Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "20" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/113/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача Мороз К.М. - засновник (паспорт НОМЕР_1 виданий Олевським РВ УМВС України 23.01.08р.);
від відповідача не з'явився.
Розглянув справу за позовом Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Білокоровицьке" (с.Білокоровичі Олевський район Житомирська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-Льон" (смт. Ємільчине Житомирська область)
про стягнення 21661,64 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.10.11 до 20.10.11 о 15:00.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21661,64грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу №17 від 24.05.2011р., з яких: 20020,00грн. - основний борг, 1641,64грн. - пеня.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог суду надав розрахунок суми боргу станом на 20.10.2011р., копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Представник відповідача в засіданні суду, яке відбувалось 13.10.11 позов не визнавав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.36-37).
Після перерви відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 13.10.2011р. (а.с.42).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2011 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Білокоровицьке" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" (відповідач) було укладено договір №17 (а.с.19-21), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (Відповідач), плити дорожні розміром 1*3 м в кількості 900 штук на загальну суму 49500,00грн. (надалі - товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1. договору).
Загальна сума товару за цим договором складає 49500,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 8250,00грн. (п.3.1. договору).
Згідно п.3.2 договору покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок продавця в день отримання товару.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 42625,00грн., що підтверджується накладною №179 від 22.06.2011р., долученою до матеріалів справи (а.с.31).
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 2822605,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 20020,00грн.
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 1641,64грн. пені.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 20020,00грн.
Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 12.2 договору сторони погодили, що покупець за даним договором несе відповідальність за прострочку в оплаті товару у розмірі 0,1% щоденно за кожний банківський день прострочки, починаючи з першого дня прострочки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з позовної заяви та уточненого розрахунку пені, поданого в судовому засіданні 20.10.2011р., позивач за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №17 від 24.05.2011р. просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1641,64грн., нараховану на заборгованість 20020,00грн. за період з 23.06.2011р. по 13.09.2011р. (82 календарні дні).
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та встановлених судом обставин щодо періоду нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 484,59грн., нарахованої за період з 23.06.2011р. по 13.09.2011р. на суму 20020,00грн. (57 банківських днів).
Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 484,59грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1157,05грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито сплачується із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Мито, яке мав сплатити позивач, відповідно становить 216,62грн., фактично сплачено 236,00грн.
Таким чином, зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 19,38грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.33,43,44,49,77, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчино-льон" (11200, Житомирська область, смт.Ємільчино, вул.Жовтня, 177, код 31981059)
- на користь Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Білокоровицьке" (11055, Житомирська область, Олевський район, с.Білокоровичі, вул.Леніна, буд.65, код 05418684) -20504,59грн., з яких 20020,00грн. - основний борг, 484,59грн. - пеня, а також 205,04грн. сплаченого державного мита та 223,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству "Білокоровицьке" (11055, Житомирська область, Олевський район, с.Білокоровичі, вул.Леніна, буд.65, код 05418684) - 19,38грн. зайво сплачене державне мито.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 24 жовтня 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек.з повід.)
< Текст >