01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.09.2011 № 25/516
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Гарник Л.Л.
Верховця А.А.
при секретарі: Шинкаренко І.А.
та представників:
від позивача - ОСОБА_2 - дов. №545/2011 від 21.01.2011р.,
від відповідачів 1 - не з'явився,
від відповідача 2 - ОСОБА_3 - дов. №361-2011 від 26.09.2011р.,
ОСОБА_4 - дов. №35-2011 від 12.01.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) “ПРОСТО-страхування”
на рішення
господарського суду м.Києва
від 11.05.2011р.
у справі №25/516 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом ПАТ “ПРОСТО-страхування”
до 1. Приватного підприємця ОСОБА_5;
2. ПАТ „Українська страхова компанія (далі - ПАТ „УСК)
„Княжна Вієна Іншуранс Груп”
про стягнення страхового відшкодування 114 781,54 грн.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі №25/516 заяву ПП ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010р. у справі задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010р. у справі №25/516 скасовано. У позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ “ПРОСТО-страхування” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі №25/516 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У поясненні на апеляційну скаргу ПАТ „УСК „Княжна Вієна Іншуранс Груп” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.
По справі оголошувалась перерва відповідно до вимог ст.77 ГПК України з 28.09.2011р. до 30.09.2011р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом заявлених позивачем позовних вимог у справі №25/516 було стягнення з відповідачів матеріальної шкоди та пов'язаних з цим витрат на оплату експертних послуг.
20.02.2008р. між позивачем і ОСОБА_8 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 145161 серії АТК (далі - Договір добровільного страхування).
Об'єктом договору добровільного страхування був транспортний засіб Тойота Ланд Крузер Прадо НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 20.06.2008 в м. Стрий по вул. Вокзальній, 188, а саме: відбулося зіткнення автомобіля Тойота Ланд Крузер Прадо, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_8 і автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 98 211,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19088 від 01.09.2008р.. та 11 169,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21916 від 03.10.2008р. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Страховим актом від 21.08.2008р. та Додатком до страхового акту від 29.09.2008р.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2010р. позов позивача було задоволено, на користь позивача в рахунок погашення виплаченого позивачем страхового відшкодування збитків понесених у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.06.2008 в м. Стрий по вулиці Вокзальній, 188, а саме: зіткнення автомобіля Тойота Ланд Крузер Прадо, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_8 і автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, що був працівником відповідача-1. З відповідача-1 стягнуто на користь позивача 89 791,54 грн., та з відповідача-2, що є страховиком часткової цивільно-правової відповідальності відповідача-1, - 24 990 грн., а також стягнуто судові витрати у сумі 1383,79 грн. пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до кожного відповідача.
18.02.2011р. відповідач-1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2010р. у справі № 25/516 за нововиявленими обставинами.
До нововиявленних обставин заявниця відносить те, що постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.01.2011р. було скасовано постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008р., якою було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_10 і провадження у справі закрито на підставі ст.38 КУпАП.
На момент винесення рішення від 02.03.2010р. місцевий суд виходив з того, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008р. було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_10 п. п.12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2010р. у справі ґрунтувалося на встановленому постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008р. факті наявності вини водія автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, і на вимогах положень ч.2 ст.1187 ЦК України, що передбачає цивільно-правову відповідальність без вини.
Скасовуючи за нововиявленими обставинами рішення суду від 02.03.2010р., місцевий суд не врахував, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008р. була скасована постановою апеляційного суду Львівської області від 21.01.2011р. через те, що вина ОСОБА_10 у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП не була доведена і визнана названою вище постановою, а провадження у справі закрито за збігом строків притягнення особи до адміністративної відповідальності згідно ст.38 КУпАП, тобто з нереабілітуючих підстав (а.с.185 т.1).
Крім того місцевий суд рішенням від 02.03.2010р. стягнув шкоду з відповідача-1 на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України, як з власника джерела підвищеної небезпеки. Факт правомірності знаходження названого джерела (автомобіля ГАЗ 3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2) у відповідача-1 доводиться даними, що містяться в копії договору оренди (а.с.186 т.2), а нововиявленими обставинами є ті, які існували на момент винесення рішення, але про них не було відомо суду.
Відтак, нововиявлені обставини, в даному випадку, відсутні.
Положеннями ст. 114 ГПК України передбачено, що рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в порядку ст.114 ГПК України.
Заяву ПП ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010р. у справі необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, 114 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі №25/516 скасувати.
Заяву ПП ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010р. у справі №25/516 відхилити.
Справу №25/516 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді Гарник Л.Л.
Верховець А.А.