"19" жовтня 2011 р. Справа № 15/89/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Волкова Р.В.
суддів Новікової Р.Г.
Прокопанич Г.К.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року
у справі № 15/89/2011 господарського суду Луганської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВІО"
про стягнення 172 021,20 грн.
У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВІО", просило стягнути з відповідача заборгованість за договором будівельного підряду №18/10 від 18.10.2010 року у сумі 172 021,20 грн., посилаючись на відсутність оплати відповідачем виконаних будівельно-монтажних робіт.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2011 року (суддя Пономаренко Є.Ю.) позов задоволений, стягнуто з відповідача суму боргу у сумі 172 020 грн. 47 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 1 720 грн. 20 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 99 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване посиланням на загальні норми Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання за договором підряду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року (головуючий Будко Н.В., судді Бойко І.А., Зубченко І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011 року скасоване, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВІО" про стягнення 172 021,20 грн. відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивачем не доведено невиконання відповідачем обов'язків з оплати виконаних робіт саме за договором будівельного підряду №18/10 від 18.10.2010 року.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" подало касаційну скаргу, просило скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року, залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011 року, посилаючись на розгляд справи судом апеляційної інстанції у відсутність позивача. Крім того, заявник касаційної скарги вважає, що перелік робіт, який наведено у додатку №1 договору будівельного підряду №18/10 від 18.10.2010 року на виконання будівельно-монтажних робіт збігається з переліком робіт, які містяться в акті приймання виконаних робіт за формою КБ-2 за жовтень 2010 року№1/1.
У судове засідання 19.10.2011 року представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас ВІО", як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоефект", як підрядником, 18.10.2010 року укладено договір будівельного підряду № 18/10 (далі - договір).
Згідно предмету даного договору замовник (позивач у справі) доручає підряднику (відповідачу у справі) виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті "Виробництво рибних консервів, копчення та в'ялення морепродуктів" за адресою вул. Орджонікідзе, 9, с. Георгіївка Лутугінського району Луганської області, при цьому замовник зобов'язується прийняти результат робіт та сплатити за виконані роботи підряднику обумовлену договором ціну (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору на момент його укладання складає 172 021 грн. 20 коп.
Відповідно до довідки за жовтень 2010 року форми КБ-3 вартість будівельних робіт складає 172 020 грн. 47 коп. (а.с. 13).
Матеріали справи містять також акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/1 за жовтень 2010 року форми КБ-2В на суму 172 020 грн. 47 коп. (а.с. 14-22).
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Згідно з пунктом 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Стаття 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За умовами п. 4.2 договору оплата виконаних робіт проводиться на підставі оформлених підрядником та замовником актів виконаних робіт по формі КБ-2В та довідок по формі КБ-3, підписаних замовником.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що перерахування коштів підряднику за виконані роботи проводиться замовником протягом 15 банківських днів з моменту підписання всіма сторонами договору актів.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд апеляційної інстанції встановив, що наявний у матеріалах справи акт виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 172 020 грн. 47 коп. не є безумовним доказом виконання робіт будівельного підряду за договором від 18.10.2010 року №18/10, з огляду на що судом першої інстанції було передчасно стягнуто з відповідача суму боргу за договором будівельного підряду від 18.10.2010 року.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія відхиляє доводи заявника касаційної скарга про порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності, а саме, розгляду справи у його відсутність, оскільки позивач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права. Крім того, матеріали справи не містять клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" про відкладення розгляду справи, а, навпаки, наявний його відзив на апеляційну скаргу, що свідчить про обізнаність позивача про розгляд справи та реалізоване право на обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоефект" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року у справі №15/89/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Р.В. Волков
Судді: Р.Г.Новікова
Г.К.Прокопанич