донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.10.2011 р. справа №39/124пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Геза Т.Д.
суддів:
при секретарі:Бойко І.А., Манжур В.В.
Бабечко А.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -по довір. №656/11.5.2 від 09.08.11р.
від відповідачів:1. не з'явились
2. ОСОБА_2 -по довір. б/н від 25.03.11р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
м. Київ, в особі відділення "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від30.08.2011 року
по справі№39/124пд
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
м. Київ, в особі відділення "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" м. Донецьк
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Індент"
м. Донецьк
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" м. Донецьк
предмет спорувизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.11р. по справі №39/124пд
припинено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ, в особі відділення "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" м. Донецьк (далі по тексту -ПАТ "ВТБ Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індент" м. Донецьк (далі по тексту -ТОВ "Індент") про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.
Відмовлено в позовних вимогах ПАТ "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" м. Донецьк (далі по тексту -ТОВ "Готель "Централь") про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.
Припиняючи провадження у справі відносно позовних вимог до ТОВ "Індент", відповідно до п.6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до отриманої судом довідки головного управління статистики у Донецькій області №14/4-17/2023 від 26.07.11р. -25.05.10р. державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "Індент".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог відносно ТОВ "Готель "Централь" суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., з підстав заявлених ПАТ "ВТБ Банк" у позові.
Судом вказано на те, що позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. є фіктивним, та підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України.
ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 30.08.11р. по справі №39/124пд скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Скаржник вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. суперечить актам цивільного законодавства, в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України, тому є всі підстави для визнання його недійсним в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності позивачем підстав того, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. є фіктивним, оскільки на думку позивача, ним у позовній заяві чітко обґрунтована зацікавленість відповідачів в укладенні спірного договору, та наведені аргументовані причини фіктивності правочину.
Відповідач 2 - ТОВ "Готель "Централь"у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 30.08.11р. по справі №39/124пд залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач 2 у відзиві посилається на те, що договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. відповідає діючому законодавству та направлений на реальні дії, на виконання умов даного договору ТОВ "Індент" передав, а ТОВ "Готель "Централь" прийняв у власність цінні папери у кількості 57 штук, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі цінних паперів до спірного договору купівлі-продажу.
Відповідач 2 у відзиві вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено підстав, з якими закон, зокрема ст. 215 Цивільного кодексу України, пов'язує недійсність правочину, та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а рішення винесено із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача 1 - ТОВ "Індент" у судове засідання апеляційної інстанції 10.10.11р. не з'явився. Згідно наявної в матеріалах справи довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-17/2023 від 26.07.11р. -25.05.10р. державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "Індент".
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника заявника апеляційної скарги та відповідача 2, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Позивач у позові просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., відповідно до ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 165 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, не був направлений на настання певних правових наслідків, що обумовлені ним, тому є фіктивним і підлягає визнанню судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк, правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" (позичальник) був укладений кредитний договір №69В/2007, за умовами п.1.1 якого, банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії у сумі 13 000 000 доларів США зі строком користування до 17.06.2013р. Згідно з п.п. 1.1, 8.1 кредитного договору позичальник прийняв на себе обов'язок щодо перерахування банку процентів за користування кредитом у розмірі 11,3 відсотків річних щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.
Відповідно до договору №1 від 14.12.07р. про внесення змін до кредитного договору №69В/2007 від 16.06.07р. сторони дійшли згоди, що предметом цього договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії на таких умовах:
п.1.1.1 сума кредитної лінії 19 400 000 доларів США, в тому числі: а) ліміт кредитування 1 - 13 000 000 доларів США; б) ліміт кредитування 2 - 6 400 000 доларів США (або еквівалент в російських рублях та/або гривнях за курсом НБУ);
п.1.1.2 валюта кредитної лінії: а) валюта ліміту кредитування 1 -долар США; б) валюта ліміту кредитування 2 - долар США, російський рубель, гривня;
п.1.1.3 строк користування кредитом - до 17.06.2013р.
п.1.1.4 плата за користування кредитом, наданим в рамках ліміту кредитування 1, складає 11,3 відсотків річних, плата за користування кредитом в рамках ліміту кредитування 2: за користування часткою кредиту в доларах США -11,5 відсотків річних, за користування часткою в російських рублях -12,5 відсотків річних, за користування часткою кредиту в гривнях -16,5 відсотків річних.
29.02.08р. між Банком та Позичальником було укладено договір №2 про внесення змін до кредитного договору №69В/2007 від 16.06.07р., у відповідності з яким п. 1.2.3 кредитного договору викладено в наступні редакції "застава майнових прав за договором №001-34/8 від 09.01.08р., укладеним між ТОВ "ГОТЕЛЬ "ЦЕНТРАЛЬ" та ТОВ "РОСУКРОЙЛ", заставною вартістю 92112000,00 гривень".
28.03.08р. між Банком та Позичальником було укладено договір №3 про внесення змін до кредитного договору №69В/2007 від 16.06.07р., згідно якого пункти №1.2.1, 2.3, 4.19, 4.23, 4.24, 4.25 викладені в новій редакції.
17.09.08р. між Банком та Позичальником був укладений договір №4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №69В/2007 від 16.06.07р. За змістом вказаного договору про внесення змін та доповнень, предметом спірного кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії на таких умовах:
п.1.1.1 сума кредитної лінії 19 400 000 доларів США, в тому числі, ліміт кредитування 1 - 13 000 000 доларів США, ліміт кредитування 2 - 6 400 000 доларів США (та/або еквівалент в російських рублях та/або гривнях за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів позичальнику);
п.1.1.2 валюта кредитної лінії: валюта ліміту кредитування 1 -долар США, валюта ліміту кредитування 2 - долар США, російський рубель, гривня;
п.1.1.3 строк користування кредитом - до 17.06.2013р.;
п.1.1.4 плата за користування кредитом, наданим в рамках ліміту кредитування 1, складає 11,3 відсотків річних, плата за користування кредитом в рамках ліміту кредитування 2: за користування кредитом та/або його часткою в доларах США -11,5 відсотків річних, за користування кредитом та/або його часткою в російських рублях -12,5 відсотків річних, за користування кредитом та/або його часткою в гривнях -16,5 відсотків річних.
Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору (в редакції договору № 1 від 14.12.2007 р. про внесення змін до Кредитного договору) банк надає позичальнику кредит для здійснення господарської діяльності, спрямованої на реалізацію власних будівельних проектів.
Банк зобов'язаний надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в п. 1.1. цього кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором (п. 3.1. Кредитного договору (в редакції договору № 1 від 14.12.07р. про внесення змін до Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору (в редакції договору №1 від 14.12.07р. про внесення змін до Кредитного договору), для обліку заборгованості за кредитом Банк (позивач) відкриває позичковий рахунок №20636301003847.
Грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5 (п'яти) денний строк з дня отримання Банком заяви (п. 2.2. Кредитного договору).
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору (в редакції договору №1 від 14.12.07р. про внесення змін до Кредитного договору) Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит, що наданий згідно ліміту кредитування 1, що визначений у п. 1.1.1. Кредитного договору, в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлено Графіком погашення кредиту, наданого згідно ліміту кредитування 1, вказаного в Додатку № 1 до цього Кредитного договору, проте, у всякому разі не пізніше строку користування кредитом, вказаному в п. 1.1.3. цього Кредитного договору, або достроково-у випадках, передбачених п. 4.7. цього Кредитного договору.
Згідно до п. 4.2. Кредитного договору (в редакції договору №1 від 14.12.07р. про внесення змін до Кредитного договору), Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит, що наданий згідно ліміту кредитування 2, що визначений п. 1.1.1. Кредитного договору, в повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому Графіком погашення кредиту, наданого згідно ліміту кредитування 2, вказаного в Додатку №2 до цього Кредитного договору.
Пунктом 4.3 (в редакції договору №1 від 14.12.07р. про внесення змін до Кредитного договору) Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені цим Кредитним договором.
Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору (в редакції договору №1 від 14.12.07р. про внесення змін до Кредитного договору), Банк має право змінювати розмір процентів за користування кредитом шляхом письмового повідомлення Позичальнику нового розміру.
Позивач надає докази та доводить існування у відповідача 2 простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом згідно кредитного договору №69В/2007 від 16.06.07р. станом на момент укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, зокрема, довідку відділення «Донецька регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк»№1588/300-04-2 від 12.007.11р., виписки за рахунками №20691010048576.840, №20692020048576.840, №20693030048576.840, №20694040048576.840, №20691010048576,980, №20694040048576.980.
З матеріалів справи також вбачається, що 26.10.09р. між ТОВ "Індент", яке представлено ТОВ "Інвестиційна компанія "Центурион" на підставі договору доручення №Б/3757/09/10 від 26.10.09р. (Продавець) та ТОВ "Готель "Централь" (Покупець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. (далі по тексту - договір купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.), згідно п.1 якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити цінні папери -прості векселі у кількості 57 шт. номінальною вартістю 420 000 000,00грн.
Відповідно до п. 2.7 договору купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., виконання сторонами своїх обов'язків підтверджується підписанням акту приймання-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань до договору купівлі-продажу цінних паперів.
Перехід права власності на цінні папери, вказані в п. 1.1 даного Договору, здійснюються шляхом проставлення індосаменту (п. 4.1 договору купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.).
Даний договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, які витікають з даного Договору (п. 10.1 договору купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.).
Відповідно до акту приймання-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань від 26.10.09р. до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв 57 простих векселів вартістю 420 000 000,00грн. Даний акт приймання-передачі цінних паперів підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, підписи скріплені печатками Товариств.
Згідно з п.3.1 договору купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. Покупець оплачує цінні папери грошовими коштами в сумі 420 000 000,00грн.
Строк оплати за даним договором -протягом десяти днів з моменту підписання акту приймання-передачі цінних паперів (п. 3.3 договору купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання покупцем, відповідачем 2, грошового зобов'язання з оплати вартості переданих простих векселів, в порядку та на умовах визначених п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.
Право вимоги ТОВ "Індент" за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. відступлено на нового Кредитора ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта", шляхом укладення 11.01.10р. між відповідачем 1 (Цедент) та ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта" (Цесіонарій) договору про відступлення права вимоги (цесії).
Згідно п. 1 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р. Цедент, в порядку та на умовах визначених даним договором відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги сплати ТОВ "Готель "Централь" (Боржник) заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. на загальну суму 420 000 000,00грн.
Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов'язанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положення ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначають, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписом ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з п. 2 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р., за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов'язку щодо сплати грошових коштів за придбані цінні папери згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. на загальну суму 420 000 000,00грн.
Право вимоги, що відступається Цесіонарієві засвідчується: договором купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., актом приймання-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. (п. 3 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р.).
Копії документів, визначених у п.3 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р., та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає Цедент за цим Договором, згідно з п. 4 Договору цесії, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання Сторонами цього Договору і його невід'ємною частиною. Згідно з п.5 Договору до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника.
Позивач у позові посилається на те, що ухвалою від 27.12.10р. за заявою ОСОБА_3, м. Донецьк господарським судом Донецької області порушена справа №42/181Б про банкрутство ТОВ "Готель "Централь" м. Донецьк, внаслідок його фінансової неспроможності.
Ухвалою суду від 11.05.11р. за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів, до якого, зокрема, увійшли Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк. в особі відділення „Донецька регіональна дирекція” з грошовими вимогами на суму 199 210 821,45грн. -вимоги першої черги, окремо 31954 734,59грн. -штрафні санкції, пеня та ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта" з вимогами на суму 420 000 000,00грн. -вимоги четвертої черги.
Постановою суду від 21.06.11р. боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців до 21.12.11р. та призначений ліквідатор -арбітражний керуючий Бойко А.В.
Позивач обґрунтовує своє порушене право, яке він намагається захистити, тим, що внаслідок включення до реєстру кредиторів ТОВ "Готель "Централь" вимог ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта" в розмірі 420 000 000,00грн., які виникли з договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., та перейшли до останнього на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р., інші кредитори, у тому числі й Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»не мають реальної можливості отримати задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок майна боржника.
Позивач, як у позові так і в апеляційній скарзі посилається на той факт, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., укладений з порушенням ст. 165 Господарського кодексу України, а також без наміру створення юридичних наслідків, що в розумінні ст. 234 Цивільного кодексу України трактується законодавцем як фіктивний правочин.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав.
За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільного кодексу України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Свою зацікавленість у даному спорі позивач обґрунтовує тим, що визнання ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта" кредитором ТОВ "Готель "Централь" з вимогами на суму 420 000 000,00грн., які виникли на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.01.10р., за яким ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта" набуло право вимоги щодо стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 420 000 000,00грн. згідно спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, суттєво впливає на права ПАТ "ВБТ Банк".
Зокрема, як зазначає позивач визнання недійсним даного договору купівлі-продажу цінних паперів буде мати своїм наслідком виключення з реєстру кредиторів вимог ТОВ "Торгівельна компанія "Куанта", у зв'язку з чим інші кредитори, у тому числі й ПАТ "ВТБ Банк" отримають більш реальну можливість щодо задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок майна банкрута.
Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлена черговість задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування;
г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;
витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Як було зазначено вище, у відповідності за затвердженим ухвалою господарського суду від 11.05.2011 р. у справі №42/181Б про банкрутство ТОВ "Готель "Централь", реєстром кредиторів позивач є кредитором першої черги, та його вимоги забезпечені заставою, враховуючи, що ані суду першої, ані апеляційній інстанції не надано доказів того, що заставлене майно реалізоване та коштів від реалізації майна недостатньо для погашення наявної заборгованості перед банком, а також приймаючи до уваги наявність кредиторів третьої та четвертої черги, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту порушення його прав, в зв'язку з укладанням відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (спірний правочин) (ч.2,3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Позивач також вважає, що недійсність правочину випливає з порушення при його укладенні вимог ст. 165 Господарського кодексу України.
Згідно з п.1 ст. 165 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, ст. 165 Господарського кодексу України обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів та не передбачає, що в разі її порушення в якості наслідку є визнання такої угоди недійсною, оскільки при цьому відсутнє недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України.
В нормативних актах, що регулює обіг векселів, також таке обмеження не зазначене.
Крім цього, позивач, як на підставу для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. недійсним посилається на той факт, що спірний договір не був направлений на настання певних правових наслідків, що обумовлені ним, тому є фіктивним і підлягає визнанню судом недійсним.
Судова колегія вважає даний довід скаржника необґрунтованим виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.
Виходячи зі змісту наведеної норми фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.
Водночас, суд приймає до уваги те, що саме по собі невиконання сторонами правочину не означає, що укладено фіктивний правочин. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Як було зазначено вище, що підтверджено матеріалами справи, 26.10.09р. сторонами на виконання спірного договору купівлі-продажу цінних паперів №Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р. було підписано акт приймання-передачі цінних паперів, згідно з яким продавець, ТОВ «Індент»передав, а покупець, ТОВ "Готель "Централь", прийняв прості векселі у кількості 57 шт. вартістю 420 000 000,00грн. Таким чином, сторонами були вчинені фактичні дії на виконання означеного правочину.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт не оплати відповідачем 2 означених простих векселів, так само як неподання статистичної/податкової звітності не тягне за собою правових наслідків, передбачених ст. 234 Цивільного кодексу України, у вигляді недійсності правочину, як такого, що вчинений з дефектом волі сторін щодо настання реальних наслідків обумовлених цим правочином. Такі дії відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України визначаються як порушення зобов'язання, та не свідчать про відсутність наміру сторін створити будь-які правові наслідки, що випливають зі спірного договору купівлі-продажу цінних паперів.
Враховуючи вищевикладене судова колегія апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б3758/09/10/3757 від 26.10.09р., укладеного між ТОВ "Індент" та ТОВ "Готель "Централь".
Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку головного управління статистики у Донецькій області №14/4-17/2023 від 26.07.11р., згідно якої 25.05.10р. державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "Індент", апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно, враховуючи приписи 104, 111 Цивільного кодексу України та ст. 59 Господарського кодексу України, правомірно припинив провадження у справі відносно позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Індент", відповідно до п.6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.08.11р. по справі №39/124пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 30.08.11р. по справі №39/124пд підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ, в особі відділення "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 30.08.11р. по справі №39/124пд залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дня прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили постанови суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.Д. Геза
Судді: І.А. Бойко
В.В. Манжур
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду