ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/7311.10.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм»
про стягнення 110 954,16 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 96 від 06.07.2011 р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіпан»(далі -позивач, ТОВ «Сіпан») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм» (далі -відповідач, ТОВ «Тайм») про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки № 46/02-П/10 від 26.02.2010 р. 110 954,16 грн., з яких: 86 865,67 грн. основного боргу, 7 303,86 грн. пені, 5 475,43 грн. інфляційних втрат та 11 309,20 грн. 24 % річних. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 109,54 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату вартості поставленого за договором поставки № 46/02-П/10 від 26.02.2010 р. товару, що зумовило виникнення станом на 30.05.2011 р. заборгованості в розмірі 86 865,67 грн. й нарахування штрафних санкцій, а саме: 7 303,86 грн. пені, 5 475,43 грн. інфляційних втрат та 11 309,20 грн. 24 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/73 та призначено розгляд справи на 07.07.2011 р.
В судовому засіданні 07.07.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та надав суду додаткові документи у справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи відкладено на 26.07.2011 р.
В судовому засіданні 26.07.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, заявив клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в зв'язку з чим, врахувавши клопотання позивача, суд, ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи відклав на 09.08.2011 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. справу № 5/73 передано для розгляду судді Мельнику С.М., в зв'язку з відпусткою судді Ломаки В.С.
В судовому засіданні 09.08.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 01.09.2011 р.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. справу № 5/73 передано для розгляду судді Ломаці В.С.
29.08.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого станом на 01.08.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 86 865,67 грн.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. та 27.09.2011 р. справа відкладалась, в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документів від сторін у справі.
В судовому засіданні 11.10.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням поданих в судовому засіданні 27.09.2011 р. уточнень позовних вимог, згідно яких просив стягнути 86 865,67 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 6 732,96 грн. пені, 5 475,43 грн. інфляційних втрат та 10 423,88 грн. 24 % річних від простроченої суми.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, однак надіслав письмовий відзив на позовну заяву, отже суд вважає за необхідне справу розглянути за відсутності представника відповідача.
Тим більше, що згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.
Судом на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
26.02.2010 р. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 46/02-П/10 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця щебінь гранітний фр. 5-20 мм (надалі-продукція), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Продукцію на умовах даного договору.
Загальна вартість Продукції 90 000 грн. (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору поставка Продукції здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця (згідно з ІНКОТЕРМС-2000) за адресою: м. Київ, вул. Комишинська, 4 (далі - Місце поставки).
Строк поставки продукції на протязі 30 календарних днів з дати підписання цього договору. Конкретні терміни поставки продукції та час подачі автотранспорту під завантаження погоджується сторонами додатково згідно з заявками Покупця на поставку Продукції.
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до повної оплати Покупцем поставленої продукції.
16.06.2010 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода № 1), за умовами якої Постачальник зобов'язується додатково поставити у власність Покупця на умовах EXW-склад Постачальника (промплощадка Кощіївського гранітного кар'єру (згідно ІНКОТЕРМС-2000) щебінь гранітний фр. 5-20 мм в кількості 2 000 тонн за ціною 60,00 грн./тонна (надалі-продукція), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Продукцію на умовах Договору та цієї Додаткової угоди.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 загальна вартість продукції, що поставляється відповідно до умов цієї додаткової угоди становить без ПДВ - 100 000,00 грн., сума ПДВ-20 000,00 грн., разом з урахуванням ПДВ - 120 000,00 грн.
Зазначена в п. 1 цієї додаткової угоди Продукція поставляється на умовах відстрочки платежу на строк не більше 7 робочих днів з дати поставки відповідної партії, при цьому, Покупець зобов'язаний повністю оплатити поставлену за цією додатковою угодою продукцію не пізніше 15 липня 2010 року. У випадку прострочення оплати продукції, Покупець додатково до передбаченої п. 7.2 Договору пені, сплачує на користь Постачальника дванадцять процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України та відшкодовує Постачальнику всі збитки, які пов'язані з простроченням оплати поставленої продукції (п. 3 Додаткової угоди № 1).
Строк поставки Продукції, вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди -до 15.07.2010 р. (п. 4 Додаткової угоди № 1).
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1 у випадку зміни кон'юнктури ринку, збільшення цін на електроенергію, пально-мастильні матеріали, цін (тарифів) на інші матеріали (роботи, послуги), вказана в п. 1 цієї додаткової угоди ціна на Продукцію може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку шляхом направлення покупцю відповідного письмового повідомлення не менше ніж за п'ять календарних днів до дати введення нових цін на Продукцію.
Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору (п. 8 Додаткової угоди № 1).
Крім цього, 20.08.2010 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), за умовами п. 1 якої Постачальник зобов'язується додатково поставити у власність Покупця на умовах EXW-склад Постачальника (промплощадка Кощіївського гранітного кар'єру (згідно ІНКОТЕРМС-2000) щебінь гранітний фр. 5-20 мм в кількості 2 350 тонн за ціною 60,00 грн./тонна (надалі-продукція), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Продукцію на умовах Договору та цієї Додаткової угоди.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 2 загальна вартість продукції, що поставляється відповідно до умов цієї додаткової угоди становить без ПДВ - 117 500,00 грн., сума ПДВ-23 500,00 грн., разом з урахуванням ПДВ - 141 000,00 грн.
Оплата Продукції, що підлягає поставці відповідно до цієї Додаткової угоди, провадиться Покупцем на умовах 100 % попередньої оплати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в строк до 10 жовтня 2010 р. (п. 3 Додаткової угоди № 2).
Строк поставки Продукції, вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди -протягом 30 календарних днів з дати її оплати (п. 4 Додаткової угоди № 2).
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 2 у випадку зміни кон'юнктури ринку, збільшення цін на електроенергію, пально-мастильні матеріали, цін (тарифів) на інші матеріали (роботи, послуги), вказана в п. 1 цієї додаткової угоди ціна на Продукцію може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку шляхом направлення покупцю відповідного письмового повідомлення не менше ніж за п'ять календарних днів до дати введення нових цін на Продукцію.
Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору (п. 8 Додаткової угоди № 2).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Позивач в позовній заяві просить стягнути заборгованість на підставі вищенаведеного Договору та Додаткових угод до нього, яка станом на 30.05.2011 р. становить 86 865,67 грн.
При цьому, на підтвердження своїх вимог, позивач посилається, що поставка товару відбулась за видатковими накладними (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи): № SI-0004440 від 26.07.2010 р. на суму 9 741,60 грн.; № SI -0004482 від 28.07.2010 р. на суму 6 998,40 грн.; № SI -0004819 від 02.08.2010 р. на суму 7 106,40 грн.; № SI -0004851 від 03.08.2010 р. на суму 17 469,00 грн.; № SI -0004944 від 05.08.2010 р. на суму 7 174,80 грн., № SI -0004994 від 06.08.2010 р. на суму 7 187,40 грн.; № SI-0005025 від 09.08.2010 р. на суму 3 499,20 грн.; № SI -0005054 від 10.08.2010 р. на суму 9 777,60 грн.; № SI-0005128 від 13.08.2010 р. на суму 10 737,00 грн.; № 81-0005315 від 20.08.2010 р. на суму 7 423,20 грн. Загальна сума поставки за накладними 87 114, 60 грн.
Однак, судом встановлено, що поставку товару здійснено позивачем за вказаними вище накладними на підставі усної домовленості сторін Договору, оскільки ці накладні не містять посилань на зазначений Договір поставки.
Разом з тим, поставку товару по вказаним накладним здійснено в період з 26.07.2010 р. по 20.08.2010 р.
За твердженням позивача товар за накладною № SI-0004440 від 26.07.2010 р. оплачено частково в розмірі 248,93 грн., однак доказів на підтвердження цього суду не надано, незважаючи на неодноразові вимоги, викладені в ухвалах.
Факт одержання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника в видаткових накладних, який скріплено печаткою відповідача.
Позивачем не надано довіреностей на підписання видаткових накладних, за твердженням позивача товар одержано директором відповідача.
Враховуючи, що відповідачем не заперечується одержання товару за згаданими видатковими накладними в відзиві на позовну заяву, суд вважає факт поставки товару доведеним.
Відповідач в відзиві на позовну заяву визнає позов в частині заборгованості за видатковими накладними на суму 86 865,67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Позивачем 22.03.2011 р. надіслано на адресу відповідача претензію № 55 від 18.03.2011 р. про погашення заборгованості та сплату штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних доказів на підтвердження погашення заборгованості за вищезгаданими видатковими накладними у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлений за видатковою накладними товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, позов визнано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 86 865,67 грн. боргу.
Позивач також просив стягнути пеню в розмірі 6 732,96 грн. на підставі п. 7.1 Договору.
Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на наведені положення закону та те, що судом встановлено здійснення поставки товару не за Договором та Додатковими угодами до нього, а на підстава усної домовленості, суд відмовляє в частині стягнення пені в розмірі 6 732,96 грн. заявленої на підставі п. 7.1 Договору.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Позивач просив стягнути 5 475,43 грн. інфляційних втрат та 10 423,88 грн. 24 % річних від простроченої суми за період з 02.09.2010 р. по 28.02.2011 р.
Разом з тим, як вказано вище, позивач звернувся з претензією до відповідача 18.03.2011 р., отже, на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен виконати зобов'язання по погашенню заборгованості до 25.03.2011 р.
З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення 5 475,43 грн. інфляційних втрат та 10 423,88 грн. 24 % річних від простроченої суми за період з 02.09.2010 р. по 28.02.2011 р. задоволенню не підлягають.
При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони у справі пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм»(01013, м. Київ, вул. Хутір острів, ідентифікаційний код 23532297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан»(08512, Київська область, Фастівський район, с. Дорогинка, вул. Кірова, буд. 6, ідентифікаційний код 32981239) 86 865 (вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 67 коп. - основного боргу, 868 (вісімсот шістдесят вісім) 66 коп. - державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 76 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 12.10.2011 р.