Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
06.10.2011Справа №5002-19/3409-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп», АР Крим, м.Ялта (ідентифікаційний код 30973294)
До відповідача - Алупкінської міської ради, АР Крим, м.Алупка
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державного комітету України по земельних ресурсах в м.Ялта, АР Крим, м.Ялта
про скасування рішення
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - ОСОБА_1. - представник, дов. б/н від 01.03.2011 р.
Від відповідача - ОСОБА_2. - представник, дов. б/н від 23.09.2011 р.
Від третьої особи - не з'явився
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Алупкінської міської ради, у якому просить витребувати у відповідача рішення № 8 від 27.05.2011 р. про скасування рішення № 288 від 08.07.2009 р. виконавчого комітету Алупкінської міської ради; визнати протиправним та скасувати рішення № 8 від 27.05.2011 р. Алупкінської міської ради «Про скасування рішення № 288 від 08.07.2009 р. виконавчого комітету Алупкінської міської ради»; стягнути з місцевого бюджету м.Алупка витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. та зарахувати на поточний рахунок позивача, а також просить стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при прийнятті спірного рішення вийшов за межі наданих повноважень, порушив приписи норм матеріального права, у зв'язку з чим спірне рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державного комітету України по земельних ресурсах в м.Ялта.
Представник позивача у судовому зсіданні усно позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Проти клопотання позивача про оголошення перерви заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, у задоволенні клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні відмовляє, оскільки дане клопотання жодним чином не обґрунтоване документально. Також враховує, приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), ту обставину, що строк розгляду справи сплаває 08.10.2011 р. та відсутність клопотання про продовження троку розгляду справи.
Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила. Про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.
Фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) не проводилась.
Представникам сторін роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Рішенням виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 288 від 08.07.2009 р. «Про дозвіл ТОВ «Вест Іст Груп» встановлення огорожі земельної ділянки, яке знаходиться у довгостроковій оренді згідно затвердженого проекту за адресою: м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку) дозволено ТОВ «Вест Іст Груп», встановити капітальну огорожу земельної ділянки, яка перебуває у довгостроковій оренді згідно затвердженого проекту та межах м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку)» (а.с.8).
Рішенням Х сесії VI скликання Алупкінської міської ради № 8 від 27.05.2011 р. «Про невідкладні заходи по забезпеченню загального водокористування в акваторії чорного моря на території Алупкінської міської ради» скасовано Рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 288 від 08.07.2009 р. «Про дозвіл ТОВ «Вест Іст Груп» встановлення огорожі земельної ділянки, яке знаходиться у довгостроковій оренді згідно затвердженого проекту за адресою: м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку)» (а.с.20-21).
З матеріалів справи суд вбачає, що між Алупкінською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки б/н від 05.03.2009 р., відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,3000 га розташовану за адресою: Україна, АР Крим, м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку), (кадастровий номер - 0111970200:01:004:0126) для обслуговування пляжної зони із земель жилої та суспільної забудови, зокрема землі не передані у власність, не надані в користування (рядок 12.4, шифр 97 форми 6 - зем.), по видах земельних угідь «відкрити землі без рослинного покрову, або з незначним рослинним покровом», в т.ч. і «рекреаційного призначення» (графа 67, 68, 80 форми 6-зем). На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні (згідно з висновком № 626/12-2006 про можливості закріплення земельної ділянки відділу головного архітектора виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 13.12.2006 р.) (а.с.42-47).
Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач вказує на порушення його права на спірну земельну ділянку, оскільки між позивачем та відповідачем укладено довгостроковий Договір оренди землі, а також на ту обставину, що міська рада при прийнятті спірного рішення вийшла за межі наданих законом повноважень, порушила норми матеріального права та не мала права на скасування свого ж рішення, у зв'язку з чим просить суд скасувати спірне рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 р. № 161-XIV із змінами і доповненнями) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, комунальної власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Стаття 12 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) територіальній громаді м.Алупка належить право комунальної власності на землю.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Алупкінська міська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на відповідній сесії ради.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
В силу ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування. Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способів захисту земельних прав передбачено також ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ із змінами і доповненнями). Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто в разі не доведення позивачем наявності обставин порушення його прав чи інтересів як підстави для їх захисту заявлений ним позов не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав, оскільки ст.1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) та ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) передбачають звернення до суду саме за захистом певних порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно із статтею 93 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) та статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі право на строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише у разі укладення договору оренди і його державної реєстрації. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Стосовно підстави позивача для визнання недійсними рішення Х сесії VI скликання Алупкінської міської ради № 8 від 27.05.2011 р. «Про невідкладні заходи по забезпеченню загального водокористування в акваторії чорного моря на території Алупкінської міської ради», що рада при прийнятті спірного рішення вийшла за межі наданих законом повноважень та не мала права на його скасування суд зазначає наступне.
Рішенням виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 288 від 08.07.2009 р. «Про дозвіл ТОВ «Вест Іст Груп» встановлення огорожі земельної ділянки, яке знаходиться у довгостроковій оренді згідно затвердженого проекту за адресою: м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку) дозволено ТОВ «Вест Іст Груп», встановити капітальну огорожу земельної ділянки, яка перебуває у довгостроковій оренді згідно затвердженого проекту та межах м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку)».
Рішенням Х сесії VI скликання Алупкінської міської ради № 8 від 27.05.2011 р. «Про невідкладні заходи по забезпеченню загального водокористування в акваторії чорного моря на території Алупкінської міської ради» скасовано Рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради № 288 від 08.07.2009 р. «Про дозвіл ТОВ «Вест Іст Груп» встановлення огорожі земельної ділянки, яке знаходиться у довгостроковій оренді згідно затвердженого проекту за адресою: м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку)».
Між Алупкінською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки б/н від 05.03.2009 р., відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,3000 га розташовану за адресою: Україна, АР Крим, м.Алупка, район вул.1 Травня (нижче піонерського парку), (кадастровий номер - 0111970200:01:004:0126) для обслуговування пляжної зони із земель жилої та суспільної забудови, зокрема землі не передані у власність, не надані в користування (рядок 12.4, шифр 97 форми 6 - зем), по видах земельних угідь «відкрити землі без рослинного покрову, або з незначним рослинним покровом», в т.ч. і «рекреаційного призначення» (графа 67, 68, 80 форми 6-зем). На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні (згідно з висновком № 626/12-2006 про можливості закріплення земельної ділянки відділу головного архітектора виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 13.12.2006 р.).
Отже, суд приходить до висновку, що позивачу передана в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку для обслуговування пляжної зони із земель жилої та суспільної забудови.
Відповідно до ч.3 ст.90 Водного кодексу України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.
Згідно ч.3 ст.62 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.
Пунктом 2.4 Правил устрою, обладнання та використання пляжних зон в Автономній Республіці Крим затвердженими Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 334-6/11 від 20.04.2011 р. передбачено, що пляжами загального призначення - пляжи, призначені для відвідування усіма бажаючими, з безкоштовним та безперешкодним доступом та перебуванням. На території пляжу загального користування за плату можуть надаватись послуги пляжного сервісу. Перелік та вартість платних послуг надаваємих відпочиваючим, а також режим роботи пляжу загального користування погоджуються користувачем з органом місцевого самоврядування або районною державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим.
Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями).
Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, статті 25, ч.14 ст.46, ч.1 ст.59, ч.10 ст.59 Закону України Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) надано офіційне тлумачення зазначеним нормам, так в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Алупкінська міська рада при прийнятті спірного рішення діяла в межах наданих її повноважень, спірне рішення відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції, а отже відсутні правові підстави для скасування спірного рішення.
Згідно статті 152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ із змінами і доповненнями) порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими цією статтею, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування.
Позивачем не виконані вимоги пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку на позивача.
Також суд звертає увагу на те, що на схемах, які надані суду позивачем зробити висновок про знаходження урізу Чорного моря, не можливо. Представник позивача також не зміг показати на наданих схемах розташування земельної ділянки, наданої позивачу, та урізу Чорного моря.
Стосовно позовної вимоги про витребування у відповідача Рішення Х сесії VI скликання Алупкінської міської ради № 8 від 27.05.2011 р. «Про невідкладні заходи по забезпеченню загального водокористування в акваторії чорного моря на території Алупкінської міської ради» суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. В силу ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оскільки, такий спосіб захисту порушеного права як витребування рішення не передбачений діючим законодавством, суд у задоволенні даної позовної вимоги відмовляє. Крім того, заявлена позовна вимога направлена не на захист порушеного права.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади (п.1.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р.).
Оскільки, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, той відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
За вказаних обставин суд у задоволенні позову відмовляє.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) суд -
· У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 11.10.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.