донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.10.2011 р. справа №9/132/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін
від позивача:
від відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
на рішення господарського суду
від
по справі
за позовом
до
предмет споруГези Т.Д.
Бойко І.А., Манжур В.В.
Бабечко А.Д.
ОСОБА_1 -по довір. б/н від 20.10.10р.
не з'явився
Державного підприємства «Ровенькиантрацит» м. Ровеньки, Луганської області
Луганської області
30.08.2011р.
№ 9/132/2011
Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»м. Енергодар, Запорізької області Державного підприємства «Ровенькиантрацит» м. Ровеньки, Луганської області
стягнення суми боргу в розмірі 16 544,46грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна»м. Енергодар, Запорізької області (далі за текстом - ТОВ «Україна») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м. Ровеньки, Луганської області (далі за текстом - ДП «Ровенькиантрацит») про стягнення суми заборгованості за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №19-564 від 30.04.2009р., а саме стягнення 3% річних від простроченої суми за період з 21.03.2010р. по 30.06.2011р. в розмірі 3 836,76 грн., та встановленого індексу інфляції від простроченої суми за період з березня 2010 року по червень 2011 року в розмірі 13 094,55грн.
Заявою від 22.08.11р. позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3499,91грн. за період з 01.05.2010р по 30.06.2011р., інфляційні нарахування залишені у первісно заявленому розмірі.
Позовні вимоги ТОВ «Україна»обґрунтовуються тим, що рішення господарського суду Луганської області від 31.05.2010р. по справі №6/106 з відповідача ДП «Ровенькиантрацит»стягнуто борг за поставлений товар за договором поставки №19-564 від 30.04.2009р. на загальну суму 99 958,40грн., інфляційні нарахування на суму 7 636,82грн., 3% річних у сумі 2596,18грн. Фактична оплата за договором поставки №19-564 від 30.04.2009р. була здійснена відповідачем лише 07.07.2011 року, тому позивач вважає, що відповідач має сплатити 3% річних за період з 21.03.2010р. по 30.06.2011р. у сумі 3499,91 грн., та інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по червень 2011 року (включно) у сумі 13 094 грн., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання.
Рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2011р. по справі №9/132/2011 позовні вимоги ТОВ «Україна»до ДП «Ровенькиантрацит»задоволені у повному обсязі.
Суд першої інстанції, мотивуючи прийняття зазначеного рішення, виходив с того, що на час звернення із позовом суми стягнуті з відповідача рішенням господарського суду Луганської області від 31.05.2010р. по справі № 6/106, останнім вже були сплачені, але із порушенням строків передбачених договором поставки № 19-564 від 30.04.2009р., що й обумовило подання позову на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши правильність розрахунків фактичним даним з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в позові вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ДП «Ровенькиантрацит»звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2011р. №9/132/2011.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні спірного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, викладені ним висновки не відповідають обставинам справи.
На думку відповідача, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення здійснив перевірку лише фактичного розрахунку наданого позивачем, але правомірності таких розрахунків не перевірив, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку свідомо не врахований період прострочення виконання зобов'язання, за який індекси інфляції були менше 100%, тобто коли відбувалась дефляція.
Скаржник вважає, що не врахування зазначеного факту призвело до порушення судом першої інстанції вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Апелянтом у доповненні до апеляційної скарги був наведений розрахунок інфляційних нарахувань, які на його думку мають складати 10 965грн. 44коп., а не 13 094,55грн., які заявлені позивачем.
ТОВ «Україна»відзиву на апеляційну скаргу суду не надало. Представник позивача у судовому засіданні Донецького апеляційного господарського суду 10.10.2011р. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник заявника апеляційної скарги у судове засідання суду апеляційної інстанції 10.10.2011р. не прибув. Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника відповідача суд не повідомив. Своїми правами, передбаченими ст.. 22 ГПК України, не скористався.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.11р. про порушення провадження по справі №9/132/2011 явка сторін не була визнана обов'язковою.
Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.. 101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ДП «Ровенькиантрацит»за відсутністю відповідача.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи заявника апеляційної скарги за доказами матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Рішенням господарського суду Луганської області від 31.05.10 року по справі №6/106 за позовом ТОВ «Україна»до ДП «Ровенькиантрацит»було стягнуто на користь позивача суму основного боргу за договором поставки №19-564 від 30.04.2009р. в розмірі 99 958грн. 40коп., інфляційні нарахування за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 7636грн. 82коп., 3% річних за період з 06.06.2009р. по 30.04.2010 року в сумі 2 596грн. 18коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На підставі вказаної норми Господарського процесуального кодексу України факти наведені в вище зазначеному рішенні господарського суду Луганської області від 31.05.2010 року по справі №6/106 є встановленими, та не потребують доказування при вирішенні спору по справі №9/132/2011.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог до ДП «Ровенькиантрацит»посилається на те, що суму боргу стягнуту з відповідача рішенням господарського суду Луганської області від 31.05.2010 року по справі №6/106 останнім було сплачено із порушенням строків передбачених договором поставки № 19-564 від 30.04.2009р., а саме лише 07.07.2011р.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведених обставин та вимог діючого законодавства позивач вважає, що відповідач за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання має сплатити позивачеві 3% річних за період з 01.05.2010р. по 30.06.2011р. в сумі 3499,91грн. та інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по червень 2011 року в сумі 13 094,55грн.
Скаржник в апеляційній скарзі та доповнені до неї не заперечує відносно суми 3% річних (3 499, 91грн.) проте, не погоджується з нарахованою позивачем сумою інфляційних, оскільки на його думку, останнім не було враховано дефляційні місяці при розрахунку інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по червень 2011 року, адже квітень, травень, червень, липень 2010 року мали показник коефіцієнту інфляції нижче за 100%.
За розрахунком апелянта, який наведений в доповненні на апеляційну скаргу, його борг за інфляційними нарахуваннями за період з березня 2010 року по червень 2011 року має складати 10 965грн. 44коп.
Судова колегія дослідивши обставини на які посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, прийшла до висновку про необґрунтованість заявлених апеляційних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до розрахунку інфляційних витрат, доданого позивачем до позовної заяви, останнім розрахунок інфляційних нарахувань здійснювався без врахування місяців, в яких індекс інфляції був нижче за 100%.
До цих місяців відносяться квітень (97,7%), травень (99,4%), червень (99,6%), липень (99,8%), тобто твердження апелянта про неврахування позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань без врахування місяців, в яких відбувалася дефляція спростовується самим розрахунком позивача.
Крім цього, як вбачається з розрахунку інфляційних нарахувань, наведеного апелянтом у доповненні до апеляційної скарги, ним при визначенні відповідної суми були враховані місяці з березня 2010 року по травень 2011 року, тоді як позивачем період стягнення інфляційних заявлений з березня 2010 року по червень 2011 року (включно).
Враховуючи рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ визначених листом Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97р, судом апеляційної інстанції була проведена перевірка розрахунку інфляційних нарахувань: (1,009 (березень 2010р.)*1,012 (серпень 2010 року)*1,029 (вересень 2010 року)*1,005 (жовтень 2010 року)*1,003 (листопад 2010 року)*1,008 (грудень 2010 року)*1,010 (січень 2011 року)*1,009 (лютий 2011 року)*1,014 (березень 2011 року)*1,013 (квітень 2011 року)*1,008 (травень 2011 року)*1,004 (червень 2011 року) = 1,1310 або 113,10%.
Із застосуванням зазначеного індексу інфляції за період з березня 2010 року по червень 2011 року до суми боргу 99 958,40грн. за простроченим зобов'язанням за договором поставки №19-564 від 30.04.2009р., сума інфляційних нарахувань складає 13 094,55грн., яку і просив стягнути позивач у позові.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла до висновку, що позивачем вірно було розраховано суму інфляційних у розмірі 13 094,55грн., а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. по справі №9/132/2011 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит»м. Ровеньки, Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 30.08.2011р. по справі № 9/132/2011 -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дня прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили постанови суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.Д. Геза
Судді: І.А. Бойко
В.В. Манжур
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду