ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/28906.10.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електрум ЛТД”
До Фірми “Т.М.М.” - Товариства з обмеженою відповідальністю
Про стягнення 25 895,78 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 -представник (довіреність від 13.09.2011р.)
від відповідача ОСОБА_2-представник (довіреність від 15.09.2011р.)
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.10.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 25 895,78грн. (17 156,70грн. основного боргу, 2659,29грн. -пені, 1273,17грн. -3% річних, 4806,62грн. -інфляційних втрат), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті товару за Договором поставки №2/07 від 20.01.2007р., а також відшкодування 258,96грн. -державного мита та 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/289, розгляд справи було призначено на 20.09.2011р.
Ухвалою суду від 20.09.2011р. розгляд справи відкладено до 06.10.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним на виконання умов Договору поставки №2/07 від 20.01.2007р. було поставлено відповідачу товар, проте відповідач не здійснив повної оплати товару позивача у сумі 17 156.70грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17 156,70грн. -основного боргу.
Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 2659,29грн. -пені.
Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 1273,17грн. - 3% річних, 4806,62грн. -інфляційних втрат.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, посилаючись на те, що при виконанні умов договору у відповідача виникла перед позивачем заборгованість, при цьому, 31.12.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано Графік розстрочки заборгованості, що в силу приписів статей 1047 та 1053 Цивільного кодексу України є зміною зобов'язання, а саме, на думку відповідача, є новацією боргу у позикове зобов'язання.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
20.01.2007р. між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю “Електрум ЛТД”, в якості продавця, та відповідачем -Фірмою “Т.М.М.” -Товариством з обмеженою відповідальністю, в якості покупця, було укладено Договір поставки №2/07 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві, покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у Специфікаціях, що є додатками до даного договору і складають невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п.6.1 договору покупець оплачує поставлений товар за цінами, що визначені за одиницю товару у Специфікаціях.
Загальна сума договору становить 300 000,00грн., у тому числі ПДВ 50 000,00грн. (п.6.4 договору).
Згідно умов п.7.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 21 календарного дня з моменту підписання видаткових накладних.
Також, сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2008р.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, однак відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого,станом на 30.11.2010р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар загалом на суму 34 313,39грн.
У зв'язку з наведеним, позивач 30.11.2010р. надіслав відповідачу лист-претензію вих. №65 від 30.11.2010р. з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар загалом у сумі 34 313,39грн.
У відповідь на вказану претензію, позивач отримав лист відповідача №770/12-10/6 від 08.12.2010р. , в якому останній визнає наявність заборгованості, та просить позивача розстрочити сплату заборгованості у сумі 34 313,39грн. згідно Графіку розстрочки, який додано до листа відповідача.
Листом №67 від 16.12.2010р. позивачем було погоджено Графік розстрочки заборгованості у сумі 34 313,39грн., а саме, підписано уповноваженою особою позивача та скріплено печаткою юридичної особи.
Так, згідно Графіку розстрочки сторонами погоджено, що сума, яка підлягає сплаті за поставлений товар складає 34 313,39грн. і сплачується відповідачем у наступні строки:
17 156,69грн. -до 31.12.2010р.;
17 156,70грн. -до 20.01.2011р.
Згідно позовної заяви, у порушення умов, визначених у Графіку розстрочки, відповідач здійснив часткову оплату товару у сумі 17 156,69грн., однак відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строк до 20.01.2011р. на суму 17 156,70грн.. який було поставлено відповідно до видаткових накладних №007661 від 18.09.2008р. на суму 1956,60грн., №007664 від 18.09.2008р. на суму 4 443,28грн., №007136 від 02.09.2008р. на суму 3216,00грн., №007959 від 26.09.2008р. н суму 3740,40грн., №008300від 08.10.2008р.на суму 615,60грн., №008519 від 15.10.2008р. на суму 894,24грн. та №008472 від 14.10.2008р. на суму 4669,80грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.
Відповідно до позовної заяви, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару н суму 17 156,70грн., позивач звертався до останнього з претензіями №2 від 16.03.2011р. та №3 від 03.06.2011р., що підтверджується відповідними фіскальними чеками поштової установи та описами вкладення у цінний лист, в яких вимагав у відповідача сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 17 156,70грн..
Оскільки відповідач відповіді на наведені претензії не надав, свого обов'язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 17 156,70грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 17 156,70грн. основного боргу за поставлений товар.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, згідно вищенаведених видаткових накладних було поставлено відповідачу товар на загальну суму 17 156,70грн., натомість відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 17 156,70грн. - не виконав ані у строк, встановлений п.7.1 договору, ані у строк, встановлений у Графіку розстрочки.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 17 156,70грн. основного боргу -є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що, дійсно, при виконанні умов договору у відповідача виникла перед позивачем заборгованість, при цьому, 31.12.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано Графік розстрочки заборгованості, що в силу приписів статей 1047 та 1053 Цивільного кодексу України є зміною зобов'язання, а саме, на думку відповідача, є новацією боргу у позикове зобов'язання.
Відповідно до ч.2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно Графіку розстрочки позивачем та відповідачем лише було погоджено розстрочення оплати заборгованості відповідача у сумі 34 313,39грн. за Договором №2/07 від 20.01.2007р. В зазначеному документі сторони не обумовили ані про припинення дії Договору №2/07 від 20.01.2007р., ані про перехід прав та обов'язків за даним договором. Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача, що підписання сторонами Графіку розстрочки є зміною зобов'язання, тобто, новацією заборгованості за договором у позикове зобов'язання, судом відхиляються, оскільки підписання сторонами Графіку розстрочки оплати відповідачем заборгованості за договором за поставлений товар не породжує наслідків заміни зобов'язання відповідача за договором №2/07 від 20.01.2007р. щодо оплати товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем у даній справі існує зобов'язання щодо оплати поставленого товару у сумі 17 156,70грн. за Договором №2/07 від 20.01.2007р..
Відтак, посилання відповідача на норми статей 1047 та 1053 Цивільного кодексу України, де зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням; заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу), суд вважає необґрунтованими, оскільки у відповідача перед позивачем існує зобов'язання по оплаті товару, поставленого за Договором №2/07 від 20.01.2007р., яке нічим не замінювалось, а будь-яке інше зобов'язання відповідача перед позивачем в даному судовому провадженні не розглядається.
Крім того, позивачем у відповідності до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 2659,29грн. -пені. При цьому, позивач у позові зазначає, що умовами договору №2/07 від 20.01.2007р. сторонами не визначено відповідальності за невиконання зобов'язання щодо оплати товару у вигляді сплати пені.
Відповідно до п.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов?язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов?язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону. Суд, дослідивши умови договору №2/07 від 20.01.2007р., встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, у зв'язку з порушенням строку. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 2659,29грн. пені є безпідставною та необґрунтованою, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача з порушення виконання грошового зобов'язання 1273,17грн. -3% річних, 4806,62грн. -інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по повній оплаті поставленого товару за договором в розмірі 17 156,70грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобов'язання в сумі 17 156,70грн. по повній оплаті поставленого товару за договором 1273,17грн. -3% річних, 4806,62грн. -інфляційних втрат.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14073675, місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД»(код ЄДРПОУ 34446878, місцезнаходження: Київська обл., м. Фастів, вул. Транспортна, 2) 17 156 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 70 коп. - основного боргу, 1273 (одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 17коп. -3% річних, 4806 (чотири тисячі вісімсот шість) грн. 62коп. -інфляційних втрат, 232 (двісті тридцять дві) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 76 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. В іншій частині позовних вимог -відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення -11.10.2011р.