01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" жовтня 2011 р. Справа № К6/115-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківський комбінат “Будіндустрія”, треті особи: ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю “Екобуд” про визнання недійсним договору іпотеки від 14.09.2009 р. та договору про переведення боргу № 27/04-09 від 27.04.2009р.,
представники:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третьої особи 1.: ОСОБА_3 (дов. № 925 від 29.07.2009р.),
третьої особи 2.: не з'явився.
У вересні 2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківський комбінат “Будіндустрія” (далі -відповідач), треті особи: ОСОБА_2 (далі - третя особа 1.) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Екобуд” (далі - третя особа 2.), про визнання недійсним договору іпотеки від 14.09.2009 р. та договору про переведення боргу № 27/04-09 від 27.04.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2011р. порушено провадження у справі № К6/115-11 та призначено її до розгляду на 18.10.2011р.
Позивачем подані письмові пояснення від 17.10.2011р., в яких він зазначив, що оспорювними договорами порушені корпоративні права позивача як акціонера товариства з підстав, викладених у цих поясненнях.
Відповідачем подано заяву № 139 від 17.10.2011р. про визнання позовних вимог, в якій він зазначив, що відповідач, на підставі ст. 22 ГПК України, визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Водночас, відповідач просив суд розглядати справу без участі його представника.
Третьою особою 2. - Товариством з обмеженою відповідальністю “Екобуд” подані письмові пояснення № 211 від 17.10.2011р., в яких він зазначив, що погоджується та підтримує позовні вимоги позивача, а відтак вважає їх законними та обгрунтованими.
Крім того, директор ТОВ “Екобуд” (третя особа 2.) просив суд розглядати справу без участі йог опредставника.
В судовому засіданні клопотання представника третьої особи 1. ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо ознайомлення з матеріалами справи було задоволено та надано для огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.
Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представника позивача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи 1., дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
27.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд” (первісний боржник), Відкритим акціонерним товариством «Білоцерківський комбінат «Будіндустрія” (новий боржник) та ОСОБА_2 (далі - кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 27/04.09, відповідно до умов якого (п. 1.) цим договором регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, який встановлено в додатковій угоді № 1 від 26.02.2009р. до інвестиційного контракту № 77 від 28.12.2005р.; в додатковій угоді № 1 від 26.02.2009р. до інвестиційного контракту № 78 від 28.12.2005р.; в додатковій угоді № 1 від 26.02.2009р. до інвестиційного контракту № 8 від 20.01.2006р. (основне зобов'язання).
Пунктом 2. цього договору сторони домовилися, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 190000,00 (Сто дев'яносто тисяч) 00 центів, валюта - Долар США, що виник на підставі п. 4 додаткової угоди № 1 від 26.02.2009р. до інвестиційного контракту № 78 від 28.12.2005р.; п. 4 додаткової угоди № 1 від 26.02.2009р. до інвестиційного контракту № 77 від 28.12.2005р.; п. 5 додаткової угоди № 1 від 26.02.2009р. до інвестиційного контракту № 8 від 20.01.2006р., а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Зобов'язання нового боржника зі сплати на користь кредитора 190000,00 (сто дев'яносто тисяч) Доларів США (код валюти 840 USD) здійснюється шляхом сплати грошових коштів у національній валюті України - гривнях по курсу, встановленому Національним банком України на день здійснення платежу.
В подальшому, 14.09.2009р. між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія” (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Відповідно до ст. 1 договору, іпотека -спосіб забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов'язань, визначених у статті 2. договору, іподекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 цього договору.
Згідно умов даного договору відповідачем було передано в іпотеку нерухоме майно: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 8276,3 кв. м. А саме: частина нежитлової будівлі літ. «4-1»загальною площею 6126,00 кв. м., побутовий корпус формувального цеху літ. «В-3»загальною площею 1712,5 кв.м., склад БСЦ літ. «О»загальною площею 74,7 кв. м., склад цементу літ «1-4»загальною площею 363,1 кв. м.
Окрім того, даним договором було погоджено розмір боргових зобов'язань на суму 236400 (двісті тридцять шість тисяч чотириста) доларів США, що на момент укладення договору іпотеки за курсом НБУ складало - 1890585 (один мільйон вісімсот дев'яносто тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн (п. 2.1.4 Договору). А також встановлені умови повернення боргу (п. 2.1.1.), сплата пені та штрафних санкцій (п. 2.1.2-2.1.3).
Спір виник у зв'язку з тим, що позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, будучи, на його думку, одночасно членом правління та акціонером відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський комбінат «Будіндустрія», у власності якого згідно реєстру власників іменних цінних паперів перебуває 1566 акцій даного підприємства, що складає 5,11% заявленого статутного фонду відповідача, вважає що зазначені вище договори порушують його законні права та інтереси, а вчинення даних угод було здійснено з порушенням законодавства України. Отже, позивач вважає, що вказані договори мають бути визнаним недійсним з наступних підстав.
Так, Закон України «Про акціонерні товариства»визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно з податковим законодавством, корпоративні права -це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
За твердженням позивача, договір іпотеки від 14.09.2009 р. та договір про переведення боргу № 27/04-09 від 27.04.2009 р. (надалі - «спірні правочини») є значними угодами в розумінні ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства». Приписами ч. 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлено обов'язкове прийняття рішення щодо вчинення таких правочинів Загальними зборами акціонерів товариства.
Окрім того, позивач зазначає, що договір переведення боргу від №27/04-09 від 27.04.2009 р. є правочином, щодо вчинення якого є заінтересованість. Приписами ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства»передбачено, що питання щодо укладення такого правочину розглядається Загальними зборами акціонерів.
Таким чином, укладення спірних правочинів без прийняття відповідного рішення Загальними зборами акціонерів, на думку позивача, порушило корпоративне право позивача на участь в управлінні акціонерним товариством, оскільки позивач володіє значним пакетом голосуючих акцій, а також є членом Правління позивача, а відтак, він має певний вплив на інших акціонерів товариства, що вказує на те, що позивач міг би запобігти укладенню спірних угод, які є фатально невигідні для позивача та призвели до знецінення активів підприємства.
Окрім того, на думку позивача, прийняття рішення про укладення значного правочину покладає на товариство певні обов'язки перед акціонером. Так, згідно з ч. 1 ст. 68 ЗУ «Про акціонерні товариства»кожен акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством голосуючих акцій, що належать йому, якщо він реєструвався для участі в загальних зборах і голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину. Оскільки питання щодо укладення значних правочинів на розгляд загальних зборів не виносилось, позивач був позбавлений права продажу своїх акцій до укладення спірних правочинів, виконання яких би значно зменшило активи відповідача, та знецінило акції, власником яких є позивач.
Укладення спірних договорів без обов'язкового позитивного рішення загальних зборів, позбавило позивача, за його твердженням, можливості захисту своїх прав, шляхом оскарження такого рішення до суду в порядку, передбаченому ст. 50 ЗУ «Про акціонерні товариства».
Позивач зазначає, що укладення спірних договорів з порушенням чинного законодавства України, на вкрай невигідних умовах завдало значних збитків відповідачу, внаслідок чого позивач не тільки не зміг отримати дивіденди, на які розраховував, але й вартість акцій, що знаходяться у власності позивача була значно зменшена, чим була завдана матеріальна шкода позивачу.
Водночас, суд зазначає, що до потачку судового засідання 18.10.2011р. від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Так, згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем.
Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відтак, суд враховуючи всі обставини справи дійшов висновку, що необхідною умовою для правильного вирішення спору по суті, суду передусім необхідно встановити підставність заявлених позовних вимог. При цьому, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду, у розумінні ст. 1 ГПК України.
Як вбачається з позовної заяви, позивач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, звертаючись з позовом, обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, саме як акціонера товариства.
Приписами ч. 2 ст. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено, що до корпоративних спорів належить також спори за позовом учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Проте, у даній справі з позовом звернулась Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, яка не є акціонером Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківський комбінат “Будіндустрія”.
Зазначена обставина підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів від 25.07.2006р., особовий рахунок 64214, згідно з яким акції в кількості 1566 шт. обліковуються за ОСОБА_1, як фізичною особою, а не Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.
Отже, наведеним підтверджується, що позивач у даному позові не є акціонером Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківський комбінат “Будіндустрія”.
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи -підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому, права та обов'язки фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої ЦК України.
Згідно ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, статус фізичної особи -підприємця -це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю.
Так, згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Враховуючи наведене, суд звертає увагу позивача на те, що правовий статус фізичної особи та фізичної особи -підприємця за своєю правовою природою є різними.
Таким чином, згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відтак, враховуючи положення ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Таким чином, здійснивши аналіз значених норм права, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 14.09.2009 р. та договору про переведення боргу № 27/04-09 від 27.04.2009р є необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено порушеня його права як акціонера, оскільки відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (позивач) не є акціонером відповідача, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивача не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Черногуз А.Ф.