01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.09.2011 № 12/103
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Іваненко Я.Л.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 5 від 04.01.2011 р.
ОСОБА_2 - довіреність № 158 від 12.03.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_3- довіреність б/н від 30.09.2010 р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тератек-К»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 20.05.2011 року
у справі № 12/103 (суддя Прокопнеко Л.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (позивач)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тератек-К»
(вiдповiдач)
про стягнення заборгованості 1 254 875,07 грн.
В судовому засіданні 20.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тератек-К» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» 1 254 875,07 грн.-страхового відшкодування, 12 548,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, оскільки, відповідно до умов Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № С2010009527 від 01.02.2010р. (далі - Договір 1), укладеного між ТОВ «Тератек-К» та ПІІ «ЛГ Електронікс Україна», відповідач взяв на себе зобов'язання надати транспортно-експедиційні послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів ПІІ «ЛГ Електронікс Україна». Користуючись правом, передбаченим п. 2.4.2 Договору - 1 відповідач уклав Договір № 03-01/10/1 від 03.01.2010р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі-Транс Україна» про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні. 04.03.2010р. ТОВ «Сі-Транс Україна» уклало Договір № 04-03/10 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про організацію перевезення вантажу автомобілем в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до якого, вантажоотримувачем була юридична особа Республіки Беларусь. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Тератек-К» виступило замовником в даних правовідносинах, ТОВ «Сі-Транс Україна» - експедитором, а ФОП - ОСОБА_4 - перевізником. Тобто, ТОВ «Сі-Транс Україна» взяло на себе зобов'язання забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення вантажу відповідним видом транспорту територією України та Республіки Білорусь відповідно до умов Договору № 03-01/10/1.
Також, апелянт наголошує, що відповідно до ст. 927 ЦК України, ч. 1 ст. 314 ГК України та ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір дорожнього перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Таким чином, на думку апелянта, саме ФОП ОСОБА_4, а не ТОВ «Тератек-К» несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження, прийнятого до перевезення, вантажу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року було прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2011 р.
На адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тератек-К» надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи, яке колегією суддів задоволено, продовжено строк розгляду апеляційної скарги та оголошено перерву по справі до 20.09.2011р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.09.2011р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.
Представники позивача проти доводів відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування вантажів № 030105/2701/0000003, за яким позивач застрахував майнові інтереси ПІІ "ЛГ Електронікс Україна", пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажу (мобільних телефонів стандарту GSM 900/1800 марки LG - у кількості 2 470 шт. (вага брутто 783, 06 кг) на загальну суму 287 166, 00 доларів США).
Страхова сума за укладеним договором становить 2 297 328, 00 грн., що дорівнює 100% вартості вантажу.
Як вбачається з постанови СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 28.04.2010р. у справі № 25/39787, про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, 28.04.2010р. близько другої години ночі невстановлені особи, знаходячись на автостоянці, яка розташована в м. Чернігові по вул. Горького, 51, застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я охоронця стоянки ОСОБА_5, з мікроавтобуса «Івеко», д.н. НОМЕР_1, відкрито заволоділи мобільними телефонами в асортименті у кількості 1780 шт. на загальну суму 167 021,40 доларів США, чим завдали ПП «ЛГ Електронікс» матеріальних збитків в особливо великих розмірах. (а.с. 82)
Листом № 10.1109-01 від 09.11.2010 р. ПІІ "ЛГ Електронікс Україна" було подано до позивача заяву про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Заявника. (а.с. 50)
Відповідно до умов п. 3.2. Договору добровільного страхування вантажів безумовна франшиза - частина збитку, що не відшкодовується страховиком по будь-якому та кожному випадку і становить 3% від страхової суми, яка склала 68 919, 84 грн.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Керуючись положеннями законодавства у сфері страхування, умовами Договору страхування, на підставі поданої заяви про виплату страхового відшкодування, на підставі Наказу № 00043503 від 29.11.2010 року (а.с. 53), розрахунку розміру страхового відшкодування від 25.11.2010р. (а.с. 51), страхового акту № 00043503 від 29.11.2010р. (а.с. 52) позивач виплатив страхове відшкодування ПІІ "ЛГ Електронікс Україна" в сумі 1 254 875,07 грн. (1 323 794, 91 грн. - вартість вантажу в гривневому еквіваленті на дату настання страхового випадку - 68 919, 84 грн. франшизи, передбаченої п. 3.2 Договору страхування № 030105/2701/0000003 від 26.04.2010р.) шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок останнього, що підтверджується платіжним дорученням № 034359 від 06.12.2010р. (а.с. 56)
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування ПІІ "ЛГ Електронікс Україна", позивач у відповідності до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» у межах фактичних витрат, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а саме до відповідача з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010р. між ТОВ «Тератек-К» та ПІІ «ЛГ Електронікс Україна» було укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № с2010009527 (далі - Договір 1). Відповідно до умов цього Договору відповідач взяв на себе зобов'язання надати транспортно-експедиційні послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів ПІІ «ЛГ Електронікс Україна».
За умовами цього Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу (п. п. 2.2.7 пункту 2.2 Договору).
Пунктами 3.2, 3.3 укладеного Договору сторони визначили, що відповідач несе відповідальність за вантаж з моменту прийняття вантажу під свою відповідальність і до моменту його доставки, а компенсація збитків за вантаж відбувається за ціною вказаною в інвойсі в місті завантаження.
Згідно з п. 3.8 Договору відповідач несе відповідальність за дії та недогляд третіми особами, залученими ним до виконання Договору в тому ж обсязі, що й за власні дії.
При цьому, п. 2.4.2 Договору передбачено, що відповідач має право залучати для виконання цього Договору третіх осіб, заключати з ними договори та здійснювати розрахунки від свого імені. Екпедитор відповідає перед Клієнтом за дії таких третіх осіб.
В рамках даного Договору на підставі Заявки № 1 від 23.04.2010 р. (а.с. 99), рахунку - фактури № INV10026368 від 31.03.2010р. (а.с. 70) та видаткової накладної № INV10026368 від 31.03.2010р. (а.с. 71) відповідач прийняв зобов'язання з організації доставки вантажу (мобільних телефонів стандарту GSМ 900/1800 марки LG - у кількості 2 470 шт. (вага брутто 783, 06) на загальну суму 287 166, 00 доларів США).
Користуючись правом, передбаченим п. 2.4.2 Договору - 1 відповідач уклав Договір № 03-01/10/1 від 03.01.2010р. (а.с. 100-103) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі-Транс Україна» про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні.
04.03.2010р. ТОВ «Сі-Транс Україна» уклало Договір № 04-03/10 (а.с. 105-108) з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про організацію перевезення вантажу автомобілем в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до якого, вантажоотримувачем визначено ЧУП «Единая Торговая Компания», м. Мінськ, Беларусь, а вантажовідправником ПІІ «ЛГ Електронікс Україна».
Відповідно до умов Договору № 04-03/10 перевізник зобов'язаний здійснити перевезення вантажу згідно заявок Експедитора, а Експедитор зобов'язаний оплатити виконані перевезення. Виконуючи зобов'язання за даним Договором, Екпедитор виступає перед Перевізником і виконує дії в інтересах, за рахунок своїх замовників (вантажовласників) і уповноважений укладати договори, пов'язані з організацією перевезення їх вантажів.
Узагальнюючи викладене, ТОВ «Тератек-К» є відповідальною особою за збереження вантажу, його цілісності та схоронності в розмірі 287 166,00 доларів США та відповідає перед ПІІ «ЛГ Електронікс Україна» за дії третіх осіб, яких відповідач залучив на виконання взятих на себе зобов'язань, тобто, за дії ТОВ «Сі-Транс Україна», ФОП- ОСОБА_4
При цьому підстав для звільнення відповідача від відповідальності за втрату вантажу відповідно до умов п. 3.11 Договору № с2010009527 не встановлено.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача виплаченого позивачем страхового відшкодування не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином, беручи до уваги наведені вимоги закону та умови укладеного Договору про транспортно-експедиційне обслуговування (пункти 2.2., 2.4., 3.2, 3.3., 3.8), за якими відповідальність за порушення його умов несе Відповідач, в тому числі за дії залучених ним третіх осіб, а також вимоги ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України - з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню вартість втраченого вантажу у межах виплаченого страхового відшкодування, в сумі 1 254 875, 07 грн.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги були спростовані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про повне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року у справi № 12/103 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тератек-К», з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тератек-К» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року у справi № 10/103 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 12/103 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 26.09.2011 р.
Головуючий суддя Скрипка І.М.
Судді Іваненко Я.Л.
Остапенко О.М.
29.09.11 (відправлено)