ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/25505.10.11
За позовомВідкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»
до1) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен»банк Аваль»
2) Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОФІТ»
провизнання переважного права на задоволення вимог з заставленого майна
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 54/11.5.2 від 02.02.2011 р.,
ОСОБА_2., дов. № 506/11.5.2 від 12.07.11 р.
Від відповідача-1: ОСОБА_3., дов. № 215/10 від 08.11.10 р.
ОСОБА_4 -дов. № 35/10 від 16.03.2011 р.
ОСОБА_5 -дов. № б/н від 19.02.2010 р.
Від відповідача-2: ОСОБА_6, дов. № б/н від 05.08.2010. р.
Від відповідача-3: ОСОБА_7, дов. № б/н від 10.01.2011 р.
Ковеза А.І. -арбітражний керуючий
Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен»банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОФІТ»з вимогою визнати переважне право ПАТ «ВТБ Банк» на задоволення вимог з заставленого майна ТОВ «Авто Профіт».
Ухвалою суду від 05.08.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/255 та призначено її розгляд на 14.09.2011 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 14.09.2011 р. від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен»банк Аваль»надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції послався на те, що 22.08.2006 р. Між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен»банк Аваль»та ТОВ «Торговий дім «Ніко», яке змінило свою назву на ТОВ «АВТО ПРОФІТ»було укладено генеральну кредитну угоду № 010/08/3229, згідно якої банк встановив позичальнику ліміт активних операцій у розмірі 25 000 000,00 дол. США строком користування до 31.12.2006 р. зі сплатою 10,5 відсотків річних за користування кредитними коштами. В подальшому умови генеральної кредитної угоди змінювалися і згідно останньої додаткової угоди до кредитного договору від 21.06.2010 р. сторони продовжили термін дії користування кредитними коштами до 01.07.2010 р. ТОВ «Торговий дім «Ніко»належним чином не виконало свої зобов'язання за генеральним кредитним договором та в обумовлений сторонами строк не повернуло банку кредитні кошти у повному розмірі внаслідок чого виникла заборгованість. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.08.2010 р. порушено провадження у справі № 15/326-б про банкрутство ТОВ «АВТО ПРОФІТ». 30.09.2010 р. АТ «Райффайзен»банк Аваль»заявлені вимоги до ТОВ «АВТО ПРОФІТ» на суму 5 504 756,76 грн., як такі, що забезпечені заставою на підставі трьох договорів застави, в тому числі договору застави товарів в обігу від 02.03.2005 р., відповідно до якого банку біли передані автомобілі марки Мітсубуші різних моделей. До заяви банку від 30.09.10 р. № 94-0-0-00/7-1429 були додані всі докази, що підтверджують вимоги банку та докази забезпечення вимог банку. Реєстрація в ДРОРМ застави на автомобілі марки Мітсубіші була здійснена 05.04.05 р. № 3003068, тобто раніше за інших заставних кредиторів (ПАТ «Ерсте Банк», ПАТ «ВТБ Банк»), тобто очевидним є пріоритетне право Банку на задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок коштів від реалізації 127 автомобілів марки Мітсубуші. Перерва в реєстрації обтяження рухомого майна з 05.04.2011 р. по 12.04.2010 р. не є припиненням зазначеної реєстрації, оскільки вилучення запису від 02.03.2005 р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відбулось 05.04.2010 р. в автоматичному режимі виключно через завершення п'ятирічного терміну зберігання запису, а не у зв'язку з припиненням права застави на нерухоме майно. Отже, враховуючи, що при заставі рухомого майна переважне право на задоволення вимог із заставленого майна має той заставодержатель, який раніше зареєстрував обтяження рухомого майна заставою у Державному реєстрі, то саме Публічне акціонерне товариство «Райффайзен»банк Аваль»має переважне право на отримання задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок коштів, отриманих від реалізації 127 легкових автомобілів виробництва компанії Мітсубіші Моторс Коропрейшн (Японія).
У судовому засіданні 14.09.2011 р. представник позивача повідомив, що документів на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2011 р. надати не може.
Представник відповідача-1 підтримав заперечення, наведені в позовній заяві.
Представник відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 15/326-б у судовому засіданні 17.08.2011 р., під час розгляду скарг ПАТ «ВТБ Банк»та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на дії арбітражного керуючого, було перевірено зазначені докази та підтверджено право ПАТ «Ерсте Банк»на задоволення вимог за рахунок коштів вилучених з реалізації зазначених вище автомобілів,у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»про визнання ним переважного права на задоволення вимог з заставного майна задоволенню не підлягають.
З метою витребування у відповідача-3 письмового відзиву на позовну заяву та для витребування у позивача документів на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2011 р. та оригіналів документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної зави, у судовому засіданні 14.09.2011 р. було оголошено перерву до 05.10.2011 р.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні 05.10.2011 р. заявив усне клопотання про об'єднання справ № 37/255 та справи № 15/326-б, яка знаходиться у провадженні судді Хоменко М.Г. в одне провадження.
Дане клопотання судом було відхилене з підстав того, що об'єднання в одне провадження даних справ порушує принцип випадковості розподілу справ, що встановлено автоматизованою системою розподілу справ.
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав витребувані судом документи.
Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду копію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та додаткові документи у справі, які судом були залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача-3 проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що пунктом 56 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р., 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, держави чи іншого органу. З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство. Також зазначив, що на виконання вимог законодавства про банкрутство, рішенням зборів кредиторів ТОВ «Авто Профіт»від 09.12.2010 року обрано комітет кредиторів ТОВ «Авто Профіт» з повноваженнями визначеними відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Рішенням зборів комітету кредиторів ТОВ «Авто Профіт»від 25.02.2011 року, від 27.05.2011 року та від 05.07.2011 року визначено порядок продажу та затверджено вартість активів ТОВ «Авто Профіт». Рішенням зборів комітету кредиторів ТОВ АВТО ПРОФІТ» від 13.07.2011 року прийнято до уваги звіт ліквідатора ТОВ « щодо здійснення ліквідаційної процедури боржника, роботу ліквідатора визнано задовільною. Рішенням зборів комітету кредиторів ТОВ «Авто Профіт»від 13.07.2011 року по другому питанню порядку денного визначено, що кредиторські вимоги ПАТ «Ерсте Банк»складають суму 56 455 345,12 грн., та є забезпеченими заставою згідно Договору застави товарів в обігу № 011-05/994 то 2 від 23.05.2008р., за яким предметом застави є автомобілі виробництва компанії Mitsubishi Motors Corporation (Японія), що придбані ТОВ «АВТО ПРОФІТ»за контрактом № AL-TDN/CAR 003 від 01.04.2008р. Першочергове право зазначених кредиторських вимоги ПАТ «Ерсте Банк»підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 32132914 від 13.07.2011р.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен»банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОФІТ»з вимогою визнати переважне право ПАТ «ВТБ Банк» на задоволення вимог з заставленого майна ТОВ «АВТО ПРОФІТ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» та ТОВ «НІКО», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОФІТ»було укладено Договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3- 01/23 К-08 від 15 лютого 2008р. (далі - кредитний договір 1).
Крім того, 08 грудня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк»та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОФІТ»було укладено Договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3- 01/323 К-08 від 08 грудня 2008р. на суму 23 000 000 (двадцять три мільйони) доларів США (далі - кредитний договір 2).
Для забезпечення зобов'язань за договорами про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/23 К-08 від 15 лютого 2008р. та №100.2.3- 01/323 К-08 від 08 грудня 2008р.між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «АВТО ПРОФІТ» було укладено договори застави.
Копії договору застави майнових прав від 15.12.2008р. №100.2.3-01/22 3-08, договору застави №100.2.3-01/ 3-08 від 03 червня 2008 р. та договору застави товарів в обороті № 100.2.3-04/33з-10 від 09.04.2010 р. міститься в матеріалах справи.
Позивач стверджує, що в заставі ПАТ «ВТБ Банк»знаходиться конкретно визначені товари в обороті у вигляді легкових автомобілів, котрі було поставлено компанією АІbion Тrade&Соmmerсе LLC за договором №АІ_-ТDN 002 від 01.11.2005 року. та першочергово зареєстровано обтяження рухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 19.02.2008 р. за №6619407, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
18 серпня 2010р. Господарським судом м. Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Профіт»було порушено справу № 15/326-б про банкрутство відносно ТОВ «АВТО ПРОФІТ».
28.12.10 р. Господарським судом м. Києва ліквідатором ТОВ «АВТО ПРОФІТ»призначено арбітражного керуючого Ковезу А.І., а Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» з грошовими вимогами на суму 50 967 355,58грн,- визнано кредитором, вимоги якого забезпечені заставою, та включено його вимоги до першої черги задоволення вимог кредиторів.
13.07.2011 року ліквідатором ТОВ «АВТО ПРОФІТ» КовезоюА.І. на комітеті кредиторів було повідомлено, що при проведенні ліквідаційної процедури банкрута ТОВ «Авто Профіт»було проведено реалізацію заставного майна боржника на загальну суму 18 781 710,81 грн. та винесено на голосування розподіл коштів отриманих від реалізації в ході продажу заставного майна боржника наступним чином: ПАТ «Ерсте Банк»на задоволення кредиторських вимог отримав кошти у розмірі 18 390 226,81 грн., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на задоволення кредиторських вимог отримав кошти в сумі 628 309,10 грн., кредиторські вимоги ПАТ «ВТБ Банк»не були задоволені.
Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що на комітеті кредиторів ТОВ «АВТО ПРОФІТ» ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заперечило проти розподілу грошових коштів в порядку, запропонованому ліквідатором. Висловлено вимогу оголосити перерву в роботі зборів комітету кредиторів. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»наполягало на вирішенні питання щодо розподілу коштів в господарському суді м. Києва. ПАТ «ВТБ Банк»підтримав вимогу про необхідність вирішення питання щодо розподілу коштів лише Господарським судом м. Києва. Таким чином, частина кредиторів висловили заперечення щодо ухвалення даного рішення та оголосили вимогу про передачу питання щодо розподілення коштів отриманих від реалізації майна боржника на вирішення Господарському суду м. Києва. Проте, кредитори, котрі мали кількість голосів, що дає право приймати рішення без згоди інших кредиторів, вирішили дане питання шляхом голосування більшістю голосів. Лише в зв'язку з наявністю переваги в голосах, зокрема, у компанії АІbion Тrade&Соmmerсе LLC, маючи вирішальну кількість голосів більше 51 %, було ухвалено розподілили кошти шляхом виплати ПАТ «Ерсте Банк»- 18 390 226,81 грн., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- 628 309,10 грн., ПАТ «ВТБ Банк»-0.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідачами при розподілі коштів від продажу заставленого майна було порушено права позивача, кредиторські вимоги, якого забезпечені заставою, а саме -товарами в обігу за договорами застави, легковими автомобілями Мітсубіші, оскільки, не задоволено вимоги, які включені окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, забезпечені заставою, що є грубим порушенням ряду норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Позивач вважає, що під час розподілу коштів отриманих від реалізації майна було порушено першочергове право ПАТ «ВТБ Банк»на задоволення вимог з заставленого майна ТОВ «АВТО ПРОФІТ»та не надано правового обґрунтування щодо необхідності розподілу коштів від реалізації заставленого майна боржника шляхом порушення пріоритетності та першочерговості Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»на дане майно.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить Господарський суд міста Києва визнати за ПАТ «ВТБ Банк»переважне право на задоволення вимог з заставленого майна ТОВ «АВТО ПРОФІТ».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 26, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Правовідносини, пов'язані з передачею у заставу вже заставленого майна (перезастава) регулюються ст. 588 ЦК, ст. 18 Закону України «Про заставу».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про заставу», вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, а заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставного майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. При цьому переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
Пріоритет обтяження встановлюється на підставі реєстрації обтяження в порядку, визначеному розділом III Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Відповідно до ч. 3 ст. 12 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» моментом державної реєстрації обтяжень рухомого майна заставою обумовлюється виникнення пріоритетного права на задоволення вимог у заставодержателя при перезаставі. За ч. 1 ст. 14 Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням зборів комітету кредиторів ТОВ «АВТО ПРОФІТ»від 25.02.2011 року, від 27.05.2011 року та від 05.07.2011 року визначено порядок продажу та затверджено вартість активів ТОВ «Авто Профіт».
Рішенням зборів комітету кредиторів ТОВ «АВТО ПРОФІТ»від 13.07.2011 року прийнято до уваги звіт ліквідатора ТОВ «Авто Профіт»щодо здійснення ліквідаційної процедури боржника, роботу ліквідатора визнано задовільною.
При здійснення ліквідаційної процедури ТОВ «АВТО ПРОФІТ»активів боржника, яке знаходиться в заставі у ПАТ «ВТБ Банк»» не було виявлено.
Рішенням комітету кредиторів ТОВ ,«АВТО ПРОФІТ»встановлено наступний порядок задоволення вимог кредиторів:
- ПАТ «Ерсте Банк», вимоги якого забезпечені заставою згідно Договору застави товарів в обіг № 011-05/994 то 2 від 23.05.2008р., на задоволення кредиторських вимог отримує кошти в сумі 18 390 226,81 грн.;
- ВАТ «Райфайзен Банк «АВАЛЬ», вимоги якого забезпечені заставою згідно Договору застави основних засобів від 25.06.2010 р. № 12/42/274 (грузові тягачі та причепи), на задоволення кредиторських вимог отримує кошти в сумі 628 309,1 грн.
- кредиторські вимоги ПАТ «ВТБ Банк», як вимоги, які забезпечені договорами застави, але не забезпечені наявним майном в першу чергу не задовольняються.
Тобто, рішенням зборів комітету кредиторів TOB «АВТО ПРОФІТ»від 13.7.2011 року по другому питанню порядку денного визначено порядок розподілу грошових коштів, отриманих на розрахунковий рахунок боржника від реалізації заставного майна та направлених на погашення кредиторських вимог кредиторів першої черги.
Господарським судом м. Києва під час судового слухання у справі № 15/326-6, яке відбулось 17.08.2011 p., з розгляду скарг ПАТ «ВТБ Банк»та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на дії ліквідатора TOB «АВТО ПРОФІТ», арбітражного керуючого, було перевірено зазначені докази та підтверджено першочергове право ПАТ «Ерсте Банк»на задоволення вимог за рахунок коштів вилучених з реалізації зазначених вище автомобілів.
Рішення суду не було оскаржено у визначений законом термін представниками ПАТ «ВТБ Банк», тобто, вони з ним погодилися.
Також судом зазначається, що пунктами 56, 57 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р., № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина дев'ята статті 7 Закону). З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом, зокрема частинами десятою - дванадцятою, чотирнадцятою статті 31, частинами сьомою, шістнадцятою статті 13, частинами першою, другою та восьмою статті 17, частинами першою та п'ятою статті 18, частинами восьмою - десятою статті 19, частиною п'ятою статті 21, частинами першою та тринадцятою статті 30, частиною третьою статті 36, частиною тринадцятою статті 53. Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо встановлення юридичного факту.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010 р. у справі № 10/802.
У той же час, вказані норми не передбачають такого способу захисту, як визнання переважного права на задоволення вимог з заставленого майна.
Виходячи з цього, оскільки суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк».
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 233 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
10.10.2011 р.