01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2011 № 35/208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів:
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства “Фото - Стиль”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 18.07.2011р.
у справі №35/208 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Приватного підприємства “Фото - Стиль”
до Севастопольської міської ради;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотой теленок”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунального підприємства “БТІ на ДРОНМ”
про визнання недійсним рішення, договору
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2011р. у справі №35/208 у позові приватного підприємства “Фото - Стиль” (далі - позивач) до Севастопольської міської ради (далі - відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотой теленок” (далі - відповідач2) за участю третьої особи Комунального підприємства “БТІ на ДРОНМ” про визнання недійсним рішення та договору відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. у справі №35/208 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовільнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надіслав 03.10.2011р. на адресу суду телеграму, в якій просить справу розглянути за відсутності повноважного представника та при цьому просить суд вимоги апеляційної скарги задовольнити, а рішення скасувати.
Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Приватного підприємства “Фото -Стиль” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Севастопольської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотой теленок”, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство “БТІ та ДРОНМ” про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради від 01.08.2006р. №635 «Про виділення земельної ділянки загальною площею 0,7748 га, розташованого в м. Севастополі по вул. Г.Сталінграда, 27, для передачі ТОВ “Золотой теленок” в оренду на основі договору; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006, укладений між Севастопольською міською радою та ТОВ “Золотой теленок”, та стягнення судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що прийняти Рішення №635 від 01.08.2006р. та Договір оренди укладений між відповідачами, порушують права позивача, як власника нерухомого майна, в розумінні ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу та ст. 120 Земельного кодексу, які передбачають, що до набувача нерухомості переходить право користування тією частиною земельною ділянки, на якій вона розміщена й та частина ділянки, що необхідна для її обслуговування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011р., було порушено провадження у справі №35/208 та призначено розгляд.
Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено повністю. Дане рішення обґрунтоване тим що спірне рішення Севастопольської міської Ради від 01.08.2006р. №635 «Про виділення земельної ділянки загальною площею 0,7748 га, розташованого в м. Севастополі по вул. Г.Сталінграда, 27, не порушує права та законні інтереси позивача щодо користування земельною ділянкою, оскільки таке право у позивача не виникало, до того ж дане рішення прийнято відповідачем1 в межах його повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, якими надано право Севастопольській міськраді самостійно визначати порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності та вирішувати відповідно до закону питання земельних відносин на пленарних засіданнях.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 травня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Золотой теленок” (надалі відповідач-2) та Приватним підприємством “Фото -Стиль” (надалі позивач) було укладено Договір про безоплатну передачу у власність торгівельного павільйону “Кодак”, що розташований за адресою: місто Севастополь, проспект Героїв Сталінграда, будинок 27 (надалі Договір про безоплатну передачу).
За позивачем було зареєстровано право власності на торговий павільйон “Кодак”, літ. «А», загальною площею 28,60 кв.м. розташований на пр. Героїв Сталінграда, 27 в м. Севастополі, в БТІ в м. Севастополі 30.05.2001р. під реєстровим номером №273.
01 серпня 2006 року Севастопольською міською радою (надалі відповідач -1) було прийнято Рішення №635 «Про передачу в оренду ТОВ “Торгівельний будинок “Золотой теленок” земельної ділянки по пр. Героїв Сталінграда, 27, для будівництва та обслуговування торгового комплексу».
На підставі вищевказаного рішенням між відповідачем -1 та відповідачем -2 було укладено Договір оренди земельної ділянки від 28.12.2006р., відповідно до якого орендодавець (відповідач-1) передає, а орендар (відповідач-2) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгового комплексу, з віднесенням даних земель до категорії земель житлової і суспільної забудови, які розташовані в м. Севастополі, пр. Героїв Сталінграда, 27.
Відповідно до п. 2.1. Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7748 га. Договір укладено строком на 25 років (п. 3.1. Договору оренди).
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з пунктом 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України та здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (ч. 1 ст 123 Земельного Кодексу України).
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
Відповідно до п. 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів»підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
Судом першої інстанції було встановлено, що 01 серпня 2006 року Севастопольською міською радою було прийнято Рішення №635 «Про передачу в оренду “Торгівельний будинок “Золотой теленок” земельної ділянки по пр. Героїв Сталінграда, 27, для будівництва та обслуговування торгового комплексу».
Пунктом 3 вищевказаного Рішення було встановлено передати Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Золотой теленок” в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,7748 га, з них земельна ділянка площею 0,0656 га охоронна зона інженерних лінійних комунікацій, по пр. Героїв Сталінграда, 27 для будівництва та обслуговування торгового комплексу з віднесенням даних земель до категорії земель житлової та суспільної забудови.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що прийняття вищевказаного Рішення №635 порушує права та законні інтереси останнього, як власника Торгівельного павільйону «Кодак», розташованого у місті Севастополі, по проспекту Героїв Сталінграду, 27 та отриманого у власність на підставі Договору про безоплатну передачу у власність від 21.05.2001р.
Апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом та вважає такі твердження позивача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК, статей 116, 123, 124,126 ЗК.
Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди (п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
Отже, з наведених положень закону вбачається, що закон не передбачає автоматичного переходу право власності, право користування на земельну ділянку на якій розміщена споруда, будівля тощо.
Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що на момент укладання Договору про безоплатну передачу у власність Торгівельного павільйону «Кодак», земельна ділянка на якій був розташований даний павільйон перебувала в користуванні відповідача -2.
Також, слід вказати, що позивач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що останній в установленому законом порядку здійснив оформлення земельної ділянки на якій розташований Торгівельного павільйону «Кодак», що належить позивачу на праві власності.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що спірне Рішення не порушує права та законні інтереси позивача щодо користування земельною ділянкою, оскільки таке право у позивача не виникало.
Натомість, як вірно було зазначено судом першої інстанції спірне рішення прийнято відповідачем-1 в межах його повноважень та відповідно до норм законодавства, оскільки вищевказаними нормами законодавства Севастополській міській раді надано право самостійно визначати порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності та вирішувати відповідно до закону питання земельних відносин на пленарних засіданнях.
Стаття 203 Цивільного кодексу України, встановлю загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку із прийняттям Рішення №635 «Про передачу в оренду ТОВ “Торгівельний будинок “Золотой теленок” земельної ділянки по пр. Героїв Сталінграда, 27, для будівництва та обслуговування торгового комплексу»та укладання Договору оренди, оскільки при розгляді справи не встановлено порушення або оспорювання прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Враховуючи, що позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного апеляційний суд вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради від 01.08.2006р. №635 «Про виділення земельної ділянки загальною площею 0,7748 га, розташованого в м. Севастополі по вул. Г.Сталінграда, 27, для передачі ТОВ “Золотой теленок” в оренду на основі договору та визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006, укладений між Севастопольською міською радою та ТОВ “Золотой теленок”, є безпідставними та необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими що не відповідають матеріалам справи посилання позивача, зазначені в апеляційній скарзі стосовно невірного застосування судом першої інстанції законодавства, а саме ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України про перехід права власності або права користування на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно. Оскільки, по-перше місцевий суд робив в оскаржуваному рішенні відповідні посилання на зазначені норми права, а по-друге в справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, того що позивач звертався до Севастопольської міської Ради за отриманням права користування земельною ділянкою під набутим об'єктом нерухомості, а тому в даному випадку не діють правила визначені даними нормами.
Інші доводи наведені ТОВ “Золотой теленок” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ТОВ “Золотой теленок” залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. у справі № 3/208 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 35/208 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку двадцяти днів місяця.
Головуючий суддя
Судді