Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
18 жовтня 2011 р. № 2-а- 12313/11/2070
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу ,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Харківська об'єднана Державна податкова інспекція, з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача до бюджету заборгованость у розмірі 958,06 гривень.
Позивач, який належним чином повідомлений, відповідно в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що справу слід розглядати в письмовому провадженні. керуючись п. 10 ч. 1 ст. з, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.11.2004 року за № 24800000000006604. Державна реєстрація проведена за адресою: 61068, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та взятий на податковий облік до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 10.12.2004 року за № 1203.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.
Відповідно до вказаного договору оренди землі відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за використання ним вказаної земельної ділянки в розмірі 1/12 частини річної орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік наданої ФОП ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції самостійно нарахована орендна плата на 2011 рік згідно з договором оренди, з щомісячним платежем у сумі 329,91 грн.
За визначенням, наведеним в пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Вищевказана заборгованість виникла в наслідок несплати самостійно задекларованих сум з податку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-XII (надалі по тексту Закон України № 2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.
За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 3 статті 50 Бюджетного кодексу України, органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
Плата за землю приписами ст. 8 Податкового кодексу України визначена як загальнодержавний податок.
Відповідно до ст. 269 та ст. 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базовим податковим (звітним) періодом за приписами ст. 285 Податкового кодексу для плати за землю є календарний рік. Відповідно до п 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України за ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, за приписами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, а визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, згідно п. 287.4 ст. 287 цього ж кодексу - протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податковою (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку згідно з п. 288.1 ст. 188 Податкового кодексу України є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до положень п. 288.2 - п.288.3 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати с орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткуванні - земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до приписів Податкового кодексу України, в органах ДПІ за місцезнаходженням земельних ділянок юридична особа (фізична особа - підприємець) повинна перебувати на обліку як платник плати за землю, подавати до органу ДПІ податкову звітність та своєчасно сплачувати зазначені в такій звітності нарахування.
Таким чином, станом на 02.09.2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю з фізичних осіб в розмірі 958,06 гривень за період з травень 2011 о.(залишок від загальної суми податків 298,24 грн. ) по червень, липень 2011р. (2 місяців X 329,91 грн./місяц = 659,82 грн.)
Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми податкового боргу та заявою відповідача, якою він визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Ухиленням від сплати орендної плати відповідачем завдано істотну шкоду державним інтересам, необхідність їх захисту покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 86, 94,128,159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 61068, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Державного бюджету (р/р 35210001000409, банк УДК у Харківській області, МФО 851011) суму податкового боргу у розмірі 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 06 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Панов М.М.