33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" вересня 2011 р. Справа № 20/1826-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Огороднік К.М. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Турович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 р. у справі № 20/1826-10
за позовом приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"
до Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації
за участю прокуратури Хмельницької області
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державного казначейства у Чемеровецькому районі Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
прокурора - Таргоній А.В.,
позивача - Мазурчак В.М., Сапьолкіна Н.В.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулась до місцевого господарського суду із позовом до Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації про визнання недійсним договору № 13 від 26.12.2008 року.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року (суддя Гладій С.В.) в позові відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 4, 202, 203, 215 ЦК України, ст. 24 Бюджетного кодексу, Постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 р. та вказав, що укладення управлінням агропромислового розвитку Чемеровецької райдержадміністрації, яке згідно розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 18.08.2008р. №384/2008-р визначено розпорядником по використанню коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася у районі в червні-липні 2008 року, з ПП "Аграрна компанія 2004" договору, яким сторони визначили порядок, строки, умови надання коштів у сумі 47400грн.00коп., контролю за їх використанням, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року та задоволити позов. Апелянт зокрема зазначає, що спірний договір є недійсним з моменту укладення, оскільки відповідач як розпорядник коштів уповноважений був виключно на надання грошових коштів на безповоротних умовах, тому перевищив надану дієздатність. Вважає, що грошові кошти резервного фонду державного бюджету є видатками, тобто виділяються виключно на безповоротній основі та вірно кваліфіковані за КЕКВ 1310. Вказав, що спір по своїй суті є адміністративним, однак вирішений як господарський, а тому рішення підлягає скасуванню. Апелянт також посилається на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. у справі №2-а-8648/10/2270/16, якою вирішено цей самий спір і задоволено позов.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року, апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким провадження у справі припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2011 року, касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року скасовано та справу № 20/1826-10 передано на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року апеляційну скаргу ПП "Аграрна компанія 2004" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року, прийнято до провадження.
Головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення та справу слухати за відсутності представника третьої особи.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що спірний договір від 26.12.2008 року не суперечить вимогам чинного законодавства, під час його укладення дотримано вимоги закону, а посилання позивача на ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є безпідставним.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні представники позивача та прокурор підтримали доводи та вимоги викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1010-р від 28.07.2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від № 428/2008-р від 12.08.2008 року "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області", головою Чемерецької районної державної адміністрації Хмельницької області підписане розпорядження, яким зобов'язано спрямувати кошти, виділені з резервного фонду державного бюджету підприємствам для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася на території Чемерецького району.
26.12.2008 року між позивачем (отримувач коштів) та відповідачем (надавач коштів) укладено договір надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету № 13, згідно п. 1.1 якого надавач коштів надає, а отримував коштів отримує кошти виділені відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 року № 1010-р в сумі 47400 грн. (далі в постанові -договір) (а.с. 8-10).
Як вбачається із змісту п. 1.2 договору позивач зобов'язався використати кошти на придбання матеріальних ресурсів згідно зазначеного розпорядження КМУ № 1010-р від 28.07.2008 року.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що отримувач коштів зобов'язується повернути надані кошти повністю до 01.09.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 205 від 26.12.2008 року Управління агропромислового розвитку Чемеровецької районної державної адміністрації перерахувало на рахунок ПП "Аграрна компанія 2004" 47 400 грн. 00 коп. часткової компенсації витрат с/г збитків (а.с. 40).
Твердження апелянта про те, що спірний договір є адміністративним, відхиляється апеляційним судом, з огляду на наступне
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України та інформаційного листа Верховного суду України № 3.2-2005 від 26.12.2005 року, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Аналіз змісту договору вказує на те, що відповідач, як юридична особа публічного права, на яку згідно положення ст. 82 ЦК України поширюються положення ЦК України у цивільних відносинах, та яка, відповідно наділена цивільною правосуб'єктністю, діючи в межах наданих йому розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня повноважень та у визначений Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №415 від 29.03.2002 року спосіб, зобов'язався надати позивачу кошти, а останній, погодившись з умовами договору, взяв на себе зобов'язання щодо їх повернення у визначених договором порядок та строк.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що Управління АПР Чемеровецької РДА діяло поза межами власної цивільної дієздатності.
Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Оскільки майнові відносини, які виникли між Управлінням агропромислового комплексу та товариством на підставі укладеного договору, склалися на основі вільного волевиявлення за відсутності адміністративного підпорядкування, вірним є висновок про те, що дані правовідносини є цивільно-правовими, а спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Вказана позиція судової колегії узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 13.07.2011 року по справі № 11/5025/190/11.
Крім того, відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи положення п. 3.3 договору, яким сторони погодили надання та отримання коштів на умовах строковості користування та їх повернення, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Надаючи правову оцінку спірному договору та враховуючи те, що сторони погодили порядок, строки, умови надання коштів, контроль за їх використанням, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, господарський суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір № 13 від 26.12.2008 року не суперечать законодавству, а отже є дійсним.
Посилання апелянта на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року у справі №2-а-8648/10/2270/16 не заслуговують на увагу, оскільки станом на день розгляду спору в порядку господарського судочинства, рішення в адміністративній справі ще не було прийняте, а отже вказана обставина не є підставою для скасування правильного рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року, що не позбавляє, в свою чергу, права сторін на перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Твердження апелянта про те, що вказані кошти не підлягають поверненню позивачем, оскільки у рішенні про їх виділення з резервного фонду бюджету не визначені умови повернення коштів, апеляційний суд відхиляє, беручи до уваги наступне.
Згідно ч. 1 ст. 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 10, 14 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року затверджено Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, який визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.
Відповідно до п. 11 Порядку кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. Кошти з резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.
З огляду на наведене, кошти, надані з резервного фонду бюджету даному суб'єкту господарської діяльності підлягають безумовному поверненню. При цьому, відсутність у відповідних актах розпорядників цих коштів умов щодо їх повернення, не може вважатись підставою для неповернення таких коштів та підставою для відмови у їх стягненні, оскільки в такому випадку застосовуються загальні положення п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року.
Колегія суддів також прийшла до висновку, що категорія коду економічної класифікації видатків (КЕКВ), в силу положень ст. 11, ст. 509 ЦК України не впливає на виникнення, зміну чи припинення цивільно-правових зобов'язань юридичних осіб за укладеними ними правочинами, а тому в цій частині доводи апелянта також не можуть бути прийняті до уваги.
За вказаних обставин, на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України апеляційний господарський суд погоджується з висновок місцевого суду про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.12.2010 року у справі № 20/1826-10 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.
01-12/12853/11