"14" жовтня 2011 р.Справа № 12/77/5022-1083/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
За участю:
позивача - ОСОБА_1 ( паспорт серія НОМЕР_2 від 03.09.02 р. );
відповідача -ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_3 від 16.09.98р.)
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору №1 суборенди нерухомого майна від 07.04.2009р. та стягнення 33957,10грн., в тому числі борг по орендних платежах 32404,96грн., борг по компенсаційних послугах 262,57грн, 1289,57грн. пені.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору №1 суборенди нерухомого майна, відповідно до вимог п.5.1 і п.5.4 якого відповідач зобов'язувався своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати компенсаційні послуги, у зв'язку з чим станом на 1 листопада 2010 року виникла заборгованість по сплаті орендних платежів та компенсаційних послуг в сумі 32667,53грн. за період з 03.04.2009р. по 01.11.2010р., внаслідок чого останньому нараховано пеню, яка складає 1289,57грн.
Позивачем надано обґрунтування позовної вимоги в частині розірвання договору суборенди нерухомого майна від 07.04.2009р., де остання посилаючись на приписи ст. 188 ГК України, зазначає, що даний договір був пролонгований сторонами до 07.04.2011р., відповідачу направлялись претензії про несплату заборгованості №7 від 14.04.2010р., №8 від 17.04.2010р. та №9 від 30.04.2010р., а також зазначила, що про продовження терміну дії договору свідчать часткові проплати останнім орендних та компенсаційних платежів після 07.04.2010р., а також акти звірки розрахунків. Також позивач надала суду розрахунок складових основної суми боргу оренди та компенсаційних витрат. Позивач в судовому засіданні 14.10.2011р. зазначила, що у 2011 році не надсилала відповідачу заперечень щодо продовження терміну дії договору №1 суборенди нерухомого майна.
Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що строк дії договору був встановлений до 01.04.2011р., після закінчення терміну його дії переговори щодо укладення нового договору не велись, також у відповідача були переговори з директором ППВКФ "Асторія БЯВ" щодо оренди даного приміщення, і сторони домовилися про оренду половини площі даного приміщення до листопада-грудня 2010 року, при цьому посилаючись на ст.. 639 ЦК України щодо можливості укладення договору у будь-якій формі (тобто усній), тому відповідачу не зрозумілі претензії позивача; також, посилаючись на ст.. 767 ЦК України, відповідач зазначає про неналежний стан переданого йому в суборенду приміщення (проблеми з вентиляцією). Відповідач в судовому засіданні 14.10.2011р. зазначив, що у 2010-2011 роках не звертався до позивача з запереченнями стосовно продовження терміну дії договору №1 суборенди нерухомого майна.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а відтак, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:
07.04.2009р. між приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Асторія БЯВ", як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договір № 3 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування приміщення в добудові дев'яти поверхового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 90,2 м2 строком на один рік з 07 квітня 2009 року по 01 квітня 2010 року, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.04.2009р. Згодом термін дій договору продовжено до 01.04.2011р., що підтверджується домовленістю сторін на договорі.
На підставі договору № 3 оренди нерухомого майна між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 07 квітня 2009 року укладено договір суборенди №1 приміщення, розташованого в добудові дев'яти поверхового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 90,2 м2 (надалі -Договір №1) строком на один рік з 07 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року.
Сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюється дія ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" (п.1.2.)
На виконання договору №1 відповідачу передано об'єкт суборенди, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.04.2009р.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (01.04.2010р.) не заперечував проти продовження терміну його дії, відповідач не надав доказів повернення об'єкту оренди відповідно до умов договору, а відтак договір вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений, тобто до 24.03.2011р., а згодом, за таких же підстав - до 19.03.2012р.
Договір суборенди відповідає чинному законодавству, він підписаний позивача та відповідачем особисто, спору між сторонами щодо підписання Договору немає.
Вказаний договір суборенди нежитлового приміщення відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом .
Згідно частини 5 статті 762 ЦК України плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В частині 1 статті 286 ГК України вказано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2., 5.3. Договору №1 Орендар (відповідач по справі) зобов'язався сплачувати Орендодавцю (позивачу по справі) шляхом перерахування коштів у безготівковому рахунку або внесення готівки в касу не пізніше 17 числа кожного місяця, розмір оредної плати за базовий перший місяць суборенди становить 50,00грн. за 1кв.м. (без ПДВ), а розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Крім того, згідно п.5.4. договору №1 відповідач зобов'язався відшкодовувати на користь позивача на підставі рахунків плату за комунальні послуги авансом в строк до 05 числа кожного місяця.
За умовами Договору:
- орендар зобов'язаний прийняти об'єкт суборенди і повернути останній Орендодавцю у зв'язку із припиненням дії договору на підставі акту приймання-передачі (розділ 3, пп.8.1.1. п.8 );
- своєчасно та у повному обсязі здійснювати орендні платежі, а також відшкодовувати Орендодавця всі витрати з комунальних послуг п. 5.4. (пп. 8.1.2., 8.1.4 п.8).
Як слідує з матеріалів справи, із поданих актів звірки взаємних розрахунків від 01.06.2010р., від 01.11.2010р., підписаних сторонами без зауважень, рахунків, виставлених відповідачу для оплати комунальних послуг та орендної плати, копії яких знаходяться в матеріалах справи, розрахунку інфляційних нарахувань відповідно до п.5.3. договору №1 позивач підставно нараховував відповідачу до сплати за період користування приміщенням з квітня 2009р. по листопад 2010р. включно орендні платежі та компенсаційні послуги, проте відповідач всупереч умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував зазначені платежі внаслідок чого станом заборгував за зазначений період кошти в загальній сумі 32667,53грн., в тому числі борг по орендних платежах в розмірі 32404,96грн. та борг по компенсаційних послугах в розмірі 262,57грн.
Водночас, наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків від 01.06.2010р., від 01.11.2010р., які підписані сторонами без зауважень, свідча про користування відповідачем об'єктом оренди після 01.04.2010р., що спростовує його твердження про закінчення терміну дії договору №1 31.03.2010р.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525. 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі і про погашення заборгованості згідно вищезазначеного договору не надав, доказів укладення іншого договору оренди на спірне приміщення у 2010-2011рр., а тому згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 32667,53грн., в тому числі борг по орендних платежах в розмірі 32404,96грн. та борг по компенсаційних послугах в розмірі 262,57грн.
При таких обставинах позов в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.
Згідно з ч. І ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За ч. 1 ст. 549. п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 9.2. договору №1, у вигляді сплати пені, з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, в розмірі 1289,57грн. згідно розрахунку позивача, який є обґрунтований і відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства щодо періоду нарахування та розміру.
Щодо позовних вимог про розірвання договору №1 суборенди нерухомого майна необхідно зазначити наступне.
Частинами 1. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір також може бути розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною, суттєвим є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона в значній мірі втрачає те, на що розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до ч. З ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Отже, виходячи із змісту наведених положень чинного законодавства дії заінтересованої сторони, спрямовані на розірвання договору та непогодження з ними іншої сторони мають відбутися до звернення з відповідним позовом до суду. Оскільки, метою розірвання договору у зв'язку з істотною зміною є необхідність відновлення балансу інтересів сторін внаслідок неочікуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волевиявлення сторін, саме порушення права заінтересованої сторони на таке відновлення внаслідок не прийняття відповідної пропозиції іншою стороною є необхідною умовою для звернення до суду.
Несплата орендної плати є порушенням виконання орендарем своїх договірних умов і орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди.
Проте, позивач не надав суду доказів направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору оренди відповідно до ст.. 188 ГК України, а долучені до матеріалів справи претензії свідчать лише про нагадування відповідачу про існування заборгованості та містять вимогу про її погашення, а відтак позов в частині розірвання договору №1 заявлено передчасно і задоволенню не підлягає.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, код НОМЕР_4, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, 32404,96грн. боргу по сплаті орендної плати, 262,57 грн. боргу по компенсаційних послугах, 1289,57грн. пені, 339грн.57коп. в повернення сплаченого державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "18" жовтня 2011р. через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8383
Суддя Н.А. Френдій