01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2011 № 46/581-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Суліма В.В.
Дзюбка П.О.
за участю секретаря Карпюк О.С.
представників:
від заявника - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дов. від 24.12.2010),
від боржника - не з'явився,
від ПАТ “АКБ “Траст-капітал” - ОСОБА_4 (дов. 10.01.2011),
розпорядник майна - не з'явився,
розглянувши
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Траст-капітал” (Банк)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2010
у справі № 46/581-б (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою ОСОБА_5
до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Галактика”
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 46/581-б порушено провадження у справі та прийнято заяву до розгляду; розгляд справи у судовому засіданні призначено на 24.01.2011; зобов'язано державну податкову інспекцію за місцезнаходженням боржника у семиденний термін поінформувати господарський суд про підприємницьку діяльність боржника; зобов'язано Державного реєстратора за місцезнаходженням боржника внести до Єдиного державного реєстру запис про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, про що повідомити суд не пізніше десяти з дати винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство; з моменту порушення провадження у справі ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження у справі про банкрутство.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Банк звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. та припинити провадження у справі про банкрутство боржника. На думку скаржника, не зазначення в оскаржуваній ухвалі наслідків введення мораторію не відповідає вимогам закону і як наслідок є підставою для її скасування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 апеляційну скаргу Банку залишено без розгляду на підставі ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2011 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Траст-капітал ”.
27.09.2011 в судовому засідання було оголошено перерву до 29.09.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону про банкрутство суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Частиною 1 ст. 12 Закону про банкрутство встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Такими заходами можуть бути: заборона укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язання боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжиття інших заходів для збереження майна.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац двадцять четвертий статті 1 Закону про банкрутство).
Частиною 4 ст. 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, нормами Закону про банкрутство встановлено обов'язок господарського суду ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також передбачено право вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та дотримання і забезпечення рівності прав всіх кредиторів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що в порушення норм закону в оскаржуваній ухвалі не зазначено наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, що Банком було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника, забезпечені заставою, які підтверджуються Договором про надання овердрафту № 25/О-07 від 14.12.2007, Договором застави № 127/ДЗМП-07 від 14.12.2007 та судовими рішеннями про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів вважає, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не порушує будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів Банку, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Статтею 20 Закону України “Про заставу” встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За приписами частини 6 статті 14 Закону України Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності ,- згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави.
Відповідно до пункту “а” частини 1 статті 31 Закону про банкрутство у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою.
Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено обов'язок суду на стадії попереднього судового засідання встановити фактичну наявність забезпеченого заставою майна боржника для задоволення вимог кредиторів в першу чергу як таких, що забезпечені заставою.
Таким чином, як процесуальним так і матеріальним Законом передбачено беззаперечний захист прав заставодержателя в разі порушення боржником своїх зобов'язань, які забезпечені заставою.
Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення прав та охоронюваних законом інтересів скаржника у зв'язку з прийняттям місцевим господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, якою, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів встановлені ч. 4, 5 ст. 12 Закону про банкрутство, відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.
Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено зазначення в ухвалі суду саме наслідків введення мораторію, оскільки вичерпний перелік таких наслідків визначений відповідними нормами Закону про банкрутство, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги визнаються безпідставними та помилковими.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі судових наказів Святошинського районного суду міста Києва від 12.11.2009 стягнуто з боржника на користь ініціюючого кредитора заборгованість в загальному розмірі 7801787,50 грн., які пред'явлені до примусового виконання до ДВС Головного управління юстиції у м. Києві (постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2010).
Постановою ДВС Головного управління юстиції у м. Києві від 13.12.2010 виконавчі документи було повернуто стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю грошових коштів та майна боржника.
Статтею 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року № 2154-VI установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 грудня - 922 грн., тобто 300 мінімальних заробітних плат складає 276600,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, які підтверджені доказами безспірності вимог ініціюючого кредитора у розмірі 7801787,50 грн., тримісячний строк погашення яких минув.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Траст-капітал” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 46/581-б - без змін.
Матеріали справи № 46/581-б повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Сотніков С.В.
Судді Сулім В.В.
Дзюбко П.О.