< Список >
Іменем України
03 жовтня 2011 року Справа № 5020-3/001-646/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
прокурора - Рибкін Олексій Юрійович, посвідчення №379 від 10.05.2011
позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Міністерство оборони України;
відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Приватне підприємство "Украгросервіс 2008";
відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.05.2011, Закрите акціонерне товариство "Релаксаційний центр "Маріот";
третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;
третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст";
третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Закрите акціонерне товариство "Страхове товариство" ;
третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефан" ;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 29 червня 2011 року у справі №5020-3/001-646/2011
за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1,01001)
до Приватного підприємства "Украгросервіс 2008" (вул. Еспланадна, 34/2, офіс 15, місто Київ 1, 01001)
Закритого акціонерного товариства "Релаксаційний центр "Маріот" (пр. Нахімова, 16, смт. Миколаївка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97546)
треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" (вул. Каліча, 2, місто Севастополь, 99042)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна група" (вул. Ільїнська, 12, місто Київ 70,04070)
Закрите акціонерне товариство "Страхове товариство" (бульвар Дружби народів, 9, місто Київ 42, 01042)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефан" (вул. Старокиївська, 14, оф. 109, місто Київ 55, 03055)
про визнання права власності та витребування майна
Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства „Украгросервіс 2008” про визнання права власності та витребування майна.
Позов обґрунтований тим, що рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 по справі №20-4/374, яким було визнано дійсним договір між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група” від 23.03.2006 №11/012/03-062 про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України в договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, та визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008, направлено на новий розгляд, за наслідками якого позов було залишено без розгляду. Скасування рішення суду про визнання договору дійсним, на думку прокурора, є підставою вважати договір неукладеним та таким, що не створив жодних юридичних наслідків, таких як виникнення права власності на спірні об'єкти у Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група”, яке, в свою чергу, не мало повноважень на відчуження спірного майна на користь Приватного підприємства „Украгросервіс”.
Таким чином, особи, які реалізували майно в подальшому, також не мали на це повноважень, а відтак повинні повернути майно власнику.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.01.2010 порушено провадження по справі та в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група”.
Відповідач - Приватне підприємство „Украгросервіс 2008” - вважає позов прокурора безпідставним, оскільки жодного доказу наявності у позивача права власності на спірне майно ані прокурором, ані позивачем надано не було, доводи та обґрунтування викладені у відзиві (т.1 а.с.37-39).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.02.2010 зупинено провадження по справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2009 справи №16/487, а також до розгляду господарським судом міста Києва позовної заяви Військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група” про визнання недійсним договору №11/011/03-061/КБп62.
Не погодившись із зазначеною ухвалою Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України подав апеляційну скаргу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010 апеляційну скаргу Військового прокурора Військово-Морських Сил України залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 11.05.2010 залишено без змін.
Ухвалами господарського суду міста Севастополя від 15.10.2010 поновлено провадження по справі та накладено арешт на причал №262 площею 250,9 м2, що розташований за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна, б/н, та належить Закритому акціонерному товариству „Релаксаційний центр „Маріот”, без обмеження права користування та залучено іншого відповідача: Закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот”.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.11.2010 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Закрите акціонерне товариство "Страхове товариство" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефан".
01.12.2010 прокурор уточнив позовні вимоги та просив витребувати у Закритого акціонерного товариства „Релаксаційного центру „Маріот” нерухоме державне майно, розташоване по вул. Набережна Назукіна -причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м, вартістю 318000,00 грн. (т.2 а.с. 144).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 у задоволенні позову відмовлено та скасовано заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.10.2010, шляхом накладення арешту на причал № 262, площею 250,9 кв. м., розташований за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна, б/н, що належить закритому акціонерному товариству "Релаксаційний центр "Маріот", без обмеження права користування.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 -без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 скасовані, справу передано на новий розгляд.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2011 року по справі №5020-3/001-646/2011 у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що Закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот” є добросовісним набувачем майна, який набув право власності на спірний об'єкт нерухомості за прилюдними торгами, які проведені з метою примусового виконання судового рішення.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 29.06.2011 у справі №5020-3/001-646/2011, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує, зокрема, тим, що первинно майно було незаконно відчужено представником Міністерства оборони України. Внаслідок цього першого відчуження з державної власності без згоди власника всі інші дії є неправомірними, тому відповідач -Закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот” придбав це майно без достатніх правових підстав. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2011 року апеляційна скарга Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Балюкової К.Г., суддів Видашенко Т.С., Черткової І.В. та призначена до розгляду 30 серпня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 30 серпня 2011 року головуючий суддя Балюкова К.Г. замінена на суддю Гоголя Ю.М.
Розпорядженням керівництва суду від 21 вересня 2011 року головуючий суддя Гоголь Ю.М. замінений на суддю Рибіну С.А., суддя Видашенко Т.С. замінена на суддю Борисову Ю.В.
До початку розгляду справи по суті у новому складі колегії, від судді Борисової Ю.В. надійшла заява про самовідвід, яка була задоволена ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2011 року.
Відповідно до частини шостої статті 2-1 та статті 20 Господарського процесуального кодексу України протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями встановлений наступний склад колегії: головуючий суддя Рибіна С.А., судді Голик В.С. та Черткова І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року призначений розгляд апеляційної скарги на 03.10.2011.
До судового засідання суду апеляційної інстанції з'явились прокурор та представник Закритого акціонерне товариство "Релаксаційний центр "Маріот", які підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги у повному обсязі.
Інші учасники судового процесу явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені відповідно до приписів законодавства своєчасно та належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності інших учасників судового процесу.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06.01.1999 №07-р затверджений „Реєстр причальних споруд, розташованих на узбережжі міста Севастополя та їх нумерацію (Додатки 1 та 2) (т.4, а.с.122-126), відповідно до якого власником (користувача) причалу (пірсу) №262 є Державне підприємство „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” (т.4, а.с. 128).
Державне підприємство „Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” Міністерства оборони України - підприємство, засноване Міністерством оборони України на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю. Правонаступником підприємства на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст”.
З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2006 між Державою Україна в особі Міністерства оборони України (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група” (сторона 2) був укладений Договір №11/012/03-062/КБп62 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства Оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 №11/011/03-061/КБп62 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі -Договір, т.1, а.с.11-13).
За умовами цього договору Сторона 2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1 у Договорі від 15.03.2006 №11/011/03-061/КБп62 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, що становить розмір пайової участі (паю) сторони 1, а саме: причал, площею 250,9 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 кв.м.
Відповідно до пункту 6 Договору Сторона 2 приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) сторони 1 за договором від 15.03.2006 №11/011/03-061/КБп62, шляхом підписання акту прийому-передачі.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 у справі №20-4/374 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група” до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України „Укроборонбуд” про визнання дійсним договору № 11/012/03-062/КБп62 від 23.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал № 262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; визнано права власності на нерухоме майно: причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2 (том 1, а.с. 11-13).
Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 у справі №20-4/374 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя (т. 1, арк. с. 14-19).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.07.2008 справі присвоєний номер 5020-4/374-2/242 та залучено до участі у справі іншого відповідача -Міністерство оборони України, ухвалою від 09.09.2008 справу було передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Ухвалою від 23.12.2008 господарського суду міста Києва позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана група” було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с. 20-22).
12.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група” (продавець) та Приватним підприємством „Украгросервіс 2008” (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець передав у власність покупця нерухоме майно - причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти (далі -Договір купівлі-продажу, т.1, а.с. 9-10).
Відповідно до пункту 1.2 Договору купівлі-продажу право приватної власності продавця на об'єкт підтверджується рішенням Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 по справі №20-4/374, на підставі якого Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради була проведена державна реєстрація прав власності на об'єкт.
Згідно даних Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради від 15.04.2009 на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 БТІ було здійснено реєстрацію право власності Товариства з обмежною відповідльністю „Об'єднана торгівельна група” на об'єкт нерухомого майна -причал №262 по Набережній Назукіна у місті Севастополі 16.10.2007 (т.1, а.с.8).
18.06.2008 зареєстрований перехід права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна від Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група” до Приватного підприємства „Украгросервіс 2008” на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2008 (т.1, а.с.8).
24.07.2008 між Приватним підприємством „Украгросервіс 2008” (продавець) та Закритим акціонерним товариством „Страхове товариство” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна -причалу (літер І), площею 250,90 кв.м, яке розташовано у місті Севастополі, Набережна Назукіна, причал №262, що належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2008 (т.2, а.с. 73-74).
Спірне майно було належним чином зареєстровано в органі державної реєстрації об'єктів нерухомого майна за Закритим акціонерним товариством „Страхове товариство”, про що свідчить довідка №11651 від 11.11.2010 (т.2, а.с. 92).
31.10.2008 між Закритим акціонерним товариством „Страхове товариство” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом спору.
На підставі цього договору спірний об'єкт на праві власності був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан” (довідка №11651 від 11.11.2010) (т.2, а.с. 92).
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2009 у справі №30/234 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сефан” про стягнення 270327,29 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сефан” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група” 251603,80 грн. основного боргу, 12311,33 грн. пені, 2639,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.2, а.с. 132-137).
23.09.2009 постановою відділу Державної виконавчої служби Ярмолинецького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду №30/234 від 15.06.2009 про стягнення 266672,28 грн. (т.2, а.с.138-139).
18.12.2009 Приватним підприємством „Спеціалізоване підприємство „Юстиція” було проведено прилюдні торги з продажу переданого на реалізацію майна.
Відповідно до акту проведення прилюдних торгів від 23.12.2009 (т.3, а.с. 5), затвердженого підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницької області було звернуто стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю „Сефан” нерухоме майно - причал, площею 250,90 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антен зв'язку та трансформатора, площею 22,30 кв.м за адресою: м. Севастополь, Набережна Назукіна, за результатами торгів переможцем було визнано Відкрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот”.
Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 15.01.2010 було посвідчено, що належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Сефан” майно -причал, площею 250,90 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антен зв'язку та трансформатора площею 22,30 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Севастополь, Набережна Назукіна, придбано ним на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.10.2008 за реєстровим №6558, та зареєстровано у Комунальному підприємстві „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради 02.12.2008 за реєстровим №4250, придбано Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот” за 295000,00 грн. (т.2, а.с.81).
На підставі цього свідоцтва Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради 16.03.2010 зареєструвало право власності на спірне майно за Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот”.
Таким чином, згідно даних Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради (лист від 11.11.2010 вих.№11651), право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за Приватним підприємством „Об'єднана торговельна група” на підставі рішення господарського суду від 25.09.2007; за Приватним підприємством „Украгросервіс 2008” на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2008; за Закритим акціонерним товариством „Страхове товариство” на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2008; за Товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан” на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2008; за Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот” на підставі договору купівлі-продажу на прилюдних торгах від 15.01.2010.
Судом першої інстанції встановлено, що судовими рішеннями господарського суду міста Києва та №16/488 №16/487, які залишені без змін Вищим господарським судом України (т. 2, а.с.29-31, 32-37, 53-57, т.2, а.с. 38-41, 42-46) визнані недійсними договори № 11/011/03-061/КБп62 від 15.03.2006 та 11/012/03-062/КБп62 від 23.03.2006, які були покладені в основу рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2007 у справі №20-4/374 про визнання права власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група”.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2008 на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 та ухвали від 28.07.2008 по справі №5020-9/131-2/032, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та в м. Севастополі було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст” (т.5 а.с.68-77).
Згідно постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 по справі №5020-9/131-2/032 цей договір укладений на строк 25 років, та діє з 16 березня 2007 року по 16 березня 2032 року включно.
Додатковою угодою до вищезазначеного Договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.08.2008, на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2009 та ухвали від 14.12.2009, сторони домовилися про внесення змін і доповнень в Додаток № 3 до договору „Акт прийому передачі”, а саме Додатком №1 від 18.12.2009 до переліку майна було включено, зокрема, корінь причалу №262 розміру 26,59м Х 11,94 м (Пункт 8 Додатку № 3 до договору “Акт прийому передачі”: “Причали” (т.5, а.с.64-65).
Державне підприємство “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” Міністерства оборони України - державне підприємство, засноване на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю, та створено Міністерством оборони України і підпорядкованим йому.
За даними статуту Товариства з обмеженою відповідністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст”, затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” згідно протоколу №9 від 09.02.2011, товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський Судноремонтний завод „Металіст”, діяльність якого була припинена шляхом його реорганізації на підставі наказу Міністра оборони України №207 від 20.04.2010 (т.5, а.с.49-63).
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” є самостійним господарюючим суб'єктом, діючим на основі комерційного розрахунку, самофінансування та самоокупності, здійснюючий свою діяльність за рахунок власних або позичених коштів на договірній основі, має відокремлене майно, самостійний баланс (пункти 1.2-1.3 Статуту).
Враховуючи зазначене, станом на час розгляду справи по суті судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст” є орендарем спірного нерухомого майна -причалу №262, що розташований у м. Севастополь, Набережна Назукіна.
Судовою колегією також встановлено, що на момент звернення прокурора з відповідним позовом спірне майно -причал, площею 250,9 м2 та технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2, що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Назукіна - зареєстровано за Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот” (відповідач-2), що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК № 636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 15.01.2010 (т.2, а.с.81), з реєстраційним написом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (т.2, а.с.81, зворотний бік).
Вважаючи власником спірного майна Державу Україна в особі Міністерства оборони України та стверджуючи, що це майно вибуло з володіння власника не з його волі, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання за державою Україною в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно: причал № 262, площею 250, 9 кв. м та витребування майна.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.
Загальнодержавне значення, з огляду на положення пунктів “г” частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", зокрема, мають:
- акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;
- водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.
Згідно частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Предметом спору є нерухоме майно, до складу якого входить причал №262 площею 250,9 кв.м., розташований за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна.
Відповідно до вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2011 зазначено, що під час нового розгляду справи суду необхідно встановити чи є причал № 262, площею 250,9 кв.м., розташований за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна, б/н -гідротехнічною спорудою, а також встановити чи внесений він до реєстру гідротехнічних споруд.
На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2011 суд першої інстанції та судова колегія апеляційної інстанції встановили наступне.
Згідно Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою N 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженої наказом Державного комітету статистики України №102 від 22 лютого 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2001 року за №221/5412 - причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Механізований причал - берегова споруда, оснащена закріпленими береговими і плавучими навантажувально-розвантажувальними механізмами.
Відповідно до ГОСТ 19185-73 „Гідротехніка. Основні поняття” та ОСТ 31.0006-77 „Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення” до гідротехнічних споруд відносяться: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).
Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 року за № 251 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531 (надалі -Правила), в пункті 4 берегоукріплювальну споруду визначають як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) - як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду - як гідротехнічну споруду для швартування суден. Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (пункт 1.1).
Згідно пункту 2.9 Правил свідоцтво про придатність портових гідротехнічних споруд до експлуатації та свідоцтво про реєстрацію портових гідротехнічних споруд за встановленою формою оформляє Регістр судноплавства України.
Об'єктами реєстрації Реєстру гідротехнічних споруд, що знаходяться в експлуатації під технічним наглядом Регістра судноплавства України є судноплавні гідротехнічні споруди гідровузлів Дніпровського каскаду, причальні гідротехнічні споруди всіх типів та призначень, берегоукріплювальні та огороджувальні споруди, суднопідйомні споруди, підхідні канали та акваторії.
Судовою колегією встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна не включений до Реєстру гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України станом на 31.12.2010 відповідно до Положення про ведення Реєстру гідротехнічних споруд №2-07-13, що затверджене Державним департаментом морського і річкового транспорту України наказом №138 від 24.06.2005 (т. 4, а.с.12-112), тому підстави вважати його гідротехнічною спорудою, що підлягає обов'язкової реєстрації у Регістру судноплавства України з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди у суду відсутні.
Прокурор, позивач та інші учасники судового процесу докази будівництва та введення в експлуатацію даного об'єкту як гідротехнічної споруди не мають та суду не надали.
На підставі зазначеного, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати спірний об'єкт нерухомого майна таким, що має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та таким, що не може бути об'єктом оренди.
З огляду на викладене, колегія суду апеляційної інстанції вважає довід прокурора про те, що судом першої інстанції порушена норма частини другої статі 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, таким, що не відповідає обставинам спору та не знайшов свого підтвердження матеріалами справи.
Стосовно вимог про визнання права власності та витребування майна колегія суду встановила наступне.
Згідно статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виндикаційним визнається позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно заволодів майном.
Власник має право вимагати повернення свого майна за даним позовом лише у тому разі, якщо інша особа володіє його майном незаконно. Якщо же власник володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння шляхом пред'явлення виндикаційного позову.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності -це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Підставою позову є обставини, які підтверджують наявність у позивача права власності або іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Пунктом 9 Листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” визначено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи.
Перелік таких документів наведено у додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовою колегією встановлено, що у позивача немає правовстановлюючих документів, на підставі яких виникає право власності, у даному випадку, на спірне майно, яке розташоване по вул. Набережна Назукіна -причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м та бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 кв.м.
Судова колегія дослідила довід прокурора стосовно того, що суд першої інстанції помилково застосував частину другу статті 388 Цивільного кодексу України та вважає його необґрунтованим, оскільки майно придбано у особи, яка не має право його відчужувати, та зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Частина друга статті 388 ЦК України гарантує особам, які придбали майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації, а боржники не є стороною в таких правовідносинах. Ця норма фактично спрямована на повний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.
Дана правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 29.05.2008 по справі №5/158, від 26.04.2011 по справі №51/232.
Цивільний кодекс України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право. Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду.
Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.
Чинне законодавство визнає головною ознакою добросовісності набувача те, що він не знав та не міг знати, що майно за відплатним договором придбано ним у особи, яка не мала право його відчужувати.
Судовою колегією встановлено, що Закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот” є добросовісним набувачем майна, який набув право власності на спірний об'єкт нерухомості за прилюдними торгами, що проведені з метою примусового виконання судового рішення. Право власності відповідача на майно зареєстроване Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради за Закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот”, що підтверджується належним правовстановлюючим документом -свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК № 636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15.01.2010, з відповідним реєстраційним написом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурор та позивач не мають, тому не надали суду належні та допустимі докази, які б підтвердили недобросовісність набувача майна та неправомірність набуття ним права власності на майно, що було продано на прилюдних торгах.
Крім того, спірне майно було придбано саме в порядку, встановленому для виконання судових рішень, що підтверджено матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що відсутні правові підстави передбачені частиною першою статтю 388 Цивільного кодексу України, для витребування майна від добросовісного набувача.
На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права України.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України судовою колегією не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2011 року у справі №5020-3/001-646/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > І.В. Черткова