Ухвала
Іменем України
17 липня 2008 року
Справа № 5020-4/057
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Хміль О.Ю.
за участю представників сторін:
за участю представників сторін:
представник позивача: Козирева Юлія Володимирівна, довіреність № 242 від 13.03.08, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Таврика" в особі Севастопольської філії Акціонерного банку "Таврика" ;
представник відповідача: Гінтер Крістіна Федорівна, довіреність № 11/10-011 від 24.05.07, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя;
представник позивача: Снеткова Ольга Володимирівна, довіреність № 364 від 09.04.08, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Таврика" в особі Севастопольської філії Акціонерного банку "Таврика" ;
представник відповідача: Гармаш Олена Миколаівна, довіреність № 4/10-013 від 05.03.08, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 13.05.2008 у справі № 5020-4/057
за позовом Відкритого акціонерного товариство "Акціонерний банк "Таврика" (вул. Тургенєвська, 26,Київ 54,01054)
в особі Севастопольської філії Акціонерного банку "Таврика" (вул. Репіна, 1,Севастополь,99028);
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, Севастополь,99014)
про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним
Акціонерний банк “Таврика» в особі Севастопольської філії звернувся до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.01.2008 №000054220/1 недійсним в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9801,70 грн.
Постановою господарського суд м. Севастополя від 13.05.2008 у справі № 5020-4/057 задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Таврика" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №000054220/1 від 29.01.2008 Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя в частині донарахування Акціонерному банку “Таврика» в особі Севастопольської філії податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9801,70 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного банку “Таврика» в особі Севастопольської філії витрати по сплаті судового збору в розмірі 03,40 грн.
Не погодившись з вказаною постановою господарського суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права, в позові відмовити.
При цьому заявник апеляційної скарги зазначає, що розміщення нерезидентом депозитного вкладу в українському банку є послугою щодо надання власних коштів в управління цьому банку, тобто нерезидент надає послугу банку у вигляді передання коштів в користування, тому склад валових витрат платника податку у разі виплати нерезидентам, що розташовані в офшорних зонах, процентів за вкладами та кредитами повинен визначатися відповідно до пункту 5.5 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням обмежень, встановлених положеннями пункту 18.3 статті 18 даного Закону, тобто витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг), зазначених в пункті 18.3 статті 18 Закону, повинні включатися до складу їх валових витрат в сумі, законодавчо обмеженої розміром 85 відсотків. Свою позицію заявник скарги також обґрунтовує посиланням на роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 01.09.2006 №16369/15-0517 “Про податковій облік процентів» (а. с. 69-70).
10.07.2008 на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.07.2008, після перерви, що була оголошена 16.07.2008, представники відповідача апеляційну скаргу підтримали. Представники позивача проти скарги заперечували, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступні обставини справи.
У період з 27.09.2007 по 07.11.2007 відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку Севастопольської філії Акціонерного банку “Таврика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акт №1683/10/22-009/26124308 від 14.11.2007 (а.с. 8-53).
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2005 позивач та International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. уклали договір банківського вкладу №142, за яким, у період з 30.09.2005 по 10.04.2006, позивач здійснював нарахування та виплату на адресу даного нерезидента доходів у вигляді процентів з розрахунку 12,5 процентів річних за використання коштів, які були розміщені на депозитному рахунку вкладника-нерезидента на підставі укладеного типового договору (а.с. 82).
Під час перевірки позивача на предмет правильності нарахування ним витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій, працівниками податкового органу було встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що кошти на депозит залучались на підставі депозитних договорів. Відсотки нараховувались щомісячно відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку банківської установи. Виплата здійснювалась згідно з умовами депозитних договорів та додаткових угод до них.
При перевірці правильності та правомірності нарахування відсоткових витрат від надання депозитів пов'язаним особам порушень встановлено не було.
Разом з тим, перевіркою правильності визначення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій було встановлено завищення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за видами витрат від банківських операцій за 3 квартали 2005 року в сумі 90425,70 грн., за 2005 рік в сумі 523423,91 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 352600.90 грн., за півріччя 2006 року в сумі 370384,32 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 370384,32 грн., за 2006 рік в сумі 370384,32 грн., які повинні відображатись в рядку 04.12 Р5 декларації з податку на прибуток банківської установи в розмірі 85 відсотків витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів (а. с. 31).
На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що позивачем було допущено порушення пункту 18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР в частині віднесення ним 100 відсотків від вартості фінансових послуг, отриманих від нерезидента, що має офшорний статус (за депозитним договором №142 від 01.09.2005 з International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. (Corozal Town Belize) до валових витрат, в результаті чого завищені валові витрати за 3 квартали 2005 року в сумі 13563,86 грн., за 2005 рік в сумі 78513,59 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 52890,14 грн., за півріччя 2006 року в сумі 55557,65 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 55557,65 грн., за 2006 рік в сумі 55557,65 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, у період з 30.09.2005 по 10.04.2006 позивач здійснював нарахування та виплату на адресу нерезидента доходів у вигляді процентів з розрахунку 12,5 відсотків річних за використання коштів, що були розміщені на депозитному рахунку вкладника-нерезидента на підставі укладеного від імені Акціонерного банку “Таврика» типового договору банківського вкладу №142 від 01.09.2005 з International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. (Corozal Town Belize, скринька 346, п/р 260004011541 в АБ “Таврика», МФО 300788) в особі довіреної особи Бакаєва Олександра Леонідовича, що діє на підставі доручення від 18.02.2005 на залучення грошових коштів (вкладу) терміном до 10.03.2008.
На виконання договору банківського вкладу позивач щомісячно сплачував проценти за депозитним вкладом нерезидента International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. на його поточний рахунок, відкритий в АБ “Таврика» за вирахуванням суми податку на доходи нерезидентів.
В акті перевірки зазначено, що International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A. є офшорним нерезидентом, оскільки, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №77-р, Беліз входить до переліку офшорних зон.
Як вбачається з акту перевірки, працівниками ДПІ були виявлені наступні порушення:
- пункту 18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижений податок на прибуток за 3 квартали 2005 року в сумі 3390,97 грн., за 2005 рік в сумі 19628,40 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 13222,54 грн., за півріччя 2006 року в сумі 13889,41 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 13889,41 грн., за 2006 рік в сумі 13889,41 грн.,
- підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток за 2004 рік в сумі 54,40 грн., за 1 квартал 2005 року в сумі 136,68 грн., за півріччя 2005 року в сумі 294,42 грн., за 3 квартали 2005 року в сумі 464,09 грн., за 2005 рік в сумі 827,50 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 440,51 грн., за півріччя 2006 року в сумі 805,25 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 1103,70 грн., за 2006 рік в сумі 1403,38 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 309,15 грн., за півріччя 2007 року в сумі 555,12 грн.
Зазначений акт було покладено в основу податкового повідомлення-рішення №000054220/0 від 26.11.2007, яким за порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, пункту 18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем “податок на прибуток банківських організацій, включаючи філії аналогічних організацій, розташовані в України» в сумі 30646,34 грн. (у тому числі за основним платежем -20430,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -10215,45 грн.).
Позивач визнає обґрунтованими, виявлені відповідачем в ході перевірки, порушення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно визначення відповідачем суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1241,25 грн. (у тому числі за основним платежем -827,50грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -413,75 грн.).
В решті з податковим повідомленням-рішенням №000054220/0 від 26.11.2007 позивач не був згодний, та оскаржив його в адміністративному порядку, звернувшись до відповідача 06.12.2007 з відповідною скаргою.
Рішенням Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя від 29.01.2008 №407/10/25-022 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №000054220/0 від 26.11.2007 було залишено без змін, а скарга позивача -без задоволення (а.с. 59-60).
Відповідачем на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення №000054220/1 від 29.01.2008 на суму 30646,34 грн. (у тому числі за основним платежем -20430,89грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -10215,45 грн.).
Не погодившись з зазначеним рішенням в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 19603,39 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9801,70 грн., позивач звернувся з адміністративним позовом до господарського суду м. Севастополя.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом договору банківського вкладу №142 від 01.09.2005 є відкриття банком вкладнику “Стар Інвестмент ЛТД» (тобто International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A) депозитного рахунку.
Пунктом 2.1 розділу 2 вказаного договору встановлено, що банк зобов'язується, у тому числі, відкрити вкладнику депозитний рахунок до терміну, обумовленого п. 1.1 даного договору; зарахувати грошові кошти вкладника на депозитний рахунок згідно з п. 1.2 цього договору і забезпечити їх повну схоронність.
Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 договору банк використовує кошти, що розміщені на депозитному рахунку “Стар Інвестмент ЛТД», щомісячно нараховує проценти на суму вкладу і щомісячно сплачує нараховані проценти на поточний рахунок “Стар Інвестмент ЛТД».
Згідно з частиною другою та третьою статті 333 Господарського кодексу України (далі -ГК України), фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.
Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Частинами 1 та 2 статті 339 ГК України передбачено, що фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.
Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність.
Статтею 1058 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність» N2121-III від 07.12.2000, з наступними змінами та доповненнями, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Поняття депозиту (вкладу) також надано в пункті 1.13 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР: кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент.
Статтею 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 N2664-III встановлено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Фінансовими вважаються у тому числі послуги залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.
Статтею 340 Господарського кодексу України встановлено, що депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.
Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.
З наведених норм випливає, що банківська установа, через розміщення та зберігання на своїх банківських рахунках коштів вкладника, фактично надає йому в рамках договору банківського вкладу послугу по залученню фінансових активів із подальшим зобов'язанням щодо наступного їх повернення. При цьому банк використовує кошти протягом часу, визначеного в договорі, управляє ними, за що виплачує вкладникові платежі за використання коштів, залучених у депозит, як проценти.
Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що розміщення нерезидентом - International Business Company Star Investments Ltd, Belize C.A., депозитного вкладу в українському банку - Акціонерному банку “Таврика» в особі Севастопольської філії є послугою щодо надання вкладником власних коштів в управління цьому банку, тобто нерезидент надає послугу банку у вигляді передання коштів в користування, однак таку позицію судова колегія вважає необґрунтованою з викладених вище підстав.
Судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про безпідставність посилання суду першої інстанції на лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.02.2004 № 2063/10-31-107.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою правильного застосування податкового законодавства, 13.01.2004 за вихідним №02/24, Київська філія АБ “Таврика» зробила запит до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва №02/24 щодо роз'яснень з питання здійснення операцій по оплаті доходів -процентів нерезидентам, що знаходяться в офшорній зоні.
Державна податкова інспекція в Шевченківському районі міста Києва надала відповідь від 16.02.2004 У2063/10/31-107, згідно з якою пункт 18.3 статті 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюється на сплату процентів, оскільки відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» залучення (надання) коштів у кредит (на депозит) не відноситься до операцій з продажу-купівлі товарів (результатів робіт, послуг), а відповідно оплата процентів не вважається компенсацією вартості придбаних товарів (робіт, послуг) (а.с.55).
На підставі наданої відповіді, а також роз'яснень Державної податкової адміністрації України (листи від 17.01.2001 №160/6/15-1116 та від 18.05.2005 №9627/7/15-1317) при здійснені операцій по сплаті доходів-процентів нерезидентам, що знаходяться в офшорній зоні, процентні витрати відносились банком в розмірі 100 відсотків.
В подальшому листи Державної податкової адміністрації України від 17.01.2001 N160/6/15-1116 “Щодо відображення в податковому обліку процентів, сплачених за користування кредитом в іноземній валюті», та від 18.05.2005 N 9627/7/15-1317 (без назви) були відкликані згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 01.09.2006 N16369/7/15-0517 “Про податковий облік процентів».
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (із змінами та доповненнями) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Також, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що по-перше, відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту, а по-друге, цією же нормою передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 13.05.2008 у справі № 5020-4/057 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова