01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 28/54
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 (суддя Копитова О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»
про стягнення 22 025, 56 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 у справі № 28/54 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит» (далі - відповідач) про стягнення 22 025, 56 грн., - у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 10.03.2011 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Підставами для скасування рішення апелянт вважає порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у складі колегії суддів: Моторний О.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Вербицька О.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.08.2011.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/16 від 22.08.2011 у зв'язку відпустками суддів Андрієнка В.В. та Вербицької О.В., розгляд апеляційної скарги у справі №28/54 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”.
Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою суду від 23.08.2011 розгляд справи було відкладено на 04.10.2011.
В судове засідання 04.10.2011 представники сторін не з'явилися вдруге, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та без участі представників сторін, оскільки неявка вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті та не тягне перенесення розгляду справи на інші строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що в листопаді 2009 року позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 19 375,2 грн., що підтверджується видатковою накладною № 445 від 09.11.2009 та виданою відповідачем довіреністю ЯПС № 352421 від 09.11.2009.
Для оплати товару позивачем відповідачеві було виставлено рахунок фактури № 581 від 09.11.2009 на суму 19 375,2 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 19 190,52 грн. При цьому, за порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача відсотки річних в розмірі 670,35 грн. та втрати від інфляції в розмірі 2 164,69 грн.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися із вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.
Статтею 181 Господарського кодексу України (ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічні норми містяться і в ст.ст.205, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в яких зазначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Виходячи зі змісту наведених статей, слід зробити висновок про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону, що виникають з договору поставки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару. (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами строків та порядку проведення розрахунків за отриманий згідно видаткової накладної товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування в даному випадку приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою погашення існуючої заборгованості.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 11 листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.
За наведених обставин, оскільки позивач не довів суду, що ним належним чином виконані вимоги, встановлені ст. 530 Цивільного кодексу України, а відповідач порушив норми закону та не виконав своє грошове зобов'язання в семиденний термін, встановлений зазначеною статтею, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2011.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року - без змін.
Матеріали справи № 28/54 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді