01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 51/138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Царук І.О.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 15.04.2011 року
від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю №1-131200/8119 від 09.09.2011 року
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод»
на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року
у справі № 51/138 (суддя Пригунова А. Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
третя особа Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод трубопровідної арматури»
про визнання договору поруки № 4 від 10.01.2008 року припиненим
Позов заявлено про визнання договору поруки № 4 від 10.01.2008 року припиненим з 01.07.2008 року
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року, повний текст якого підписаний 27.07.2011 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до приписів законодавства (ч. 1 ст. 559 ЦК України) припинення поруки є правовим наслідком зміни забезпеченого нею зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, проте, пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в тому числі за основним зобов'язанням, по сплаті щомісячних процентів та завищених процентів, а відповідно до п. 1.3 договору поруки встановлено, що поручителю відомі всі умови кредитного договору, тобто, при укладенні договору поруки, позивачем було погоджено сплату процентів у збільшеному розмірі за період з 10.01.2011 року, у зв'язку з чим вбачається, що позивач тим самим надав свою згоду на зміну умов основного зобов'язання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 51/138 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки при прийнятті рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги, що згідно п. 4.4 спірного договору внесення змін до кредитного договору № 448-01-07 від 10.01.2008 року, на забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено спірний договір поруки, в результаті якого збільшується обсяг відповідальності поручителя (позивача) не допускається без узгодження з останнім, а отже, виходячи з приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України, з укладенням 01.07.2008 року додаткової угоди № 2 до вказаного кредитного договору, якою збільшено відсоткову ставку за несвоєчасне повернення кредитних коштів, дія спірного договору поруки припинилась. Висновок суду першої інстанції, що позивач при укладенні договору поруки погодився на зміну умов основного зобов'язання і, відповідно, на збільшення обсягу відповідальності за виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором без згоди позивача як поручителя, є помилковим.
Ухвалою від 22.08.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням заступника голови суду № 01-23/2/4 від 13.09.2011 року справу №51/138 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.
Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
10.01.2008 року відповідач як Банк та третя особа як Позичальник уклали договір про відновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого (п.1.1) відповідач зобов'язався відкрити третій особі відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3000000 грн., а третя особа зобов'язалась повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 10.01.2011 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 17% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного у підпункті «б», «в» п. 3.1 Кредитного договору, сплатити проценти у збільшеному розмірі) (т. 1 а.с. 15-24).
Пунктом 3.1 Кредитного договору третя особа зобов'язалась сплачувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по процентних ставках:
- 17% річних (в розмірі, вказаному в п. 1 1 Кредитного договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, вказаному в п. 2.4 Кредитного договору (пп. а) п.3.1);
- у випадку порушення третьою особою строків погашення, згідно з графіком (Додаток 1 до Кредитного договору), 25,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно зазначеного графіку, протягом часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї основної заборгованості (пп. б) п.3.1);
-25,5% річних за період з 10.01.2011 року до дня фактичного погашення основної заборгованості (пп. в) п.3.1).
Згідно п. 2.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти Банку до 10.01.2011.
10.01.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором позивач як Кредитор та відповідач як Поручитель уклали договір поруки № 4 (далі Договір поруки), за умовами якого позивач зобов'язався перед відповідачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором, укладеним між відповідачем та третьою особою, згідно з яким останній надано кредит в розмірі 3000000 грн. зі сплатою 17% річних строком до 10.01.2011 року.
Згідно п. 2.2 Договору поруки позивач відповідає перед відповідачем у тому ж обсязі, що й третя особа, в тому числі по основному зобов'язанню, по сплаті щомісячних процентів та підвищених процентів, по сплаті комісійної винагороди, по сплаті неустойки по основному боргу та процентах, а також по відшкодуванню усіх збитків.
Пунктом 1.3 Договору поруки сторонами узгоджено, що Поручитель ознайомлений з Кредитним договором і згодний з його умовами.
Отже, погоджений позивачем як Поручителем при укладенні Договору поруки обсяг відповідальності визначений обсягом зобов'язань третьої особи за Кредитним договором станом на дату укладення вказаних договорів їх сторонами, 10.01.2008, в тому числі сплата процентів за користування кредитними коштами за ставкою 17% та сплата процентів за користування кредитними коштами, у випадку порушення третьою особою строків погашення згідно графіку, за підвищеною ставкою 25,5%.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку зі змісту пунктів 1.3, 2.2 Договору поруки, що позивач погодився на подальші зміни обсягу зобов'язань третьої особи за Кредитним договором без погодження з ним як Поручителем.
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач та третя особа додатковими угодами № 1 від 21.04.2008 та № 2 від 01.07.2008 внесли зміни до Кредитного договору, якими збільшили ставку за користування кредитними коштами та підвищену ставку у випадку порушення третьою особою строків погашення згідно графіку, встановивши їх останньою додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 на рівні 20 % та 30 % відповідно.
З урахуванням умов п. 2.2 Договору поруки, обсяг відповідальності позивача перед відповідачем за зобов'язаннями третьої особи за Кредитним договором також збільшився.
В той же час, 01.07.2008 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до Договору поруки (т. 1 а.с. 75), якою змінили п. 1.1 Договору поруки та виклали його у наступній редакції: «Позивач зобов'язався перед відповідачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором, згідно з яким третій особі надано кредит в розмірі 3000000,00 грн. зі сплатою 20% річних строком до 10.01.2011 року».
Пунктом 3 цієї додаткової угоди сторони узгодили, що решта умов Договору поруки залишаються без змін.
Отже, додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 сторонами Договору поруки погоджено збільшення відсотків за користування третьою особою кредитними коштами за Кредитним договором до 20%, проте згоди щодо збільшення розміру підвищених відсотків до 30%, як то встановлено Додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 до Кредитного договору, сторонами Договору поруки досягнуто не було.
Тобто, зміни в частині збільшення розміру ставки підвищених процентів сторонами Кредитного договору внесені без погодження з позивачем як Поручителем за Договором поруки.
Проте, пунктом 4.4 Договору поруки встановлено, що внесення змін та доповнень до Кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності позивача як Поручителя, не допускається без погодження з позивачем.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить визнати Договір поруки припиненим з 01.07.2008, посилаючись на те, що сторонами Кредитного договору внесено до нього зміни, які збільшили обсяг відповідальності Поручителя (позивача), а отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припинилась.
Суд першої інстанції у позові відмовив, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Розділом 5 Договору поруки сторонами погоджено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов'язання. Порука також припиняється, якщо відповідач протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання по Кредитному договору не пред'явив вимоги до позивача (п. 5.1); Порука припиняється за інших підстав, передбачених діючим законодавством України (п. 5.2).
Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, згідно якій правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, з огляду на визначені ст. 3 ЦК України основні засади цивільного законодавства, до яких відносяться справедливість, добросовісність та розумність, буде незаконним і несправедливим зобов'язати позивача відповідати по зобов'язаннях третьої особи за Кредитним договором в обсягах, які позивачем як Поручителем не погоджувались.
Враховуючи, що укладенням 01.07.2008 року Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору зобов'язання за Кредитним договором змінено (збільшено обсяг відповідальності щодо оплати підвищених відсотків) без згоди позивача, в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України та умов Договору поруки зазначений договір є припиненим починаючи з 01.07.2008.
З огляду на зазначені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, посилання відповідача на те, що зміни до Договору поруки були ним внесені в односторонньому порядку - шляхом направлення позивачу листа № 159-7 від 08.04.2008 року (т. 1 а.с. 77), колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за правилами ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається; Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Відповідачем не надано доказів направлення позивачу зазначеного листа.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 51/138 підлягає скасуванню, позовні вимоги позивача про визнання договору поруки № 4 від 10.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», припиненим з 01.07.2008 року підлягають задоволенню.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» колегією суддів задовольняється.
З огляду на досліджені судом обставини справи, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 51/138 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 51/138 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4.Визнати договір поруки № 4 від 10.01.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», припиненим з 01.07.2008 року.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Атрема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, ідентифікаційний код 32875218) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн..
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Атрема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький арматурний завод» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, ідентифікаційний код 32875218) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва
6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 51/138.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Синиця О.Ф.