Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "06" жовтня 2011 р. Справа № 12/5007/90/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Сікорської Н.А.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - пред. за дов. 19.05.2011 року (с/з від 26.09.2011р.);
від відповідача ОСОБА_2
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Лізинг" (м.Київ) < В особі(назва) >
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Радомишль)
про стягнення 49305,61 грн.
За клопотанням сторін спір вирішено у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09.2011 р. до 14:30 год. 29.09.2011 та з 29.09.2011 р. до 11:00 год. 06.10.2011 р.
Позивачем пред"явлено позов про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 коштів в сумі 49305,61 грн., з яких 24821,00 грн. - основний борг; 1897,28 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання; 2437,73 грн. - інфляційні нарахування; 688,36 грн. - 3% річних; 19461,24 грн. - пеня за несвоєчасне повернення об"єкта оренди.
В судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2011 представник позивача подала клопотаня про уточнення позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача 31497,24 грн., з яких: 24821,00 грн. основного боргу; 1897,28 грн. пені; 2437,73 грн. інфляційних нарахувань; 688,36 грн. 3% річних; 1652,874 грн. пені за несвоєчасне повернення об"єкта оренди(а.с. 143-145).
Оскільки, подане клопотання фактично є заявою про зменшення позовних вимог і не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, суд прийняв її до розгляду, а тому спір вирішується в межах вимог, викладених в клопотанні про уточнення позовних вимог.
В судових засіданнях, які відбувались за участю представника позивач, останній позовні вимоги підтримав з підстав, які викладеній в позовній заяві та клопотанні про уточнення позовних вимог.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві, який надійшов до господарського суду 26.09.2011 р. (а.с.82-89).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
30.03.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Лізинг" (позивач) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2(відповідач) уклали договір № 67-03-2009/О оренди транспортного засобу.
20.04.2011 р. сторони уклали додатковий правочин № 1 до договору, згідно якого п. п. 2.1 та 3.3 були викладені в новій редакції.
Відповідно до укладеного договору за актом приймання-передачі відповідачу в тимчасове користування було передано автомобіль Mitsubishi Galant. 2005 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3
Згідно п. 3.1 договору вартість об"єкта оренди, що передається в оренду по даному договору становить 108118,00 грн.
Орендар зобов"язався протягом 3-х днів після підписання цього договору здійснити на користь орендодавця перший та останній орендні платежі (п. 3.2 договору).
За пунктом 2.1 договору строк оренди становить 25 календарних місяців з дня підписання акту приймання передачію
Пунктом 3.3 передбачено, що загальна сума орендних платежів становить 107600,00 грн. та розбивається рівними частинами на 25 календарних місяців, таким чином, що місячний платіж складає 4304 грн. Строк оплати орендарем щомісячного орендного платежу, крім першого та останнього, не пізніше 5 числа поточного місяця.
За умовами п. п. 3.6, 3.7 договору всі платежі, які здійснюються орендарем на користь орендодавця, будуть зараховані в наступному порядку:
- основна сума заборгованості орендаря перед орендодавцем за орендними платежами ;
- пеня за порушення обов"язків орендаря за даним договором.
Орендні платежі згідно з цим договором не будуть зменшуватись або припинятись під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації об"єкта оренди.
Розділом 10 договору сторони обумовили підстави, порядок та наслідки дострокового повернення об"єкта оренди.
Зокрема, згідно п.10.1 орендодавець має право у межах строку дії цього договору на дострокове повернення об"єкта оренди у випадку несплати орендарем чергового орендного платежу у встановлений договором термін.
У цьому випадку, орендодавець направляє орендарю обгрунтовану письмову вимогу про дострокове повернення об"єкта оренди із зазначенням строку його передачі, а орендар зобов"язаний повернути об"єкт оренди не пізніше двох робочих днів від дати отримання такого повідомлення.
Підпунктом 11.2.1 сторони передбачили, що у випадку порушення термінів сплати орендних платежів, передбачених п. п. 3.2, 3.3 договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
За приписами п.п. 11.2.2, якщо орендар не повернув об"єкт оренди або повернув його невчасно, зокрема під час дострокового повернення об"єкта оренди у відповідності до умов розділу 10 договору, то він сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості об"єкта оренди, зазначеної у п. 3.1 цього договору, за кожний день затримки повернення об"єкта оренди, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, до остаточного повернення.
Як зазначено у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконував свої зобов"язання зі сплати орендних платежів в результаті чого, за розрахунками позивача (а.с.6), за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року має місце заборгованість в сумі 24821,00 грн.
23.03.2011 року відповідачеві вручено вимогу про дострокове повернення об"єкта оренди та погашення заборгованості (а.с.21).
30.04.2001 року відповідач за актом приймання-передачі повернув автомобіль позивачеві (а.с.20).
Враховуючи, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання зі сплати орендних платежів в період з травня 2010 року по жовтень 2010 року в сумі 24821,00 грн. останньому в порядку п.п. 11.2.1 договору Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР ч. 6 ст. 232 ГК України нараховано пеню в сумі 1897,28 грн. за період з 22.12.2010 р. по 20.06.2011 р. (а.с.7).
Відповідно до приписів п. 2 ст. 625 ЦК України, позивач за несвоєчасно проведені розрахунки вимагає сплати відповідачем інфляційних нарахувань та 3 % річних, які відповідно становлять 2437,73 грн. та 688,36 грн.(а.с.8,9).
Керуючись приписами п.п. 11.2.2 договору, за прострочку повернення автомобіля на 36 днів, позивач заявив до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 1652,87 грн. (а.с. 143, 144).
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві (а.с.82-89).
Вважає, що позивач:
- невірно обрахував інфляційні та три відсотки річних, оскільки платежі, які надходили позивачу від ОСОБА_2 не були занесені в рахунок оплати раніше виниклої заборгованості;
- безпідставно нарахував пеню за несвоєчасне повернення автомобіля, оскільки пеня нараховується лише за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання;
На думку відповідача у позивача, можливо, є підстави для стягнення з відповідача коштів в сумі, з яких
- 24821,00 грн. - основний борг;
- 222,85 грн. 3% річних;
- 705,84 грн. інфляційних нарахувань;
- 1897,28 грн. пені за несвоєчасну сплату грошових коштів.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в результаті неналежного виконанння відповідачем умов договору оренди транспортного засобу, який містить в собі елементи договору лізингу.
Згідно ст. ст. 759, 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ст. 798 ЦК України).
За умовами ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічного змісту положення викладено у ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з умов договору та згідно розрахунку, який додано до матеріалів справи, відповідач мав здійснювати платежі до 5 числа кожного місяця.
Перший платіж відповідач мав здійснити в квітні 2009 року в сумі 8608,00 грн. в порядку п. 3.2 договору, а останній платіж мав бути здійснений в березні 2011 року. Всього на загальну суму 107600,00 грн. Натомість, як вказав позивач, відповідач здійснив платежі зі сплати орендної плати на суму 82779,00 грн. (а.с.6, 92-140).
Дослідивши банківські документи, з яких вбачаються оплати здійснені відповідачем, суд встановив, що насправді останній сплатив 82863,00 грн., однак позивач кошти, які надійшли 29.09.2010 р. і, призначення яких було "лізинговий платіж" (а.с. 130) частково, в сумі 84,00 грн., заніс в рахунок оплати вартості ремонту, що є неправомірним.
Водночас, суд перевірив призначення платежів відповідача і встановив, що ФОП ОСОБА_2, не конкретизовував період, за який здійснюється оплата (а.с.92-140), тому позивач, виходячи з порядку ведення бухгалтерського обліку, мав заносити їх в рахунок погашення раніше виниклої заборгованості.
З огляду на викладене, в частині стягнення основного боргу задоволенню підлягає сума 24737,00 грн. (107600,00 грн. - 82863,00 грн.), яка фактично є заборгованістю за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. В частині стягнення коштів в сумі 84,00 грн. суд відмовляє.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з вищевказаного, суд перевірив правильність здійсненого розрахунку позивачем і дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 1433,81 грн.
При цьому суд врахував, що заборгованість в сумі 24737,00 грн. виникла за за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року, з яких борг за жовтень - 3217,00 грн. та з листопада 2010 р. по березень 2011 р. зростав щомісячно на суму 4304,00 грн.
Таким чином, оскільки відповідач мав проводити розрахунки по 5 число кожного місяця, тому прострочення платежу має місце з 6 числа, з якого і починається розрахунок пені, та закінчується через шість місяців.
Виходячи з періоду, який визначив позивач для обрахунку пені, розрахунок слід здійснювати наступним чином:
1) борг 3217,00 грн. за жовтень 2010 р. з 22.12.10 по 06.04.11 =105 дн. =143,44 грн.;
2) борг 4304,00 грн. за листопад 2010р. з 22.12.10 по 06.05.11 =135дн. =246,74 грн.;
3) борг 4304,00 грн. за грудень 2010р. з 22.12.10 по 06.06.11 =166 дн. = 303,40 грн.;
4) борг 4304,00 грн. за січень 2011р з 06.01.11 по 20.06.11 =165дн =301,57 грн.;
5) борг 4304,00 грн. за лютий 2011р з 06.02.11 по 20.06.11 =134дн. = 244,92 грн.;
6) борг 4304,00 грн. за березень 2011р з 06.03.11 по 20.06.11 =106дн. = 193,74 грн., що вцілому становить 1433,81 грн.
В частині стягнення коштів в сумі 463,47 грн. (1897,28 грн. - 1433,81 грн.) суд відмовляє.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення, в порядку ст. 625 ГПК України інфляційних та 3% річних в сумі 2437,73 грн. та 688,36 грн.(а.с.8,9), то суд встановив, що інфляційні позивачем обраховані по червень 2011 року, 3% річних - по 20.06.2011 р. на заборгованість, яку, на його думку позивача, мав відповідач в травні- жовтні 2010 року.
Перевіривши розрахунок вищевказаних сум, суд встановив, що внаслідок невірного визначення періоду, за який має місце заборгованість на момент звернення до суду, та неврахування проведених відповідачем часткових розрахунків, починаючи з 29.09.10 р. по 17.02.11 р., позивач штучно завищив свої вимоги.
Згідно розрахунку суду інфляційні слід обраховувати наступним чином:
1) борг за травень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1391,00 грн. з 06.05.10 по 28.09.10; інфляційні нараховуються за період з травня по вересень 2010 року і становлять 40,20 грн.;
- 2913,00 грн. з 06.05.10 по 14.11.10; інфляційні нараховуються за період з травня по жовтень 2010 року і становлять 99,16 грн.;
2) борг за червень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1391,00 грн. з 06.06.10 по 14.11.10; інфляційні нараховуються за період з червня по жовтень 2010 року і становлять 56,03 грн.;
- 2913,00 грн. з 06.06.10 по 20.12.10; інфляційні нараховуються за період з червня погрудень 2010 року і становлять 150,75 грн. грн.;
3) борг за липень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1087,00 грн. з 06.07.10 по 20.12.10; інфляційні нараховуються за період з липня по грудень 2010 року і становлять 60,85 грн.;
- 3217,00 грн. з 06.07.10 по 18.01.11; інфляційні нараховуються за період з липня 2010 р. по січень 2011 року і становлять 214,04 грн.;
4) борг за серпень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1087,00 грн. з 06.08.10 по 18.01.11; інфляційні нараховуються за період з серпня 2010 р. по січень 2011 року і становлять 74,65 грн.;
- 3217,00 грн. з 06.08.10 по 20.02.11; інфляційні нараховуються за період з серпня 2010 р. по лютий 2011 року і становлять 251,86 грн.;
5) борг за вересень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1087,00 грн. з 06.09.10 по 20.02.11; інфляційні нараховуються за період з вересня 2010 р. по лютий 2011 року і становлять 71,20 грн.;
- 3217,00 грн. з 06.09.10 по 16.03.11; інфляційні нараховуються за період з вересня 2010 р. по березень 2011 року і становлять 258,72 грн.;
6) борг за жовтень 2010 р. в сумі 3217,00 грн. ; інфляційні нараховуються з жовтня 2010 р. по червень 2011 р. (визначено позивачем) і становлять 245,84 грн.,
Загальна сума інфляційних становить 1523,30 грн. Отже в частині стягнення інфляційних в сумі 914,43 грн. (2437,73 грн. - 1523,30 грн.) слід відмовити.
Три проценти річних слід обраховувати наступним чином.
1) борг за травень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1391,00 грн. з 06.05.10 по 28.09.10 = 146 дн. = 16,69 грн.;
- 2913,00 грн. з 06.05.10 по 14.11.10 = 193 дні = 46,21 грн.;
2) борг за червень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1391,00 грн. з 06.06.10 по 14.11.10 = 162 дн. = 18,52 грн.;
- 2913,00 грн. з 06.06.10 по 20.12.10 = 198 дн. = 47,41 грн.;
3) борг за липень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1087,00 грн. з 06.07.10 по 20.12.10 = 168 дн. = 15,01 грн.;
- 3217,00 грн. з 06.07.10 по 18.01.11 = 197 дн. = 52,09грн.;
4) борг за серпень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1087,00 грн. з 06.08.10 по 18.01.11 = 166 дн. = 14,83 грн.;
- 3217,00 грн. з 06.08.10 по 20.02.11 = 199 дн. = 52,62 грн.;
5) борг за вересень 2010 р. в сумі 4304,00 грн., з яких:
- 1087,00 грн. з 06.09.10 по 20.02.11= 168 дн. = 15,01 грн.;
- 3217,00 грн. з 06.09.10 по 16.03.11 = 192 дн. = 50,77 грн.;
6) борг за жовтень 2010 р. в сумі 3217,00 грн. з 06.10.10 по 20.06.11 = 258 дн. = 68,21 грн.
Загальна сума 3% річних становить 397,37 грн. Отже в частині стягнення 3% річних в сумі 290,99 грн. (688,36 грн. - 397,37 грн.) слід відмовити.
Здійснюючи вищевказані розрахунки, суд врахував періоди, які визначив у своєму позові позивач.
Щодо вимог позивача про стягнення 19461,24 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості автомобіля за несвоєчасне повернення автомобіля за кожний день затримки, то суд вважає, що в цій частині вимоги позивача є такими, що суперечать чинному законодавству, а тому відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.
Вказаного висновку суд прийшов, враховуючи наступне.
Підпунктом 11.2.2 договору визначено, що якщо орендар не повернув об"єкт оренди або повернув його невчасно, то він сплачує пеню в розмірі 0,5 відсотків від вартості об"єкта оренди за кожний день затримки повернення об"єкта оренди, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, до остаточного повернення.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення автомобіля, що суперечить загальним умовам законодавства щодо стягнення саме пені.
З огляду на викладене, позов обгрунтований, відповідає вимогам законодавства та підлягає частковому задоволенню в сумі 28091,48 грн., з яких: 24737,00 грн. - основний борг; 1433,81 пеня; 1523,30 грн. - інфляційні; 397,37 грн. - 3% річних.
В частині стягнення 3405,76 грн., з яких 84,00 грн. - основний борг; 463,47 грн. - пеня; 914,43 грн.- - інфляційні; 290,99 грн. - 3% річних; 1652,87 грн. пеня за несвоєчасне повернення автомобіля.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 12201, АДРЕСА_1. номер НОМЕР_2
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Лізинг", 04070, м.Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 4А, код 33638346
- 24737,00 грн. - основний борг;
- 1433,81 пеня;
- 1523,30 грн. - інфляційні;
- 397,37 грн. - 3% річних;
- 280,91 грн. - державне мито;
- 210,48 грн. -витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено 11 жовтня 2011 року.
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 - позивачу (рек. із зв. повід.)
3- відповідачу.
< Текст >