< Список >
Іменем України
03 жовтня 2011 року Справа № 5002-17/2328-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Голика В.С.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.08.2011, Бахчисарайське комунальне підприємство;
відповідача -не з'явився, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу Бахчисарайського комунального підприємства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 25 липня 2011 року у справі №5002-17/2328-2011
за позовом Бахчисарайського комунального підприємства (вул. Кооперативна, 12,Бахчисарай,98400)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 1750,49 грн.
Позивач, Бахчисарайське комунальне підприємство, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення 1750,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати за виконані роботи за договором підряду про надання послуг з вивозу сміття, побутових відходів та рідких нечистот №83 від 20 грудня 2007 року, доводи викладені у позові.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2011 року у справі №5002-17/2328-2011 відмовлено у задоволенні позову Бахчисарайського комунального підприємства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1750,49 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в позові не підтверджені матеріалами справи, належними та допустимими доказами.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Бахчисарайське комунальне підприємство звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення по справі: позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач мав право подати заперечення відносно рахунків, які були виписані на його ім'я, та надавались йому щомісячно, проте ані заяви, ані претензії на адресу позивача стосовно розірвання, припинення або зміни договору №83 від 20.12.2007 від відповідача не надходило. За даних обставин позивач вважає, що нарахована сума в розмірі 1750,49 грн. є правомірною. Обґрунтування та інші доводи викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року апеляційна скарга Бахчисарайського комунального підприємства прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Лисенко В.А., суддів Гоголя Ю.М., Волкова К.В. та призначена до розгляду 21 вересня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 21 вересня 2011 року головуючий суддя Лисенко В.А. замінена на суддю Рибіну С.А., суддя Волков К.В. на суддю Борисову Ю.В. та суддя Гоголь Ю.М. на суддю Голика В.С.
Розпорядженням керівництва суду від 03 жовтня 2011 року суддя Борисова Ю.В. замінена на суддю Плута В.М.
У засідання суду апеляційної інстанції з'явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягає на її задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
20 грудня 2007 року між Бахчисарайським комунальним підприємством (підрядник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) укладений договір підряду про надання послуг з вивозу сміття, побутових відходів та рідких нечистот №83 (далі -Договір, а.с.4), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання за контейнерним вивозом побутових відходів від усіх об'єктів замовника.
Відповідно до розділу 2 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. У разі, якщо ні одна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк один рік.
В матеріалах даної справи відсутні докази, які свідчать про розірвання договору №83 від 20 грудня 2007 року, а тому він вважається пролонгованим на новий строк.
Вартість оплати послуг на момент укладення договору складає 20,00 грн. за 1 м3. Оплата за послуги здійснюється щомісячно до 10 числа наступного місяця (пункт 3.1 Договору).
Згідно пункту 3.3 Договору оплата за надані послуги здійснюється замовником за пред'явленням рахунку. Сума оплати перераховується на розрахунковий рахунок або вноситься в касу підрядника.
Рахунок є актом виконаних робіт (4.1 Договору).
За твердженням позивача в період з 01.09.2008 по 01.06.2011 ним було надано послуги за договором №83 від 20 грудня 2007 року на суму 1978,83 грн., однак відповідачем дана сума була сплачена частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1750,49 грн.
Як вказує позивач у позові відповідача неодноразово попереджено про необхідність погашення заборгованості, проте це залишено відповідачем поза увагою.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу за договором №83 від 20 грудня 2007 року.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статей 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюються на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Забезпечення участі сторін та інших осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу, в якій вказується про час і місце проведення засідання господарського суду.
Колегією суду апеляційної інстанції встановлено, що на зворотному боці ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження по справі від 02.06.2011 проставлений штамп відправки вихідної кореспонденції, згідно якого вбачається, що на адресу сторін було надіслано два примірники відповідної ухвали.
Як вбачається з примірника повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуте органами поштового зв'язку (а.с.19-21), судом першої інстанції процесуальні документи були надіслані відповідачу на адресу, вказану в позові: вул. Радянська, 18,Бахчисарай,98400.
Згідно статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Як зазначається у пункті 3.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 N04-5/212 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України та про визнання такими, що втратили чинність, роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина 1 статті 128 названого Кодексу). Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.
Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей (витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про включення до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці, довідка з органів статистики, тощо), які б підтвердили правовий статус відповідача та місце його знаходження.
Статтею 221 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” встановлено, що використання судом інформації здійснюється у формі спеціального витягу, що формується суддею, який здійснює розгляд справи, підписується ним з обов'язковим зазначенням дати і часу його формування та мети отримання таких відомостей і долучається до матеріалів справи.
У зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей стосовно правового статусу відповідача, колегія суду апеляційної інстанції з метою дотримання норм чинного законодавства, визначення підсудності за територіальними ознаками, керуючись статтею 221 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” за електронним запитом отримала спеціальний витяг щодо відповідача.
Згідно спеціального витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, який долучений судовою колегією до матеріалів справи, місце проживання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2: АДРЕСА_1.
Дата державної реєстрації: 20.06.2007.
Стан: зареєстровано.
Дослідивши матеріали справи судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання суду першої інстанції за юридичною адресою.
Згідно пункту 2 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції винесено у відсутність відповідача, якого в порушення норм Господарського процесуального кодексу України, належним чином не було повідомлено про час і місце засідання суду.
Це є підставою для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2011 року по даній справі.
Відповідно до частини другої статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, стороною, а саме замовником, за договором підряду про надання послуг з вивозу сміття, побутових відходів та рідких нечистот №83 від 20 грудня 2007 року була Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, місцезнаходження якої: АДРЕСА_1.
Оскільки відповідач зареєстрований у місті Севастополі, спір між Бахчисарайським комунальним підприємством (підрядник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підлягає вирішенню господарським судом міста Севастополя, відтак розгляд даного спору господарським судом Автономної Республіки Крим є порушенням територіальної підсудності.
Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Проте, судом питання про передачу справи за правилами територіальної підсудності до господарського суду міста Севастополя не вирішувалось.
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу.
Пунктом 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 встановлено, що згідно з пунктами 6 і 7 частини другої статті 104 ГПК порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 ГПК.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” від 17 травня 2011 року №7 у разі скасування в апеляційному порядку процесуального акта місцевого господарського суду, прийнятого з порушенням правил підсудності, апеляційна інстанція повертає матеріали справи відповідному місцевому господарському суду для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови, якою скасовано такий акт.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме, оскаржуване рішення прийнято без належного повідомлення відповідача та з порушенням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а дана справа повинна бути надіслана до суду першої інстанції для виконання вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 6 частини третьої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Бахчисарайського комунального підприємства задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2011 року у справі №5002-17/2328-2011 скасувати.
3. Повернути до господарського суду Автономної Республіки Крим матеріали справи №5002-17/2328-2011 для вирішення питання щодо територіальної підсудності спору, у порядку, передбаченому статтею 17 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > В.М. Плут