інших заяв і клопотань по даній справі до суду не подавались та у судовому засіданні не заявлялись.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
21.09.2010 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір № 10-86/02 про перевезення вантажів, згідно умов п. 1.1. якого даний договір визначає порядок взаємних відносин сторін, які виникають між ними при виконанні його умов, а також при розрахунках за надані послуги з перевезення вантажів.
Згідно п. 1.2. договору перевізник від свого імені та за рахунок експедитора забезпечує перевезення, довірених експедитором та прийнятих від замовника/вантажовідправника вантажів, автомобільним транспортом як територією України, так і за її межами.
Відповідно до п. 1.3. договору перевізник має право залучати до виконання умов цього договору третіх осіб, за дії яких несе особисту відповідальність перед експедитором.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що замовник - фізична чи юридична особа (вантажовідправник, вантажоотримувач або третя особа), з якою експедитор уклав договір на надання транспортно-експедиторських послуг та за умовами якого замовник є платником його послуг.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що експедитор - фізична чи юридична особа, яка уклала договір про перевезення вантажів з перевізником, на підставі якого останній здійснює свої права та зобов'язання щодо приймання, перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та передачу його належному вантажоотримувачу, а також надає інші послуги на умовах цього договору.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що перевізник - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом господарювання в галузі перевезення вантажів, має в наявності власний рухомий вклад, та з якою експедитор уклав договір про перевезення вантажів, на підставі якого перевізник здійснює свої права та зобов'язання щодо приймання, перевезення, доставки вантажу до пункту призначення, несе відповідальність, а також надає інші послуги на умовах цього договору.
Згідно п. 5.1.10. договору перевізник зобов'язаний після виконання перевезення, на протязі 10 банківських днів, надати експедитору оригінали документів: а) належно оформлену товарно-транспортну накладну CMR чи ТТН, з підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача; б) акт здачі-прийому послуг, в) податкову накладну, г) рахунок-фактуру на оплату; д) довіреність; е) копію разового договора - заявки з мокрою печаткою перевізника.
Відповідно до п. 5.2.1. договору експедитор зобов'язаний здійснювати своїми силами і засобами з дотриманням вимог безпеки руху та забезпечення збереження вантажів й рухомого складу завантаження на автомобілі на своїх складах, а також забезпечити розвантаження в пунктах призначення, не допускаючи простою транспортних засобів під завантаженням і вивантаженням понад встановлені граничні норми.
Пунктом 5.2.5. договору передбачено, що експедитор зобов'язаний забезпечити своєчасне й належне оформлення у встановленому порядку дорожніх листів, CMR, ТТН, супровідних документів, відмітити фактичний час прибуття і вибуття автомобілів з пунктів завантаження і вивантаження.
Пунктом 5.2.9. договору передбачено, що експедитор зобов'язаний на протязі 24 годин на території іноземних держав та 48 годин по території України, не включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль прийшов менш ніж за 24 години до них, з моменту подачі транспортного засобу до відповідного місця, провести навантаження/вивантаження та митне оформлення вантажу.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що розмір оплати послуг перевізника визначається в кожному випадку окремо за взаємною згодою сторін і вказується в заявці до цього договору.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що оплата послуг перевізника проводиться експедитором після виконання перевезення та умов п. 5.1.10 цього договору, на протязі 7 банківських днів, шляхом банківського перерахунку коштів.
Пунктом 7.4.1. договору передбачено, що при наданні послуг в міжнародному сполученні понаднормативний простій транспортного засобу з вини експедитора під навантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу оплачується останнім у розмірі 100 доларів США по курсу НБУ. (рефрижератор - 100 доларів США по курсу НБУ.) при здійсненні міжнародного перевезення, за ножну почату добу простою, включаючи вихідні й святкові дні.
Пунктом 11.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р.
Згідно п. 11.2. договору якщо жодна із сторін, за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору, не виявила бажання зупинити його дію, такий договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.
21.09.2010 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було підписано заявку № 09-146, згідно якої відповідач (за первісним позовом) зобов'язувався здійснити для позивача (за первісним позовом) перевезення вантажу (АДР 3, 4 клас, присадки для виробництва масел вагою 4, 1 тонна в металевих бочках) за маршрутом м. Новополоцьк (Білорусь) -м. Київ (Україна) автопоїздом, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, дата завантаження -22.09.2010 р., вантажовідправник -СООО „ЛЛК-Нафтан”, вантажоодержувач -ТОВ „Синтез Лубрикантс”.
Відповідно до даної заявки фрахтова вартість перевезення складає 10 000, 00 грн.
На виконання умов договору та заявки відповідачем (за первісним позовом) було надано послуги по перевезенню вантажу (АДР 3, 4 клас, присадки для виробництва масел вагою 4, 1 тонна в металевих бочках) за маршрутом м. Новополоцьк (Білорусь) -м. Київ (Україна) на суму 10 000, 00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії СД № 0002011 від 11.12.2009 р., рахунком-фактурою № 2464 від 24.09.2010 р. на суму 10 000, 00 грн., актом № 2464 виконаних робіт (наданих послуг) від 24.09.2010 р., наявними у матеріалах справи.
Крім того, 04.10.2010 р. відповідачем (за первісним позовом) було виставлено позивачу (за первісним позовом) рахунок-фактуру № 2464-1 на суму 4 745, 94 грн. за понаднормовий простій автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р.
За період дії договору та на його виконання позивачем (за первісним позовом) було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті послуг з перевезення вантажу відповідно до заявки № 09-146 від 21.09.2010 р. та по оплаті понаднормового простою автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р. відповідно до рахунку-фактури № 2464-1 від 04.10.2010 р. та перераховано відповідачу (за первісним позовом) грошові кошти у розмірі 14 645, 94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 364 від 04.10.2010 р., наявним у матеріалах справи.
17.11.2010 р. позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) із листом № 26-10/01 від 25.10.2010 р., у якому просив відповідача (за первісним позовом) протягом семи календарних днів повернути надлишково перераховані грошові кошти у розмірі 4 645, 94 грн. Факт направлення позивачем (за первісним позовом) і одержання відповідачем (за первісним позовом) вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа.
Позивач (за первісним позовом) -відповідач (за зустрічним позовом) у своїй первісній позовній заяві просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 4 745, 94 грн. безпідставно одержаних грошових коштів згідно платіжного доручення № 364 від 04.10.2010 р., у зв'язку із відсутністю його вини у понаднормовому простою автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р., 37, 96 грн. інфляційних збитків, 26, 52 грн. 3 % річних, а позивач (за зустрічним позовом) -відповідач (за первісним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) на свою користь 100, 00 грн. заборгованості за договором № 10-86/02 про перевезення вантажів від 21.09.2010 р. за понаднормовий простій автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р. з вини позивача (за первісним позовом).
З приводу вказаних позовних вимог позивача (за первісним позовом) та вказаної вимоги позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із пунктів 5.2.1., 5.2.5., 5.2.9. договору саме експедитор -позивач (за первісним позовом) є відповідальним за організацію своєчасного завантаження, розвантаження та митне оформлення вантажу.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що 27.09.2010 р. о 16 год. 04 хв. перевізником -відповідачем (за первісним позовом) у місце прибуття автотранспорту Енергетичної регіональної митниці було доставлено вантаж (АДР 3, 4 клас, присадки для виробництва масел вагою 4, 1 тонна в металевих бочках) за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії СД № 0002011 від 11.12.2009 р. Вказаний вантаж був випущений у вільний обіг (розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України (ст. 1 Митного кодексу України) за ВМД типу „ІМ 40 ТД” від 01.10.2010 р. № 124000008/0/084465. Тобто, 01.10.2010 р. перевізник -відповідач (за первісним позовом) відбув з Енергетичної регіональної митниці після митного оформлення вантажу для його доставлення вантажоодержувачу. Вказаний вантаж був доставлений перевізником - відповідачем (за первісним позовом) вантажоодержувачу та вивантажений останнім тільки 04.10.2010 р. після вихідних днів.
Вищевказані обставини підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії СД № 0002011 від 11.12.2009 р., актом № 2464 виконаних робіт (наданих послуг) від 24.09.2010 р., листом № 22/1-2873 від 21.06.2011 р. Енергетичної регіональної митниці, поясненнями б/н від 16.05.2011 р. водія -Скрипніченка П. І., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем (за первісним позовом) у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини, як відповідальної особи у організації перевезення, у перевищенні строків митного оформлення вантажу та розвантаження останнього, що встановлені п.п. 5.2.1., 5.2.5., 5.2.9. договору.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що понаднормативний простій транспортного засобу перевізника -відповідача (за первісним позовом) під час митного оформлення вантажу і розвантаження вантажу стався з вини експедитора - позивача (за первісним позовом), у зв'язку із тим, що останній не забезпечив своєчасність здійснення вказаних процедур.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що предметом первісного позову є вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 4 645, 94 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 37, 96 грн. інфляційних збитків, 26, 52 грн. 3 % річних, а предметом зустрічного позову є вимога позивача (за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) 100, 00 грн. заборгованості по штрафу за понаднормовий простій автомобіля.
У процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги за первісним позовом та вказана позовна вимога за зустрічним позовом є взаємовиключними.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунтком 7.4.1. договору передбачено, що при наданні послуг в міжнародному сполученні понаднормативний простій транспортного засобу з вини експедитора під навантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу оплачується останнім у розмірі 100 доларів США по курсу НБУ. (рефрижератор - 100 доларів США по курсу НБУ.) при здійсненні міжнародного перевезення, за ножну почату добу простою, включаючи вихідні й святкові дні.
Розрахунок штрафу, виконаний позивачем (за зустрічним позовом) та включений у рахунок-фактуру № 2464-1 від 04.10.2010 р., є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача (за зустрічним позовом) в частині стягнення із відповідача (за зустрічним позовом) заборгованості по штрафу за понаднормовий простій автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р. за договором у вищевказані періоди у розмірі 100, 00 грн.
У процесі розгляду справи судом не встановлено відсутність будь-якої правової підстави одержання відповідачем (за первісним позовом) грошових коштів у розмірі 4 645, 94 грн., оскільки такою підставою є договір № 10-86/02 про перевезення вантажів від 21.09.2010 р., заявка № 09-146 від 21.09.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) серії СД № 0002011 від 11.12.2009 р., акт № 2464 виконаних робіт (наданих послуг) від 24.09.2010 р., рахунок-фактура № 2464-1 на суму 4 745, 94 грн. за понаднормовий простій автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р., а спірні грошові кошти у розмірі 4 645, 94 грн. були отримані відповідачем (за первісним позовом) від позивача (за певіним позовом) в якості оплати штрафу за понаднормовий простій автомобіля з 29.09.2010 р. по 04.10.2010 р., передбаченого договором, що було встановлено судом у процесі розгляду справи.
Отже, у зв'язку із тим, що у процесі розгляду справи судом встановлено правову підставу та правомірність отримання відповідачем (за первісним позовом) від позивача (за первісним позовом) грошових коштів у розмірі 4 645, 94 грн., та те, що задоволення позовної вимоги за зустрічним позовом повністю виключає задоволення позовних вимог за первісним позовом, то такі первісні позовні вимоги ТОВ „Амгруп” про стягнення з ТОВ „Васт-Транс” 4 745, 94 грн. безпідставно одержаних грошових коштів, 37, 96 грн. інфляційних збитків, 26, 52 грн. 3 % річних є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом).
Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (за первісним позовом) -відповідача (за зустрічним позовом).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні первісного позову повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амгруп” (ідентифікаційний код 36476684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс” (ідентифікаційний код 30367782) 100 (сто) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості по штрафу за понаднормовий простій автомобіля та судові витрати 102 (сто дві) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
21 жовтня 2011 р.