Кіровоградської області
"06" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1297/11
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/1297/11
за позовом: Одеської залізниці, м. Одеса
до відповідача: Малотимошівської сільської ради, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Мала Тимошівка
про стягнення 158660,44 грн,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1., довіреність від 04.01.2011 № 181,
від відповідача - Мірошник В.М., сільський голова, рішення від 26.11.2010 № 1.
Одеська залізниця звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 158660,44 грн.
Рішенням від 25.01.2011 у справі № 16/132 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь Одеської залізниці 158660,44 грн, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1586,60 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 вказане рішення господарського суду І-ї інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.01.2011 у справі № 16/132 скасовано. Дану справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області в іншому складі суду.
Розпорядженням від 20.07.2011 № 254 в.о. керівника апарату господарського суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 16/132.
Згідно довідки про результати автоматичного розподілу справи між суддями від 20.07.2011 справу 16/132 призначено головуючому судді Кабаковій В.Г. та присвоєно новий номер 5013/1297/11.
Ухвалою від 22.07.2011 суддею Кабаковою В.Г. прийнято дану справу до свого провадження.
Позивачем позовні вимоги підтримано у повному обсязі.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та зазначає, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Однак, відповідач при здійсненні владно-адміністративних повноважень порушив вимоги п. п. 3, 4, 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення", чим спричинив Одеській залізниці матеріальні збитки в сумі 158 660,44 грн.
Відповідно до поданого до суду відзиву на позов, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню господарським судом. Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів споживання населенням саме такої кількості води, що зазначена позивачем у розрахунку збитків. Малотимошівська сільська рада норми споживання з централізованого водопостачання не встановлювала. Відповідач не отримував у період, що входить до позовних вимог субвенцію з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, більше того, обов'язок по отриманню субвенції покладений на позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Одеська залізниця в особі Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3 (далі - Знам'янське БМЕУ № 3) виробляє та постачає питну воду абонентам, які проживають в багатоквартирних будинках № 1 та № 3 ст. Кропивницька.
Знам'янське БМЕУ № 3 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці, заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи.
Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. розділу 2 Положення про Знам'янське БМЕУ № 3, затвердженого 22.02.2001, предметом діяльності підрозділу є задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в сфері утримання, ремонту і експлуатації будівель, споруд, об'єктів водопостачання та водовідведення та інженерних мереж, попередження їх передчасного зносу. Підрозділ здійснює випуск товарів народного споживання, надання послуг, в тому числі послуг водопостачання та водовідведення (а.с. 21 -25).
Знам'янським БМЕУ № 3 на підставі Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.06 № 959 зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1276, здійснено розрахунок собівартості послуги водопостачання та водовідведення, який згідно висновків державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області № 50 та № 51 від 23.10.2007 є економічно обґрунтованим.
Згідно розрахунку витрати на виробництво послуг водопостачання становлять 7,05 грн за 1 м. куб. води та послуг водовідведення в розмірі 45,60 грн за 1 м. куб. без урахування ПДВ (а.с. 11-12).
Знам'янське БМЕУ № 3 листом від 29.10.2007 № 9722 звернулось до відповідача з проханням, відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" погодити тарифи для населення на послуги водопостачання на рівні 8,46 грн (з ПДВ) за 1 м. куб. води та водовідведення на рівні 54,72 грн (з ПДВ) за 1 м. куб. води без урахування рентабельності (а.с. 10).
14.03.2008 рішенням № 61 дев'ятої сесії Малотимошівської сільської ради "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання" Знам'янському БМЕУ № 3 затверджено тарифи на послуги водопостачання для населення в розмірі 3,11 грн за 1 м. куб. води (з урахуванням ПДВ) та на послуги водовідведення у розмірі 4,11 грн за 1 м.куб. води (з урахуванням ПДВ) (а.с. 13) та не передбачено відшкодування з місцевого бюджету збитків підприємства-виробника житлово-комунальних послуг, у зв'язку з затвердженням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат Знам'янського БМЕУ № 3 на виробництво зазначених послуг.
Листом від 04.12.2008 № 5720 Знам'янське БМЕУ № 3 звернулось до відповідача з пропозицією повторно розглянути та погодити тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька, відповідно до висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області № 50 та № 51 від 23.10.07 р. (а.с. 58-65).
20.01.2009 чотирнадцятою сесією Малотимошівської сільської ради було прийнято рішення № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення споживачів ст. Кропивницька", яким Знам'янському БМЕУ № 3 затверджено тарифи на послуги водопостачання для населення в розмірі 6,00 грн за 1 м.куб. води та водовідведення в розмірі 6,80 грн за 1 м. куб. води (з урахуванням ПДВ) (а.с. 17).
Знам'янським БМЕУ № 3 направлено лист до Малотимошівської сільської ради № 619 від 24.02.2009 з повідомленням про необхідність відшкодування підприємству різниці між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю послуг водопостачання та водовідведення шляхом укладення угоди (а.с. 18).
В листі - відповіді від 13.04.2009 № 28 Малотимошівська сільська рада повідомила про неможливість відшкодувати різницю між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю послуг посилаючись на те, що в бюджеті сільської ради такі кошти не передбачено (а.с. 19).
Одеська залізниця звернулась до Новоукраїнського районного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Малотимошівської сільської ради від 20.01.2009 № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для населення ст. Кропивницька".
Постановою Новоукраїнського районного суду від 04.03.2010 у адміністративній справі № 2а-230/2010 за позовом Одеської залізниці визнано протиправним і скасовано рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20.01.2009 № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення споживачів ст. Кропивницька" в частині затвердження Знам'янському БМЕУ № 3 тарифів на послуги для споживачів станції Кропивницька водопостачання для населення у розмірі 6,00 грн з урахуванням 20% ПДВ, водовідведення для населення у розмірі 6,60 грн з урахуванням 20% ПДВ; в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20.01.2009 № 89 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення споживачів ст. Кропивницька" в частині затвердження Знам'янському БМЕУ № 3 тарифів на послуги для інших споживачів відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю (а.с. 26-27).
Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" врегульовано порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Так, частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Частинами 4, 5 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Згідно ч.ч. 4-6 статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між встановленим (затвердженим) розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених робіт (послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Встановлення (затвердження) органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування цін (тарифів) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без визначення джерел для відшкодування відповідної різниці, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, не допускається і може бути оскаржено у судовому порядку.
Оскільки Малотимошівською сільською радою не відшкодовано різницю між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю послуг з водопостачання та водовідведення, що спричинило Одеській залізниці матеріальні збитки, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Конституція України (ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно складених та підписаних сторонами актів звірки споживання послуг водопостачання населенням ст. Кропивницька за період з 01.04.2008 по 01.03.2009 та за період з 01.03.2009 по 01.04.2010 та згідно довідок про кількість спожитої води окремими мешканцями ст. Кропивницька за період з 01.04.2008 по 01.03.2009 та за період з 01.03.2009 по 01.04.2010 (том 2 а.с. 24 - 31, том 2 а.с. 39 - 48), господарським судом встановлено, що мешканцями, які проживають у 32 квартирах багатоквартирних будинках № 1 та № 3 ст. Кропивницька спожито води у період з 01.04.2008 по 01.03.2009 - 2146 м.куб. з яких 877 м.куб. по лічильнику та 1269 по нормі та за період з 01.03.2009 по 01.04.2010 - 1506,8 м. куб., з яких 875 м.куб. по лічильнику та 631,8 м.куб. по нормі, а саме:
ОСОБА_2. - 135 м.куб.по водолічильнику (66 м.куб. з 01.04.2008 по 01.03.2009 + 69 м.куб. з 01.03.2009 по 01.04.2010)
ОСОБА_3. - 139 м.куб. по водолічильнику (87 м.куб. + 52 м.куб.)
ОСОБА_4. - 5 м.куб. по водолічильнику (0 + 5 м.куб.)
ОСОБА_5. - 129,6 м.куб. по нормі на одну людину (24 міс х 5,4 м.куб) (59,4 м.куб. + 70,2 м. куб.)
ОСОБА_6. - 129,6 м.куб. по нормі на одну людину (24 міс х 5,4 м.куб) (59,4 м.куб. + 70,2 м. куб.)
ОСОБА_7. - 50 м.куб. по водолічильнику (34 м.куб. + 16 м. куб.)
ОСОБА_8. - 237,6 м.куб. по нормі (237,6 м.куб. + 0 м.куб.) та 53 м.куб. по водолічильнику (0 м.куб. + 53 м.куб.)
ОСОБА_9. - 96 м.куб. по водолічильнику (48 м.куб. + 48 м.куб.)
ОСОБА_10. - 27 м.куб. по водолічильнику (11 м.куб. + 16 м.куб.)
ОСОБА_11. - 89 м.куб. по водолічильнику (63 м.куб. + 26 м.куб.)
ОСОБА_12. - 129,6 м.куб. по нормі (129,6 м.куб. + 0 м.куб) та 115 м. куб. по водолічильнику (48 м.куб. + 67 м.куб.)
ОСОБА_13. - 129,6 м.куб. по нормі на одну людину (24 міс х 5,4 м.куб) (59,4 м.куб. + 70,2 м. куб.)
ОСОБА_14. - 43,2 м.куб. по нормі (43,2 м.куб. + 0 м.куб.) та 59 м.куб. по водолічильнику (27 м.куб. + 32 м.куб.)
ОСОБА_15. - 98 м.куб. по водолічильнику (38 м.куб. + 60 м.куб.)
ОСОБА_16. - 118,8 м.куб. по нормі (118,8 м.куб. + 0 м.куб.) та 33 м.куб. по водолічильнику (0 м.куб. + 33 м.куб.)
ОСОБА_17. - 20 м.куб. по водолічильнику (20 м.куб. + 0 м.куб.)
ОСОБА_18. - 98 м.куб. по водолічильнику (55 м.куб. + 43 м.куб.)
ОСОБА_19. - 43,2 м.куб. по нормі (43,2 м.куб. + 0 м.куб.) та 59 м.куб по водолічильнику. (28 м.куб. + 31 м.куб.)
ОСОБА_20. - 100 м.куб. по водолічильнику (70 м.куб. + 30 м.куб.)
ОСОБА_21. - 91 м.куб. по водолічильнику (68 м.куб. + 23 м.куб.)
ОСОБА_22. - 19 м.куб. по водолічильнику (0 м.куб. + 19 м.куб.)
ОСОБА_23. - 97,2 м.куб. по нормі (97,2 м.куб. + 0 м.куб.) та 59 м.куб. по водолічильнику (7 м.куб. + 52 м.куб.)
ОСОБА_24. - 125 м.куб. по водолічильнику (60 м.куб. + 65 м.куб.)
ОСОБА_25. - 78 м.куб. по водолічильнику (43 м.куб. + 35 м.куб.)
ОСОБА_26. - 74 м.куб. по водолічильнику (33 м.куб. + 41 м.куб.)
ОСОБА_27. - 259,2 м.куб. по нормі на дві людини (24 міс х 5,4 м.куб. х 2) (118,8 м.куб. + 140,4 м.куб.)
ОСОБА_28. - 129,6 м.куб. по нормі на одну людину (24 міс х 5,4 м.куб) (59,4 м.куб. + 70,2 м. куб.)
ОСОБА_29. - 15 м.куб. по водолічильнику (15 м.куб. + 0 м.куб.)
ОСОБА_30. - 259,2 м.куб. по нормі на дві людини (24 міс х 5,4 м.куб. х 2) (118,8 м.куб. + 140,4 м.куб.)
ОСОБА_31. - 64,8 м.куб. по нормі (64,8 м.куб. + 0 м.куб.) та 97 м.куб. по водолічильнику (56 м.куб. + 41 м.куб.)
ОСОБА_32. - 129,6 м.куб. по нормі на одну людину (24 міс х 5,4 м.куб) (59,4 м.куб. + 70,2 м. куб.)
ОСОБА_33. - 18 м.куб. по водолічильнику (0 м.куб. + 18 м.куб.).
Згідно розрахунку, наданого позивачем, різниця між тарифами, затвердженими рішеннями сільської ради, та розрахунковою собівартістю послуг водопостачання та водовідведення по ст. Кропивницька за період з квітня 2008 року по березень 2009 року складає 158 660,44 грн (том 3 а.с.50).
При цьому господарським судом враховано, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема затвердження норм та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.
Позивачем зазначено, що для населення ст. Кропивницька було затверджено норми споживання холодної води в обсязі 180 літрів на 1 добу або 5,4 м. куб. на одну особу на місяць одноособово головою Малотимошівської сільської ради Рак Л.М. у 2005 році шляхом вчинення напису "Затверджую. Сільський голова" скріпленого печаткою на листі від 07.11.2006 № 194, адресованого БМЕУ № 3 сільському голові Малотимошівської сільської ради (том 2 а.с. 121, 122).
Вказані нормативи витрат води на господарсько-питні потреби визначені у будівельних нормах та погоджені з Міністерством охорони навколишнього природного середовища 25.03.1997. Дані нормативи розроблені Дніпропетровським державним технічним університетом залізничного транспорту за участю фахівців Гіпрозаводтранс та відповідальних працівників державної адміністрації залізничного транспорту України, пройшли екологічну експертизу в Українському науковому центрі охорони вод (том 3 а.с. 10, 11).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У Постанові КМУ від 25.08.2004 № 1107 "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання" зазначено, що цей Порядок визначає вимоги до розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання при нормальному функціонуванні систем питного водопостачання, при їх порушенні та при надзвичайних ситуаціях техногенного або природного характеру.
Норматив (норма) питного водопостачання - розрахункова кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об'єкті або транспортному засобі.
Нормативи питного водопостачання використовуються для визначення обсягів постачання питної води у разі відсутності або тимчасової несправності засобів обліку споживання питної води.
Перегляд нормативів питного водопостачання здійснюється один раз на три роки, а у разі необхідності допускається їх достроковий перегляд.
Нормативи питного водопостачання у конкретному населеному пункті розробляються та науково обґрунтовуються згідно з Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення спеціалізованими науково-дослідними організаціями на замовлення місцевих адміністрацій або органів місцевого самоврядування та затверджуються ними після погодження з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Таким чином, вчинення напису "Затверджую. Сільський голова" скріпленого печаткою на листі від 07.11.2006 № 194, адресованого БМЕУ № 3 сільському голові Малотимошівської сільської ради не є належним доказом затвердження сільською радою норм споживання води у даному населеному пункті.
Відповідно до постанови КМУ від 25.08.2004 № 1107 нормативи питного водопостачання у даному населеному пункті не розроблялись.
Крім того, нормативи, на які посилається позивач, після 1997 року не переглядались, розроблення нормативів у відповідності до порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004 № 1107 не відбулось, відтак позивачем не доведено споживання мешканцями, які проживають в багатоквартирних будинках № 1 та № 3 ст. Кропивницька, води за період з 01.04.2008 по 01.04.2010 у кількості 1900,8 м.куб.
Поряд з тим, кількість, спожитої мешканцями води згідно показань лічильників, яка підтверджена обома сторонами у актах, за той же період складає 1752 куб.м., виходячи з якої і повинен здійснюватися розрахунок різниці між тарифами, затвердженими рішеннями сільської ради, та розрахунковою собівартістю послуг водопостачання та водовідведення по ст. Кропивницька за вказаний та обґрунтований позивачем (том 3 а.с. 35) період з 14.04.2008 по 01.04.2010.
Так, за розрахунком суду він складає 76016,88 грн.
Як зазначено вище, кількість спожитої мешканцями води у період з 01.04.2008 по 01.03.2009 (11 місяців) складає 877 м.куб. Відповідно кількість спожитої води за період з 01.04.2008 по 13.04.2008, який позивачем не взято до розрахунку, складає 34,53 м.куб. (877 м. куб. : 11 місяців : 30 днів у квітні х 13 днів), тому кількість спожитої води з 14.04.2008 по 01.03.2009 складає 842,47 м.куб. (877 - 34,53).
Кількість спожитої води за період з 01.03.2009 по 01.04.2010 складає 875 м.куб.
Позивачем надано пояснення щодо розрахунку відшкодування різниці між тарифом та економічно обґрунтованою собівартістю послуг по ст. Кропивницька стосовно суми, яка є різницею між тарифом та собівартістю послуг (том 3 а.с.53).
Так, 4,46 грн (різниця між тарифом та собівартістю послуг водопостачання у період з 14.04.2008 по 01.03.2009 без ПДВ) х 842,47 м.куб. = 3757,42 грн;
42,17 грн (різниця між тарифом та собівартістю послуг водовідведення у період з 14.04.2008 по 01.03.2009 без ПДВ) х 842,47 м.куб. = 35526,96 грн;
2,05 грн (різниця між тарифом та собівартістю послуг водопостачання у період з 01.03.2009 по 01.04.2010 без ПДВ) х 875 м.куб. = 1793,75 грн;
39,93 грн (різниця між тарифом та собівартістю послуг водовідведення у період з 01.03.2009 по 01.04.2010 без ПДВ) х 875 м.куб. = 34938,75 грн.
Таким чином різниця між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю наданих послуг з водопостачання та водовідведення за показниками приладів обліку складає: 3757,42 грн + 35526,96 грн + 1793,75 грн + 34938,75 грн = 76016,88 грн.
Що стосується доводів відповідача про те, що в спірний період ці суми відшкодовувались за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, то господарський суд зазначає наступне.
В 2008 році це питання регулювалося постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якою було затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, а в 2009 р. - постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 193 "Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Згідно вказаних порядків, підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської заборгованості та /або дебіторської заборгованості. У договорах обов'язково передбачається умова, що вони є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштової переписки, що велась між сторонами, відповідачу при прийнятті рішень № 61 від 14.03.2008 та № 89 від 30.01.2009 було відомо, що встановлені Малотимошівською сільською радою тарифи на послуги водопостачання та водовідведення є нижчими за економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво та про обов'язок згідно законодавства здійснити відшкодування різниці.
Крім того, листом від 15.04.2009 № 1464, позивач ще раз вказав відповідачу на необхідність укладення угоди на відшкодування різниці між тарифами та плановою собівартістю послуг водопостачання та водовідведення та надати інформацію щодо можливих термінів підписання угоди (том 3 а.с. 38).
Відповідач у своїх поясненнях зазначає, що позивачем не надано документи, перелічені у п. 4 Постанови КМУ від 25.04.2008 № 440 та не вчинено ряд інших дій (том 3 а.с. 4 - 6).
Позивач, як зазначає відповідач, є зацікавленою особою в підписанні договору про організацію взаєморозрахунків з відшкодування різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, але не вчинив дій щодо підписання договору та не надав необхідних для цього підтвердних документів.
Із системного аналізу Постанови КМУ вбачається, що для участі у проведенні розрахунків, учасники розрахунків повинні співпрацювати разом.
Від позивача надходили пропозиції щодо укладення договору, поряд з тим, відповідачем взагалі не вжито заходів щодо його укладення.
Більше того, обов'язок по відшкодуванню з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, покладено саме на відповідача, тому безпідставними та необґрунтованими є доводи відповідача, що у не підписанні договору та відповідно неотримання відповідачем субвенції на погашення заборгованості різниці в тарифах винен лише позивач.
Крім того, згідно чинного законодавства, видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів саме відповідного місцевого бюджету, а не за рахунок Державного бюджету України, як стверджує відповідач.
Отже, враховуючи вищевикладене, зокрема те, що позивачем не надано належних доказів затвердження норм споживання води в кількості 5,4 м. куб, яка покладена в основу розрахунку позивача, встановлення фактичної кількості спожитої мешканцями води у вказаний позивачем період за показниками приладів обліку, недоведення відповідачем належними доказами щодо наявності лише у позивача обов'язку по укладенню договору про організацію взаєморозрахунків та отримання відповідачем субвенції, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в сумі 76016,88 грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Малотимошівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27142, с. Мала Тимошівка Новоукраїнського району, вул. Лісова, 3, код 23221330, особовий рахунок не відомий) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26006000280 в ОФ АБ "Експрес-Банк", МФО 328801, код 01072036) - 76016,88 грн, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 760,17 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113,07 грн.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя В.Г.Кабакова
Повне рішення складено 11.10.2011.