33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"13" вересня 2011 р. Справа № 10/1422
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Огороднік К.М. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Турович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2009 р. у справі № 10/1422
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 6651,36 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Козуба О.М.,
відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3,
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6651,36 грн., з яких 6357,59 грн. основного боргу за надані послуги електрозв'язку, 187,30 грн. пені, 56,06 грн. втрат від інфляції, 50,41 грн. 3% річних, а також відповідних судових витрат.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.2009 року (суддя Прядко О.В. ) позов задоволено повністю.
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями п. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст.525, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, вказавши, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №357 від 01.07.06р. в період з квітня по липень 2009р. утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги в сумі 6357,59 грн.. Суд також погодився із розрахунками позивача в частині розмірів пені, втрат від інфляції та 3% річних, що становлять, відповідно, 187,30 грн., 56,06 грн. та 50,41 грн..
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, судом проведено розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання. Договір, на підставі якого було стягнуто заборгованість відповідачем не укладався і не підписувався, довіреностей на укладення договору від його імені нікому не видавав. Жодних платежів по договору не здійснював, а тому вважає, що такий договір на підставі ст. 215 ЦК України повинен бути визнаний недійсним, так як суперечить вимогам закону. Вважає, що договір могла підписати ОСОБА_4. В обґрунтування апеляційної скарги також посилається на положення ст. 236 ЦК України. Просить апеляційний суд призначити у справі почеркознавчу експертизу для спростування факту написання ним заяви від 21.04.2006 року та вчинення підпису в ній ним особисто. Окрім того, просить витребувати у позивача роздруківку телефонних розмов за період з квітня по липень 2009 року.
Розглянувши указані клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в їх задоволенні. При цьому апеляційним судом прийнято до уваги те, що предметом даного судового спору не є недійсність договору №357 від 01.07.06р., а також те, що спірна заборгованість виникла у період з квітня по липень 2009 року, а тому витребування роздруківки телефонних розмов за інший період не знаходиться в площині предмету доказування по вказаній справі. До того ж роздруківка телефонних розмов, може бути отримана лише внаслідок зняття інформації з каналів зв'язку, для чого законодавством передбачений спеціальний дозвільний порядок.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Представник позивача, відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2009 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з заявою на встановлення телефону від 21.04.2006 року, нарядом №153 від 22.05.2006 року, відповідачу було встановлено телефон по вул. Грушевського, 6 у місті Малині Житомирської області. При цьому, для підтвердження правосуб'єктності, відповідачем при зверненні до позивача було надано копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, які долучено до справи позивачем при поданні позову.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Апеляційним судом встановлено, що 01.07.2006 року сторонами було укладено, підписано та завірено печатками договір про надання послуг електрозв'язку, №357 (а.с.15-16), у відповідності до якого позивачем відповідачу були надані послуги електрозв'язку в період з квітня по липень 2009р. на загальну суму 6357,59 грн., що підтверджується розрахунком та рахунками позивача (а.с.7, 33-36).
Згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно з ст.68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються, зокрема, на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Аналогічний обов'язок покладено на споживача і п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N 720.
За змістом договору позивач забезпечує безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку (п.2.1.1), а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги, й проводити розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі 2% вартості наданих послуг. ( пп.4.3, пп.4.5 договору). У разі застосування авансової системи оплати відповідач зобов'язався щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, проводити попередню оплату вартості послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (пп.4.6 договору).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги в період з квітня по липень 2009р. в загальній сумі 6357,59 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 7), довідками позивача: №311/20 від 01.10.09р., №319/20 від 13.10.09р.(а.с. 23,28), підписаним позивачем актом №357 звіряння розрахунків за послуги зв'язку станом на 09.01.09р. (а.с. 24).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).
Відповідно до норм ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства (п.2 ст.551 ЦК України).
За змістом п. 5.8. договору, в разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
З урахуванням викладеного, на підставі ст. 525, ст. 526 ЦК України апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені, інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становить, відповідно, 187,30 грн., 56,06 грн. та 50,41 грн., а також, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6357,59 грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги.
Окрім того, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що договір про надання послуг електрозв'язку №357 від 01.07.2006 року на підставі ст. 215 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На момент розгляду апеляційної скарги договір про надання послуг електрозв'язку №357 від 01.07.2006 року судом недійсним визнаний не був й з таким позовом до суду відповідач не звертався.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди
Указаний договір за формою відповідає вимогам ч. 2 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, містить усі істотні умови, що передбачені для договорів даного виду й відповідав вимогам до змісту типового договору, затвердженого Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.07.1999 року №10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.08.1999 року № 584/3877, що діяв на момент його укладення.
Доводи апелянта про підписання договору ОСОБА_4, яка вироком Малинського районного суду від 05.05.2010 року засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України, колегія суддів апеляційного господарського суду також не може прийняти до уваги, оскільки з наданої відповідачем копії вказаного вироку не вбачається, що остання була визнана винною за вчинення шахрайських дій саме відносно відповідача. Окрім того, постановою Малинського МВ УМВС України в Житомирській області від 03.09.2011 року по факту підробки документів та незаконного використання печатки ПП ОСОБА_1 громадянкою ОСОБА_4, стосовно останньої в порушенні кримінальної справи відмовлено. Вказана постанова містить пояснення ОСОБА_4 про те, що завірення договору печаткою було здійснене ОСОБА_1.
Апелянт також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема розглянув справу за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, що відповідно до п. 2 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи під час розгляду судом першої інстанції копії свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності (а.с.18), довідки з ЄДРПОУ ( а.с. 38), місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1. На вказану адресу судом і було надіслано відповідні ухвали, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 64 ГПК України, а тому вказана обставина не може бути підставою для скасування рішення суду.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2009 року у справі № 10/1422 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.
01-12/12721/11