01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.09.2011 № 3/182
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
За участю представників:
від позивача : ОСОБА_3 - юрист
від відповідача : ОСОБА_2, - юрист
від третьої особи: ОСОБА_1 - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»
на рішення
Господарського суду м.Києва
від 16.08.2011р.
у справі № 3/182
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо»
до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»
про стягнення 820 994,10 грн.
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт»
до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»
про стягнення 803 145, 81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 681 434,60 грн. основного боргу, 74 422,19 грн. пені, 50 825,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 14 311,56 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди частини приміщення №27/01-08 від 01.01.2008.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/182 та призначено її до розгляду на 02.08.2011.
10.08.2011 Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» звернулось до Господарського суду м.Києва з заявою про вступ до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення грошових коштів у розмірі 803 145,81 грн., з яких 681 434,60 грн. боргу по орендній платі за договором № 27/01-08 від 01.01.2008 у період з 01.01.2008 по 31.12.2010, 56 573,90 грн. пені, 50 825,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 14 311,56 грн. - 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.08.2011 між позивачем та ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт» було укладено договір про відступлення права вимоги, яке виникло з укладеного між відповідачем та позивачем договору оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.2008, а тому у ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт» виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 допущено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» та позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення 803 145,81 грн. заборгованості прийнято до провадження.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.08.2011 року у справі № 3/182 в задоволенні позову Товриства з обмеженою відпвоідальністю «Сан Ремо» відмовлено повністю.
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» задоволено частково, з ПАТ «Родовід Банк» на користь Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» підлягає стягненню 681 434 грн. 60 коп. основного боргу, 48 049 грн. 06 коп. пені, 50 825 грн. 75 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 14 311 грн. 56 коп., 7 946 грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 233 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Родовід Банк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт» та відмовити у задоволені позову повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування місцевим судом обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що орендовані приміщення були повернуті відповідачем належним чином, з дотриманням вимог, викладених у договорі оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому-передачі частини приміщення із оренди, в яких підтверджено факт належного виконання зобов'язань один перед одним та факт відсутності будь-яких претензій за Договором оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.08.
Однак, незважаючи на зафіксовану відсутність претензій сторін Договору оренди одна до одної, позивач 01.08.11 уклав із ЗАТ «ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ» Договір про відступлення права вимоги (договір купівлі-продажу права вимоги) №01/08-02, яким відступив останньому права вимоги до АТ «РОДОВІД БАНК» за Договором оренди № 27/01-08 від 01.01.08.
Апелянт вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що акт прийому-передачі частини приміщення із оренди від 04.01.11 фіксує лише факт передачі Позивачу приміщення, отриманого Відповідачем у відповідності до Договору оренди, і ніяким чином не стосується фінансових чи інших зобов'язань, прийнятих на себе сторонами при підписанні договору оренди. На думку апелянта зазначений акт є документом, в якому позивач та відповідач зафіксували факт відсутності претензій одна до одної за Договором оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.08, тобто вчинили дії, спрямовані на припинення прав та обов'язків за Договором оренди, і встановлено відсутність підстав для пред'явлення будь-яких вимог за таким договором.
Крім того, апелянт вважає, що місцевим судом було порушено вимоги ч. 1 ст. 79 ГПК України та безпідставно не задоволено клопотання АТ «РОДОВІД БАНК» щодо зупинення розгляду справи №3/182 до вирішення по суті справи № 3/210 за позовом АТ «РОДОВІД БАНК» до ТОВ «Сан Ремо» про визнання Договору оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.08 недійсним. Визнання у судовому порядку Договору оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.08 недійсним, оскільки визнання недійсним Договору оренди має беззаперечне значення для розгляду справи № 3/182, оскільки стягнення плати за цим Договором оренди є предметом спору у даній справі.
Через віділ документального забезпечення суду від представника ПАТ «Родовід Банк» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 3/182 до розглдяу Господарським судом м.Києва пов»язаної з нею справи № 3/210 за позовом АТ «Родовід Банк» до ТОВ «Сан Ремо» про визнання недійсним договору оренди № 27/01-08 від 01.01.2008р.
Вислухавши думку представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що на даний час розгляду даної справи зобов'язання сторін по договору оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.2008 не припинені, розгляд спору у справі № 3/210 не є перешкодою для вирішення даного спору, оскільки договір оренди можна визнати недійсним лише на майбутнє, у зв»язку з неможливістю застосування реституції. В разі визнання недійсним договору оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.2008 рішення у даній справі може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (орендар) було укладено договір № 27/01-08 оренди частини приміщення (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. укладеного договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а саме - в оренду, частину приміщення № 1, частину приміщення № 25, частину приміщення № 19, частину приміщення № 20, частину приміщення № 22, частину приміщення № 14, частину приміщення № 15, частину приміщення № 16, частину приміщення № 11, частину приміщення № 12, частину приміщення № 13, частину приміщення № 27, частину приміщення № 2, частину приміщення № 3, частину приміщення № 4, частину приміщення № 26, частину приміщення № 8, частину приміщення № 10, частину приміщення № 24, що знаходяться в приміщенні № 8 на третьому поверсі у нежилому будинку (літера «А»), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Суворова, буд. 4 (далі - приміщення), а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця приміщення у строкове платне користування, а саме - в оренду, і сплачувати орендодавцеві плату за оренду приміщення в порядку і розмірі, визначених цим договором.
Загальна площа орендованих приміщень складає 1 757,65 кв. м. схема приміщення наводиться у додатку 1 до цього договору. Додаток 1 до цього договору є невід'ємною частиною останнього.
Згідно п. 2.1. договору оренди передача приміщення орендодавцем в оренду орендареві здійснюється на підставі акту приимання-передачі приміщення в оренду, який підписується представниками сторін.
Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний передати приміщення в оренду орендареві за актом приймання-передачі приміщення не пізніше 03.01.2008.
Згідно акту приимання-передачі від 01.01.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду згідно договору оренди.
Сторони договору погодили, що строк оренди приміщення починається з дати підписання сторонами акту приимання-передачі приміщення в оренду та закінчується 01.12.2010 ( п.5.2.).
Відповідно до п. 2.3. та п. 2.4. договору повернення приміщення з оренди також оформлюється актом приимання-передачі приміщення.
Згідно п. 3.2. договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за цим договором становить 55 088,58 грн. в місяць, у тому числі ПДВ - 9 181,43 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору оренди орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вона вноситься на підставі виставленого рахунку.
Відповідно до п. 4.2.3. договору оренди відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити плату за оренду приміщення, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як вбачаєтсья з матеріалів справи, під час дї договору орендар повертав частину приміщень додатковими угодами від 01.08.2008, від 24.04.2009, від 31.10.2009, від 18.01.2010, від 01.04.2010, від 30.04.2010 та від 30.11.2010 сторонами вносились зміни до договору в частині розміру площі орендованих приміщень та розміру орендної плати.
Згідно додаткової угоди від 30.04.2010 площа приміщення складає 804,68 кв. м., а розмір орендної плати за цим договором становить 94 244,12 грн. в місяць.
Додатковою угодою від 30.11.2010 площу приміщення визначено в розмірі 185,5 кв. м., а розмір орендної плати за цим договором становить 21 725,76 грн. в місяць. Крім того, зазначною угодою строк дії договору продовжено до 31.12.2010.
Згідно акту приймання-передачі від 04.01.2011 відповідач повернув позивачу з оренди приміщення площею 185,5 кв. м.
Відповідач, всупереч умов договору, не виконав свої зобов'язання за договором щодо внесення орендної плати за період з травня 2010 року по грудень 2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої за розрахунком позивача складає 681 434, 60 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 ГК України)
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» (первісний кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Ламітек-Укрізоліт» (новий кредитор) було укладено договір № 01/08-02 про відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги первісний кредитор -позивач відступив, а новий кредитор - третя особа набув права вимоги до боржника -Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за основним договором - договором оренди № 27/01-08 від 01.01.2008, укладеним між первісним кредитором і боржником. Сума заборгованості боржника перед первісним кредитором, що виникла на підставі основного договору складає 684 237,92 грн.
Пунктом 1.4. договору по відступлення права вимоги визначено, що внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання передбачених основним договором зобов'язань щодо сплати грошових коштів в сумі 684 237,92 грн.
Внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержав також право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати будь-яких процентів, пені та/або штрафних санкцій, що нараховані або можуть бути нараховані в майбутньому за невиконання чи неналежне виконання боржником боргових зобов'язань за основним договором.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Умови договору оренди не містять положень щодо необхідності обов'язкового погодження боржником заміни кредитора у зобов'язанні.
02.08.2011 Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» листом №. 02/08-03 повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором оренди.
Згідно ст 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, колегія вважає, що порушення прав і охронюваних законом інтересів позивача відстунє, оскільки позивач добровільно передав своє право вимоги виконання зобов'язання за договором оренди третій особі, отже підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Ремо» відсутні.
Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» як третя особа із самостійними вимогами звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 803 145,81 грн. заборгованості, з яких 681 434,60 грн. боргу по орендній платі за договором № 27/01-08 від 01.01.2008, 56 573,90 грн. пені, 50 825,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 14 311,56 грн. - 3% річних.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню борг, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, на користь нового кредитора - Закритого акціонерного товариства «Ламітек-Укрізоліт» в розмірі 681 434,60 грн.
Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» як третя особа із самостійними вимогами просить також стягнути з відповідача пеню у розмірі 56 573,90 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачаєтсья , що відповідач у визначені договором строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ( п.1 ст. 216 ГК України).
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що за невнесення (несвоєчасне внесення) плати за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,05% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період. За який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору оренди сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Враховуючи, що в силу умов пункту 3.3. договору відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 15 числа кожного наступного місяця за розрахунковим, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобовязання по сплаті наданих послуг, відповідно до п.8.1. договору відповідач повинен сплатити пеню, однак як вбачається з наданого третьою особою розрахунку ціни позову (таблиця) при здійсненні розрахунку суми пені застосовано відсоток, передбачений договором - 0,05%.
Колегія повністю погоджується з розрахунком місцевого суду, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача підлягає частковому задоволенню на суму 48 049, 06 грн., виходячи з суми боргу щодо кожного місяця оренди окремо, у визначені третьою особою періоди нарахування, із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8 524,84 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.
Закрите акціонерне товариство «Ламітек-Укрізоліт» як третя особа із самостійними вимогами просить також суд стягнути з відвпоідача 50 825,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 14 311,56 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Місцевим судом правильно встановлено, що третьою особою при розрахунку розміру індексу інфляції застосовано невірні розміри індексів інфляції, що діяли у спірний період.
За розрахунками місцевого суду, з яким колегія повністю погоджуєтсья, розмір збитків від зміни індексу інфляції на суми боргу у періоди визначені третьою особою становить 56 675,94 грн.
Однак враховуючи те, що суд обмежений в праві виходити за межі пред'явлених позовних вимог, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення збитків від зміни індексу інфляції підлягають задоволенню у розмірі, заявленому третьою особою в сумі 50 825,75 грн.
Місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 14 311,56 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що у п. 4 акту прийому-передачі частини приміщення із оренди від 04.01.2011 зафіксовано, що сторони підписавши цей акт підтверджують відсутність претензій одна до одної за договором оренди частини приміщення № 27/01-08 від 01.01.2008.
Згідно пункту 10.2, 10.7 розділу 10 договору оренди частини приміщення №27/01-08 від 01.01.2008 зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін і оформляються додатковими угодами до цього договору чи окремими договорами. Зміни та доповнення до цього договору (окремі договори, якими вносяться зміни та доповнення до цього договору) укладаються в письмовій формі за підписами представників (уповноважених осіб) сторін. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід 'ємними частинами.
Таким чином, акт прийому - передачі частини приміщення із оренди за Договором оренди частини приміщення №27/01-08 від 01 січня 2008, не є ні додатковою угодою до Договору оренди ні окремим договором, відповідно вказаний акт прийому- передачі не є документом, в якому позивач та відповідач вчинили дії, спрямовані на припинення прав та обов'язків за Договором оренди і встановили відсутність підстав для пред'явлення будь-яких вимог за таким договором.
Зазначений акт приймання-передачі частини приміщення із оренди від 04.01.2011 не припиняє зобов'язань відповідача сплатити орендну плату за користування приміщенням за період з травня 2010 по грудень 2010 та несення господарсько - правової відповідальність, що встановлені пунктами 3.2, 3.3 та 8.1 Договору, а є лише документом, що фіксує передання приміщення позивачу із оренди відповідачем у відповідності до договору оренди № 27/01-08 від 01.01.2008, і ніяким чином не стосується фінансових чи інших зобов'язань, прийнятих на себе сторонами при підписанні названого договору оренди.
Посилання відповідача на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 3/182 до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 3/210 про визнання недійсним договору оренди частини приміщення №27/01-08 від 01.01.2008, колегія не приймає до уваги, оскільки місцевим судом було роз»яснено відпвоідачу про те, що у випадку визнання недійсним договору оренди частини приміщення №27/01-08 від 01.01.2008 рішення у даній справі може бути переглянуто за ново виявленими обставинами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі № 3/182 залишити без змін.
Матеріали справи № 3/182 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді