донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.10.2011 р. справа №28/67/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівЛомовцевої Н.В.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом:ОСОБА_1 -довір.
від відповідача за первісним позовом:ОСОБА_2 -довір.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область
на рішення
господарського судуЛуганської області
від07.07.2011р.
у справі№28/68/2011 (суддя Семендяєва І.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область
до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»м.Луганськ
про стягнення 92 200 грн. 00 коп.
та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»м.Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область
про стягнення 132 903 грн. 79 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»м.Луганськ про стягнення грошових коштів в розмірі 92 200 грн. 00 коп. як безпідставно одержаних.
До початку розгляду господарським судом справи по суті Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область про стягнення 91 820 грн. 00 коп. боргу, 33 514 грн. 30 коп. індексу інфляції та 7 569 грн. 49 коп. 3% річних, який прийнято до спільного розгляду з первісним.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. (суддя Семендяєва І.В.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскуркар'єр»до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»про стягнення грошових коштів у сумі 92 200 грн. як безпідставно одержаних та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування зазначеного рішення суду апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Посилається на те, що жодного договору між позивачем та відповідачем укладено не було, відповідач не виконав, не передав та не надав позивачу жодних робіт, товарів та послуг, у зв'язку з чим вважає, що перераховані ним кошти на рахунок відповідача в розмірі 92 200 грн. 00 коп. є безпідставно набутими останнім.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Відповідач за первісним позовом через канцелярію суду надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду -без змін. У судовому засіданні представник відповідача підтримав правову позицію, викладену запереченнях на апеляційну скаргу.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2008р. та 23.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»перерахувало на поточний рахунок Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»55 200 грн. та 37 000 грн. відповідно, з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору від 23.05.2008 року у т.ч. ПДВ 20% - 9 200,00 грн.», що вбачається з банківських виписок Базового відділення Житомирської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль».
Позивач за первісним позовом посилаючись на те, що жодного договору між ним та відповідачем укладено не було, ПП «НВФ «Полімерфором»не виконало, не передало та не надало позивачу жодних робіт, товарів та послуг, звернувся до суду з позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»про стягнення грошових коштів в розмірі 92 200 грн. 00 коп., які, на його думку, безпідставно набуті останнім згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставою виникнення господарського зобов'язання, виходячи з приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, є, в тому числі, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідач за первісним позовом проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр» заперечував, посилаючись на те, що останній перерахував йому грошові кошти 04.06.2008р. у сумі 55 200 грн. 00 коп. та 23.07.2008р. у сумі 37 000 грн. 00 коп. не безпідставно, а на підставі укладеного сторонами договору №57 від 23.05.2008р.
Відповідно до п. 1 договору, виробник (відповідач за первісним позовом) приймає на себе зобов'язання виготовити та поставити на адресу замовника (позивача за первісним позовом) сито грохота модульного типу з високозношеннястійкого поліуретану, площею 0,18 мІ (300х600мм), розмір ячейки 20х20 мм, в кількості 140 штук; сито грохота модульного типу з високозношеннястійкого поліуретану, площею 0,18 мІ (300х600мм), розмір ячейки 5х5 мм, в кількості 140 штук; сито неармироване глухе грохота модульного типу з високозношеннястійкого поліуретану (СМП-Г5), площею 0,18мІ (300х600мм) в кількості 24 шт.; сито неармироване глухе грохота модульного типу з високозношеннястійкого поліуретану (СМП-Г8), площею 0,18 мІ (300х600мм) в кількості 28 шт.; подситники для кріплення сита до грохоту в кількості 189 м/п; хомути в кількості 210 шт.; планки в кількості 210 шт.; гайки М-16.5 (ГОСТ 5915-70) в кількості 840 шт. (далі -продукція), а замовник прийняти і оплатити продукцію.
Згідно п. 1.2 договору, умовами поставки визначено самовивіз замовником зі складу виробника за рахунок замовника.
Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що загальна вартість договору складає 184 020 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 2.3 договору, оплата продукції за договором проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок виробника в два етапи: на першому етапі замовник проводить оплату продукції у розмірі 50%, що складає 92 010 грн. 00 коп. протягом п'яти банківських днів з моменту підписання даного договору; на другому етапі замовник перераховує залишкову суму в розмірі 92 010 грн. 00 коп. протягом п'яти днів з моменту отримання замовником письмового підтвердження виробника по факсу про повну готовність продукції.
Згідно п. 3.1 договору, відвантаження продукції, вказаної у п. 1.1 здійснюється на складі продавця протягом 60 банківських днів з моменту отримання передоплати по першому етапу, яке включає повне виконання п. 2.3 даного договору.
Позивач за первісним позовом листом №204 від 22.05.2008р. просив відповідача виготовити просіювальні поверхні модульного типу для грохоту ГИЛ-51 та комплектуючі до них: СМП-20 -140 шт., СМП-5 -140 шт., під ситники -42 шт. х 4,5м, глухі сита під СМП-20 -28 шт., СМП-5 -24 шт., крепіжні елементи для закріплення (планки, хомути, гайки) -для установки 7 комплектних сит, а також просив направити йому договір по факсу.
Пунктом 7.5 договору №57 від 23.05.2008р. сторони передбачили, що факсимільні копії документів за даним договором мають юридичну силу.
Відповідач за первісним позовом зазначив, що ним по факсу було направлено позивачу за первісним позовом три аркуші договору, на останньому аркуші містився підпис та печатка підприємства ПП «НВФ «Полімерформ». Зазначений договір позивач за первісним позовом повернув зі своєю печаткою та підписом також по факсу.
Факт передачі тексту договору факсом підтверджується факсовими позначками на останньому аркуші договору.
Як вбачається з банківських виписок Базового відділення Житомирської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»за 04.06.2008р. та 23.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»перерахувало на поточний рахунок Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»грошові кошти в загальному розмірі 92 200 грн., з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору від 23.05.2008 року у т.ч. ПДВ 20% - 9 200,00 грн.».
Таким чином позивач за первісним позовом вчинив дії, які свідчать про прийняття ним пропозиції укласти спірний договір.
Виходячи з аналізу умов спірного договору, вбачається, що за правовою природою договір №57 від 23.05.2008р. є договором поставки, а правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються умовами вказаного договору, Цивільним та Господарським кодексами України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
При таких обставинах, висновки господарського суду, що правовідносини сторін урегульовані договором поставки, який породжує взаємні зобов'язання сторін є вірним і підтверджуються матеріалами справи.
В укладеному між сторонами договорі зафіксовано як предмет договору, так і строк його дії.
Посилання позивача за первісним позовом на те, що дві перші сторінки договору йому не передавались і відповідачем за первісним позовом викладені в редакції, яка йому невідома є безпідставним, оскільки перерахування 50% оплати продукції, передбаченої п. 2.3 договору свідчить про обізнаність першого з повним текстом рішення.
Таким чином господарський суд дійшов вірного висновку, що дії сторін фактично були направлені на виконання умов договору, що підтверджується, в тому числі, перерахуванням позивачем грошових коштів в якості 50% оплати продукції.
Наполягаючи на тому, що №57 від 23.05.2008р. в силу ст. 181 Господарського кодексу України є неукладеним, позивач звернувся до господарського суду про стягнення 92 200 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів з посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов'язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.
Враховуючи той факт, що між сторонами укладено договір поставки, за умовами якого позивач за первісним позовом зобов'язався прийняти на себе зобов'язання виготовити та поставити в адрес відповідача за первісним позовом продукцію, а останній зобов'язався прийняти і оплатити її, між сторонами відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України виникли зобов'язання і позивач за первісним позовом не довів зворотнього.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення 92 200 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів.
Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»звернулось до господарського суду Луганської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область про стягнення 132 903 грн. 79 коп., з яких 91 820 грн. 00 коп. боргу, 33 514 грн. 30 коп. індексу інфляції та 7 569 грн. 49 коп. 3% річних.
В обґрунтування позовних посилається на те, що 22.05.2008р. засобами факсового зв'язку відповідач за зустрічним позовом направив на адресу позивача лист №204 з проханням виготовити просіювальні поверхні модульного типу для грохоту ГИЛ-51 та комплектуючі до них: СМП-20 -140 шт., СМП-5 -140 шт., під ситники -42 шт. х 4,5м, глухі сита під СМП-20 -28 шт., СМП-5 -24 шт., крепіжні елементи для закріплення (планки, хомути, гайки) -для установки 7 комплектних сит, а також просив направити йому договір по факсу.
23.05.2008р. позивач за зустрічним позовом направив на адресу відповідача за зустрічним позовом договір №57, підписаний зі сторони ПП «НВФ «Полімерформ»директором та скріплений печаткою, згідно п. 1.1 якого виробник (позивач за зустрічним позовом) приймає на себе зобов'язання виготовити та поставити на адресу замовника (відповідача за зустрічним позовом) визначену продукцію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію.
04.06.2008р. відповідач за зустрічним позовом направив на адресу позивача за зустрічним позовом засобами факсимільного зв'язку завірений печаткою та підписом ТОВ «Росукркар'єр»договір №57.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, у телефонному режимі сторони домовились, що оригінал договору буде надіслано відповідачем поштою на адресу позивача за зустрічним позовом.
04.06.2008р. та 23.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»перерахувало на поточний рахунок Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Полімерформ»грошові кошти в загальному розмірі 92 200 грн., з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору від 23.05.2008 року у т.ч. ПДВ 20% - 9 200,00 грн.», що вбачається з банківських виписок Базового відділення Житомирської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль».
Позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом вчинив дію, що свідчить про прийняття ним пропозиції укласти спірний договір, а отже, договір є укладеним.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, 29.07.2008р. засобами факсимільного зв'язку ним було надіслано ТОВ «Росукркар'єр» лист за вих. № 104, в якому повідомлялось, що продукція, яка є предметом договору, виготовлена та готова до відвантаження, а також просилось перерахувати залишкову суму в розмірі 91 820 грн. 00 коп. згідно п. 2.3. договору №57 від 23.05.2008р.
Як на доказ направлення на адресу відповідача за первісним позовом вказаного вище листа, позивач за зустрічним позовом посилається на перелік розрахунків по орган. 19540, у якому значиться телефонний дзвінок 29.07.2008р. у м. Житомир за №4533728, який співпадає з номером, зазначеним відповідачем за зустрічним позовом у листі №204 від 22.05.2008р. як факсовий.
Згідно довідки Луганської філії ВАТ «Укртелеком»№ 448108/2-330 від 05.07.2011р., 29.07.2008р. з 14 години 03 хвилини до 14 години 05 хвилин з номером 38 041 4533728 впродовж 201 секунди здійснювалось з'єднання з телефону 38 0642 551754, який з 04.06.2007р. по теперішній час належить ВАТ «Інвестиційна компанія «Укр-Кор-Інвест».
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що він орендує у ВАТ «Інвестиційна компанія «Укр-Кор-Інвест»нежитлове приміщення, що підтверджується договором оренди №6 від 02.01.2008р., який міститься в матеріалах справи та користується телефонними номерами орендодавця, у тому числі вищезазначеними.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що лист №104 від 29.07.2008р. не містить жодних факсових позначок, тоді як позивач за зустрічним позовом наполягав на його відправлення засобом факсимільного зв'язку, останній належним чином не довів факт його відправлення.
З вимогою сплатити залишкову суму вартості виготовленого товару в розмірі 91 820 грн. позивач за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом не звертався.
При таких обставинах, у зв'язку з недоведеності наявності заборгованості за договором №57 від 23.05.2008р., господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову щодо стягнення 91 820 грн. 00 коп. боргу, 33 514 грн. 30 коп. індексу інфляції та 7 569 грн. 49 коп. 3% річних.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. у справі №28/67/2011 підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар'єр»с.Червоногранітне Володарсько-Волинського район, Житомирська область на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. у справі №28/67/2011залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2011р. у справі №28/67/2011 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано 6 прим:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. Ліквідатору;
4. У справу;
5. ДАГС;
6. ГСЛО