01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 10/173
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача -Лучків М.І.,
від відповідача -Дроздович О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю “Освіта-2009” від 15.08.2011 б/н
на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011
у справі №10/173
за позовом Державного спеціалізованого видавництва “Освіта”, м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Освіта-2009”
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 (суддя Котков О.В.) задоволено позов ДСВ “Освіта” та стягнуто з ТОВ “Освіта 2009” 848 090грн. 97коп. заборгованості за поставлену позивачем книжкову продукцію згідно укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 3 від 03.06.2009, 39256грн.16коп. пені, 7597грн.97коп. - 3 % річних, 27987грн. інфляційних втрат та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку, що відповідач свого обов'язку по оплаті отриманого товару не виконав, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та припинити провадження у справі. Апелянт вважає, що позивачем не надано суду доказів поставки відповідачу товару на виконання умов укладеного сторонами договору №3 від 03.06.2009, а саме: в підтвердження своїх позовних вимог позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу книжкової продукції повинен був надати суду попереднє письмове замовлення у вигляді специфікації, довіреність ТОВ “Освіта 2009” видану на ім'я особи уповноваженої одержувати товар, товарну накладну, рахунок фактуру з доказами вручення їх відповідачу та документальне підтвердження (гарантію якості) поставленого товару. Надані позивачем накладні в підтвердження поставки товару відповідач вважає неналежними доказами виконання умов договору, оскільки в накладних відсутнє посилання на договір №3 від 03.06.2009, як на підставу поставки, та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апелянта та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до п. 2.5 договору накладні про передачу товару є належним та достатнім доказом передачі товару.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
За умовами договору купівлі-продажу книжкової продукції №3 від 03.06.2009, укладеного між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити книжкову продукцію на умовах договору. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначаються товарними накладними, оформленими на кожну окрему партію товару і є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 3.3 додаткової угоди № 1 від 03.06.2009 сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця, на підставі рахунку-фактури (видаткової накладної) протягом 3 місяців з моменту прийняття товару.
15.12.2009 року сторонами укладено додаткову угоду №2, якою сторони продовжили дію договору до 31.03.2010 та затвердили графік розрахунків за книжкову продукцію.
15.03.2010 року сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою сторони продовжили дію договору до 31.12.2010 та затвердили графік розрахунків за книжкову продукцію за яким відповідач повинен сплатити суму 848090грн.97коп. до 31.12.2010.
Судом встановлено, що на виконання вказаного договору протягом червня 2009 та лютого 2010 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 938090грн.97коп., що підтверджується видатковими накладними: №5130 від 25.02.2010, №5129а від 13.02.2010, №5129 від 13.02.2010, № 5072 від 29.10.2009, №5069а від 10.09.2009, № 5068а від 04.09.2009, № 5067 від 03.09.2009, №5066б від 05.08.2009, № 5069 від 10.09.2009, № 5066 від 05.08.2009, № 5060а від 15.06.2009, №5061а від 15.06.2009, №5061 від 15.06.2009, № 5060 від 15.06.2009, які підписані відповідачем (а.с.11-20).
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 90000грн., що підтверджено банківської випискою на суму 25000грн. від 02.04.2010 та на суму 65000грн. від 12.04.2010.
Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 848090грн.97коп.
31.01.2011 позивачем було надіслано відповідачу претензію про сплату заборгованості, проте останній відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар.
Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Вище перераховані видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Вказані накладні підписані відповідачем. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами.
Заперечення відповідача зводяться до того, що позивачем не було доведено належними доказами наявності заборгованості відповідача, оскільки видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження отримання товару, не оформлені належним чином та відсутня довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Проте, апеляційний господарський суд критично відноситься до таких заперечень відповідача, оскільки факт підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником останнього та вчинення дій щодо прийняття товару засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків. Пунктом 2.5 договору сторони передбачили, що передання товару продавцем і його прийняття покупцем за кількістю та якістю здійснюється покупцем шляхом поштучного перерахування в місці передання товару і засвідчується товарними накладними. Отже, наявні в справі накладні про передачу товару є належним та достатнім доказом його передачі.
Додатково про наявність заборгованості відповідача за отриманий товар в сумі 848090грн.97коп. свідчить акт звіряння розрахунків, який підписано директором та головним бухгалтером відповідача та скріплений печаткою товариства (а.с. 23). Своє погодження з наявною заборгованістю відповідач підтвердив і підписання додаткових угод № 2 від 15.12.2009 та №3 від 15.03.2010, якими, зокрема, затверджувались графіки розрахунків за книжкову продукцію за якими відповідач повинен сплатити суму 848090грн.97коп. Крім того, в судовому засідання апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував факту знаходження товару у відповідача.
Оскільки інші договори між сторонами не укладались апеляційний суд дійшов висновку, що поставка товару здійснювалась саме на виконання умов договору купівлі-продажу книжкової продукції № 3 від 03.06.2009.
За вказаних обставин відповідач повинен був оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу за отриманий товар в розмірі 848090грн. 97коп.
Відповідно до п. 3.3 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми, за кожний день прострочення платежу. Відповідачем порушено вимоги договору щодо оплати отриманих послуг, тому висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 39256грн.16коп., в зв'язку з простроченням платежу за договором є вірними.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 27987грн. інфляційних втрат, 7597грн.97коп. 3% річних, є, також, правомірним.
При цьому інфляційні стягнуто судом за розрахунком позивача, оскільки вірний їх розмір є більшим ніж розраховано позивачем. Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Викладені представником відповідача заперечення в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 у справі №10/173 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Освіта-2009” - без задоволення.
2. Справу № 10/173 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Баранець О.М.
Калатай Н.Ф.