01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.09.2011 № 07/5026/911/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.09.2011року.
розглянувши апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Вікторія» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 року,
у справі № 07/5026/911/2011 (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом селянського (фермерського) господарства «Вікторія»
до фермерського господарства «Р.А.Д.»
про стягнення 14731 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 року у задоволені позову СФГ «Вікторія» до ФГ «Р.А.Д.» про стягнення 14731 грн. - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.06.2011 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду Черкаської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СФГ «Вікторія» в повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Р.А.Д.» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судових засіданнях 12.09.2011 року та 14.09.2011 року представник СФГ «Вікторія» надав суду свої пояснення по справі в яких просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник ФГ «Р.А.Д.» у судовому засіданні 12.09.2011 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.06.2011 року.
У судове засідання 14.09.2011 року представник відповідача не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься розписка.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника СФГ «Вікторія», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ФГ «Р.А.Д.» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином. Участь представника ФГ «Р.А.Д.» у судовому засіданні 14.09.2011 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів не надходило. До того ж, представник ФГ «Р.А.Д.» був присутнім у попередньому судовому засіданні 12.09.2011 року в якому, надав суду свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено наступне.
16.04.2004 року та 15.03.208 року між громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та СФГ «Вікторія» було укладено чотири договори оренди землі, згідно з якими громадяни передали господарству в оренду строком на 5 та 10 років земельні ділянки загальною площею 14,16 га, які знаходяться в адміністративних межах Мехедівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договори оренди землі були належним чином зареєстровані в Черкаські регіональні філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України»
10.04.2008 року підчас перевірки дотримання вимог земельного законодавства фермерським господарством «Р.А.Д.» встановлено, що з початку 2008 року голова ФГ «Р.А.Д.» Росоха А.Д. самовільно використовує вищезгадані земельні ділянки право на користування якими належало СФГ «Вікторія», що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України. За результатом перевірки 10.04.2008 року державним інспектором Золотоніського міжрайонного відділу управління з контролю за використанням та охороною земель в Черкаській області Теплою О.А., начальником відділу земельних ресурсів у Драбівському районні Черкаської області Лимаренком М.І., юрисконсультом відділу земельних ресурсів у Драбівському районні Черкаської області Щавінським В.О. був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Крім того, 10.04.2008 року був складений протокол про адміністративне правопорушення та виданий припис про усунення виявленого порушення земельного законодавства. З урахуванням виявленого порушення 14.04.2008 року було видано постанову № 33 про накладення на голову ФГ «Р.А.Д.» адміністративного стягнення передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративного правопорушення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Інспектором Золотоніського міжрайонного відділу управління з контролю за використанням та контролю земель в Черкаській області Теплою О.А. проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної відповідачем позивачу внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 14731 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, голова СФГ «Вікторія» Сулятицький В.А. отримав 15.04.2008 року (а.с.36).
Так, 22.04.2011 року СФГ «Вікторія» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ФГ «Р.А.Д.» про стягнення 14731 грн. шкоди заподіяної самовільним зайняттям орендованої позивачем земельної ділянки площею 14,16 га, яка знаходиться в адміністративних межах Мехедівської сільської ради. Обгрунтовуючи заявлений позов СФГ «Вікторія» посилається на встановлений 10.04.2008 року перевіркою факт самовільного зайняття земельної ділянки.
Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 року у задоволені позову СФГ «Вікторія» до ФГ «Р.А.Д.» про стягнення 14731 грн. - відмовлено повністю у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Пунктом «д» ст. 156 Земельного кодексу України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлене майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду, для відшкодування якої необхідно довести неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; вину особи та причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Постановою від 25 липня 2007 року № 963 Кабінет Міністрів України затвердив Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Згідно з п. 1 названої методики вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної, зокрема, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Так, як вірно вказав суд першої інстанції, розрахунок стягуваної суми збитків, зроблений державним інспектором - провідним спеціалістом Золотоніського міжрайонного відділу управління з контролю за використанням та охороною земель у Черкаській області Телепою O.A. відповідає вимогам методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою та вина відповідача у заподіяні шкоди є доведеною.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновками суду першої інстанції про те що станом на 22.04.2011 року строк позовної давності за заявленою у позові вимогою про стягнення збитків сплинув.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення давності, порушене право підлягає захисту.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, звертає увагу, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач не вказав поважних причин пропуску позовної давності.
Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними доводи скаржника про те, що строк позовної давності не сплинув оскільки СФГ «Вікторія» вважає що його потрібно рахувати не з 15.04.2008 року, коли позивач отримав розрахунок розміру шкоди, а після спливу п'ятнадцяти днів після вручення (направлення поштою) порушнику земельного законодавства розрахунків розміру заподіяної шкоди (збитків) для відшкодування у добровільному порядку, тобто з 01.05.2011року. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що у відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли голова СФГ «Вікторія» - Сулятицький В.А. довідався про порушення свого права, тобто з дня коли останній отримав розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки тобто з 15.04.2008 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що строк позовної давності був перерваний у відповідності до ст. 264 ЦК України, оскільки відповідач в листопаді 2009 року повернув самовільно зайняту земельну ділянку СФГ «Вікторія», і цим самим вчинив дії, що свідчать про визнання свого боргу по відшкодуванню шкоди, судова колегія вважає також необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Судова колегія, звертає увагу на те, що у вказаній нормі йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач не надав суду доказів, які б свідчили про часткову оплату завданої шкоди чи будь-яке інше листування сторін з цього приводу про визнання відповідачем боргового зобов'язання. Судова колегія вважає, що повернення ФГ «Р.А.Д.» самовільно зайнятої земельної ділянки СФГ «Вікторія» не є дією що свідчить про визнання боргу.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку по справі та відмовив у задоволенні позову СФГ «Вікторія» про стягнення 14731 грн. у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції СФГ «Вікторія» не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі СФГ «Вікторія» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги СФГ «Вікторія» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Вікторія» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 у справі № 07/5026/911/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2011 року у справі № 07/5026/911/2011 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 07/5026/911/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді