"19" жовтня 2011 р. Справа № 22/13б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. -головуючого,
Білошкап О.В.,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
розглянувши касаційну скаргуліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Норма" - арбітражного керуючого Рачок Р.В., м. Луганськ
на постановувід 13.07.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 22/13б господарського суду Луганської області
за заявоюсільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе", с. Височинівка Марківського району Луганської області
дотовариства з обмеженою відповідальністю "СП "Норма", м. Луганськ
провизнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий Рачок Р.В.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ліквідатора ТОВ "СП "Норма" - арбітражного керуючого Рачок Р.В.ОСОБА_1, довір.,
Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.01.2008 року порушено провадження у справі № 22/13б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Норма" (далі -Боржник, ТОВ) за заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Луганської області від 13.01.2009 року ТОВ визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рачка Р.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.05.2011 року (суддя -Ковалінас М.Ю.) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.
Не погодившись з цією ухвалою, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганську звернулося до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Луганської області від 24.05.2011 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року (головуючий суддя -Богатир К.В., судді: Малашкевич С.А., Склярук О.І.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Луганської області від 24.05.2011 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Норма" - арбітражний керуючий Рачок Р.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року, залишивши в силі ухвалу господарського суду Луганської області від 24.05.2011 року.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 30 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, суд першої інстанції встановив, що вказані документи були складені та надані у справі ліквідатором, затверджені більшістю голосів членів комітету кредиторів ТОВ, з яких вбачається, що ліквідатор у відповідності до вимог законодавства сформував ліквідаційну масу Боржника, здійснив реалізацію майна, а отримані від цієї реалізації кошти направив на погашення частини визнаних кредиторських вимог (у тому числі -частково - на погашення вимог, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури ТОВ), а інші вимоги не були задоволені у зв'язку із недостатністю коштів. Також, місцевий суд встановив відсутність у ТОВ нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок, зареєстрованих за Боржником, а також відсутність коштів, основних засобів та активів, що підлягають реалізації, а ліквідатором виконані всі дії у ліквідаційній процедурі відповідно до законодавства.
Скасовуючи вказану ухвалу місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що ліквідатор не вжив заходів щодо отримання від розпорядника майна первинної документації, щодо отримання інформації та копій документів стосовно правовідносин Боржника з його дебіторами, а відповідно відсутній аналіз дебіторської заборгованості, не вжиті заходи щодо пред'явлення вимог кожному із дебіторів, а списання дебіторської заборгованості за рішенням комітету кредиторів є передчасним.
Заперечуючи ці висновки апеляційного суду, скаржник вказує на те, що апеляційним судом були порушені норми ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи; аудиторський висновок, на який послався і ліквідатор, і місцевий суд був розглянутий та затверджений комітетом кредиторів Боржника; щодо заставних майнових прав направлені запити та встановлено, що по одних сплив строк, а по інших -ці права належать іншій юридичній особі; а згідно відповіді розпорядника майна на запит ліквідатора стосовно вилучених правоохоронними органами документів - протокол виїмки був складений з порушенням процесуальних норм.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених апеляційним судом обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
В порушення вищезазначених приписів ГПК України аргументи в касаційній скарзі щодо встановлених апеляційним судом фактів стосовно оцінки дій ліквідатора по виявленню та стягненню дебіторської заборгованості ТОВ зводяться до заперечення скаржником зробленої апеляційним судом в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі доказів та заперечення встановлених судом на підставі цих доказів обставин справи. Також слід додати, що норми ч. 9 ст. 31 та ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство, відповідно до яких господарський суд встановлює факти та обставини щодо належності чи неналежності виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків та наданих йому прав та повноважень у ліквідаційній процедурі, також є оціночними.
Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлених обставин у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій, та переоцінки обставин справи, які були встановлені цими судами, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними.
До викладеного, стосовно доводів скаржника щодо вилучених ще на стадії розпорядження майном та неповернутих правоохоронними органами первинних документів Боржника, а також стосовно порушення при складенні протоколу виїмки норм процесуального законодавства саме правоохоронними органами, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до норм ч. 9 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
Отже, під час здійснення виїмки первинних документів у підприємства та інших документів бухгалтерської звітності, окрім відповідного процесуального документу (протоколу виїмки тощо) обов'язковими є складення реєстру документів, що вилучаються, а відповідний обов'язок складення цього реєстру покладається, у розумінні вказаної норми, на підприємство (уповноважену особу), у якого ці документи вилучаються.
Між тим, ліквідатор ТОВ не зазначив, чи складався розпорядником майна, керівником або іншою уповноваженою особою загаданий реєстр, який може бути підставою для відновлення, як переліку вилучених та неповернутих документів, так і відновлення вилучених та неповернутих документів.
При цьому, суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про те, що ліквідатором Боржника не були виконані всі дії у ліквідаційній процедурі ТОВ, передбачені нормами ст.ст. 25, 26, 29, 30 Закону про банкрутство, стосовно виявлення та стягнення дебіторської заборгованості та направлення отриманих коштів на погашення визнаної у справі кредиторської заборгованості.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі, дійшов правомірного, обґрунтованого та такого, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства висновку про передачу справи про банкрутство Боржника на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Норма" - арбітражного керуючого Рачок Р.В., не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, суд касаційної інстанції, виходячи з приписів ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство, вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення суду апеляційної інстанції, вказавши, що суду першої інстанції при розгляді справи слід вирішити питання стосовно ліквідатора Боржника.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 31, 25, 26, 29, 30, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст.ст. 43, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Норма" - арбітражного керуючого Рачок Р.В. залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. у справі № 22/13б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді О.В. Білошкап
В.М. Коваленко
Постанова виготовлена та підписана 24.10.2011 року.