01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" вересня 2011 р. Справа № 02-03/1207/20
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши матеріали
за позовом Бориспільської міської ради, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про внесення змін до умов договору та стягнення 82693,30 грн. недоотриманої вигоди
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільської міської ради № 14-20-4240 від 31.08.2011 р. (вх. № 3807 від 15.09.2011 р.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до умов договору та стягнення 82693,30 грн. недоотриманої вигоди.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
З позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Згідно підпункту «а», «б»пункту 2 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005 р. № 2505 -IV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.), із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).
При цьому у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою усіх вимог (п. 3 частини першої ст. 55 ГПК України).
У відповідності з п. 4.5 роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(із змінами та доповненнями) у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
У даному випадку позивач просить суд: 1) пункт 2.7.1 договору оренди земельної ділянки від 14.03.2005 р., укладеного між Бориспільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під розміщення виробничої бази по АДРЕСА_1, площею 1,7276 гектарів строком на 10 років, зареєстрованого у Бориспільському відділенні Київської регіональної філії центру ДЗК 02.06.2005 р. за № 040533700060 викласти в наступній редакції: «Річна орендна плата вноситься орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Бориспіль Київської обл. Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця: № 33211812700004 КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018 ЗКПО 23570059 місцевий бюджет; 2) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати надходжень бюджету за оренду в сумі 82693,30 грн.
Проте, державне мито до Державного бюджету України сплачене позивачем лише за майнову вимогу згідно з платіжним дорученням № 613 від 01.09.2011 р. в сумі 826,93 грн., що не відповідає вимогам пп.пп. «а», «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», оскільки загалом повинно бути сплачено 911,93 грн. державного мита. Тобто, позивачем недосплачено до Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита за вимогою про внесення змін до умов договору.
Таким чином, платіжне доручення № 613 від 01.09.2011 р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Окрім того, відповідно до п. 5 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Фактично резолютивна частина позовної заяви, зокрема, містить вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрат надходжень бюджету за оренду в сумі 82693,30 грн., а також про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Бориспільської міської ради 826,93 грн. судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При цьому вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрат надходжень бюджету за оренду в сумі 82693,30 грн. та про стягнення 826,93 грн. судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не містять жодних посилань на обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги саме до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оскільки відповідачем у позові визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Водночас, вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрат надходжень бюджету за оренду в сумі 82693,30 грн. не містить посилань, на чию користь позивач просить суд стягнути вказані кошти.
Також позивачем не зазначено, чому кошти, які слід стягнути з відповідача в сумі 82693,30 грн., є витратами надходжень бюджету, та якими приписами чинного законодавства такий вид витрат бюджету встановлено.
Крім того, пунктом 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно зі ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів»(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позовна заява подана з порушенням норм п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, зокрема, додані позивачем до позовної заяви документи не завірені належним чином, а тому не можуть вважатись доказами, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Викладене є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України.
Отже, позовна заява з вказаних вище підстав підлягає поверненню без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
З урахуванням наведеного, керуючись п.п. 3, 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Бориспільської міської ради № 14-20-4240 від 31.08.2011 р. (вх. № 3807 від 15.09.2011 р.) повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява на 23 арк. -позивачеві.
Суддя Бабкіна В.М.