01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 8/023-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
від позивача - Мілян М.В.;
від відповідача - Петровець О.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" на рішення господарського суду Київської області від 12.07.2011 року у справі № 8/023-11 (Скутельник П.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"
про стягнення 292283,67 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.07.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Трейд» до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» про стягнення заборгованості за договором, - задоволено повністю.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Трейд», ідентифікаційний код: 33444911, місцезнаходження: 02660, м. Київ, пр-т. Визволителів, 3, к. 40, заборгованість за договором купівлі-продажу від 01.03.2006 року за № 27/06 у вигляді основного боргу у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.), пені у сумі 11282,74 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 74 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 109,14 грн. (сто дев'ять гривень 14 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1880,46 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 46 коп.), державне мито у сумі 2922,84 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні 84 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 8/023-11.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду Київської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 20.09.2011 року представник відповідача не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено.
Відхилено клопотання про відкладення розгляду справи та витребування нових доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2006 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір купівлі-продажу за № 27/06 (далі по тексту: Договір).
За умовами п. 1.1. Договору, Продавець (Позивач) продає, а Покупець (Відповідач) купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (далі за текстом: товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару зазначається у гривнях.
Відповідно до вимог п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Покупця (Відповідача).
Договір у п.п. 2.6., 2.7. передбачає, що відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню. Датою передачі товару вважається дата поставки товару на склад Покупця (Відповідача).
Згідно із вимогами п.п. 5.1., 5.2. Договору, Покупець здійснює оплату за товар не пізніше 60 (шестидесяти) днів з дати прийому передачі товару. Оплата за товар здійснюється Покупцем (Відповідачем) у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Продавця (Позивача).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається з матеріалів даної справи, що на виконання вимог Договору в період з 01.02.2010 року по 17.09.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 312664,97 грн. (триста дванадцять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 97 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 01.02.2010 року за № 0000403, від 01.02.2010 року за № 0000404, від 12.02.2010 року за №0000706, від 12.02.2010 року за № 0000707, від 01.03.2010 року за № 0001020, від 01.03.2010 року за № 0001021, від 15.03.2010 року за № 0001350, від 15.03.2010 року за № 0001351, від 26.03.2010 року за № 0001693, від 09.04.2010 року за № 0001983, від 09.04.2010 року за № 0001984, від 23.04.2010 року за № 0002287, від 23.04.2010 року за № 0002288, від 07.05.2010 року за № 0002526, від 07.05.2010 року за № 0002527, від 21.05.2010 року за № 0002787, від 21.05.2010 року за № 0002788, від 04.06.2010 року за № 0003158, від 04.06.2010 року за № 0003159, від 09.06.2010 року за № 0003204, від 18.06.2010 року за № 0003509, від 18.06.2010 року за № 0003510, від 05.07.2010 року за № 0003840, від 05.07.2010 року за № 0003841, від 17.09.2010 року за № 0005818, від 17.09.2010 року за №0005819, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п.п.1.1., 2.1., 2.6., 2.7. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості проданих Позивачем товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем придбаних товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих видаткових накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом проданих Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Додатком до актів звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2010 року, на 30.09.2010 року, поясненнями Позивача і Відповідача, які вони дали в судовому засіданні, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору частково оплатив продані Позивачем товари шляхом перерахування Позивачу 33653,64 грн. (тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят три гривні 64 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем за Договором наявна заборгованість у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Отже, на підставі вищенаведеного колегія суддів вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору купівлі-продажу товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього не надано.
Дослідивши матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 07.02.2011 року, колегія цілком підтримує висновок суду першої інстанції щодо достовірності та правильності зазначеного розрахунку і, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.
Також, Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 07.02.2011 року складає 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.). Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором купівлі-продажу суду не надано.
Станом на 12.07.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.) Відповідачем не погашена.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за порушення строків оплати товару, Покупець (Відповідач) сплачує Продавцеві (Позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст. 1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 11282,74 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 74 коп.), інфляційні нарахування у сумі 109,14 грн. (сто дев'ять гривень 14 коп.), 3% річних у сумі 1880,46 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 46 коп.).
З огляду на викладене судом першої інстанції вірно встановлено, що дії Відповідача по неповній оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 07.02.2011 року у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.), яка встановлена є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 11282,74 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 74 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 109,14 грн. (сто дев'ять гривень 14 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 1880,46 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 46 коп.).
Перевіривши достовірність та правильність зазначеного розрахунку колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до цілком законного висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.
Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 7.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 11282,74 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 74 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 109,14 грн. (сто дев'ять гривень 14 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 1880,46 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 46 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема Договору купівлі-продажу, видаткових накладних від 01.03.2006 року за № 27/06, від 01.02.2010 року за №0000403, від 01.02.2010 року за №0000404, від 12.02.2010 року за №0000706, від 12.02.2010 року за №0000707, від 01.03.2010 року за №0001020, від 01.03.2010 року за №0001021, від 15.03.2010 року за №0001350, від 15.03.2010 року за №0001351, від 26.03.2010 року за №0001693, від 09.04.2010 року за №0001983, від 09.04.2010 року за №0001984, від 23.04.2010 року за №0002287, від 23.04.2010 року за №0002288, від 07.05.2010 року за №0002526, від 07.05.2010 року за №0002527, від 21.05.2010 року за №0002787, від 21.05.2010 року за №0002788, від 04.06.2010 року за №0003158, від 04.06.2010 року за №0003159, від 09.06.2010 року за №0003204, від 18.06.2010 року за №0003509, від 18.06.2010 року за №0003510, від 05.07.2010 року за №0003840, від 05.07.2010 року за №0003841, від 17.09.2010 року за №0005818, від 17.09.2010 року за №0005819, Додатків до актів звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2010 року, на 30.09.2010 року та на 31.01.2011 року, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору. Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем. Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.
На вимогу колегії суддів відповідач надав копії довіреностей, виданих ТОВ «ВВС-ЛТД» особам уповноважених на отримання від ТОВ "Актив Трейд" матеріальних цінностей за відповідними видатковими накладними.
З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 01.03.2006 року за № 27/06 станом на 12.07.2011 року складає 292283,67 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 67 коп.).
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором купівлі-продажу товарів у сумі 292283,67 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 67 коп.), яка складається станом на 12.07.2011 року з основного боргу у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.), пені у сумі 11282,74 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 74 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 109,14 грн. (сто дев'ять гривень 14 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 1880,46 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 46 коп.).
Враховуючи те, що Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 292283,67 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 67 коп.), яка складається станом на 12.07.2011 року з основного боргу у сумі 279011,33 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч одинадцять гривень 33 коп.), пені у сумі 11282,74 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 74 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 109,14 грн. (сто дев'ять гривень 14 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 1880,46 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 46 коп.), правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. Рішення господарського суду Київської області від 12.07.2011 року у справі № 8/023-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 8/023-11 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
06.10.11 (відправлено)