Категорія №8.2.1
Іменем України
29 серпня 2011 року Справа № 2а-6267/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 09.08.2011 б/н)
від відповідача - державний податковий інспектор юридичного відділу
ОСОБА_2 (довіреність від 27.07.2011 № 9844/9/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
закритого акціонерного товариства «Укренергопроект»
до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6267/11/1270 за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року № 0000212320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 180480,00 грн., у тому числі 180479,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 30 травня 2011 року № 432 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» (код ЄДРПОУ 31530673) з питань повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» (код ЄДРПОУ 37287667) за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673. Перевіркою встановлені порушення підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 180479,00 грн. у тому числі за березень 2011 року на 180479,00 грн.
Не погодившись з висновками акта, позивач 17 червня 2011 року направив державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську заперечення до акта перевірки позапланової виїзної перевірки від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673. 08 липня 2011 року відповідач направив відповідь на заперечення до акта, згідно яких заперечення закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» до акта перевірки позапланової виїзної перевірки від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673 залишені без перегляду.
На підставі акта позапланової невиїзної документальної перевірки від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673 позивачу податковим повідомленням-рішенням від 01 липня 2011 року № 000212320 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 180480,00 грн., у тому числі 180479,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є нібито не підтверджена в ході перевірки наявність придбання товарів від підприємства - постачальника за березень 2011 року, що, на думку державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську свідчить про те, що правочин між закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» здійснений без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, у зв'язку з не формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів у закритого акціонерного товариства «Укренергопроект».
На думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року № 000212320 прийняте безпідставно, незаконно та підлягає скасуванню з таких підстав.
Між закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» (постачальник) на підставі рішення, прийнятого на засіданні тендерного комітету та згідно з умовами тендерної документації укладено договір від 20 грудня 2010 року № 20/12-10. Відповідно до пункту 4.3 зазначеного договору передача продукції здійснюється на умовах EXW - склад «замовника», згідно з ІНКОТЕРМС- 2000. Факт отримання поставки товару підтверджується відповідними документами. Єдиною підставою для формування податкового кредиту згідно Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час укладання договору) є наявність у платника податку - покупця, належно оформленої податкової накладної. Відповідно, після отримання товару та наявності належно оформлених податкових накладних, виданий продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта», у закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» виникло податкове зобов'язання.
Крім того, позивач зазначив, що на підставі аналізу норм податкового законодавства вбачається, що висновки податкового органу щодо визнання угод нікчемними можуть бути зроблені лише під час проведення позапланової виїзної перевірки.
В акті перевірки не зафіксовано порушень чинного законодавства щодо оформлення фінансово-господарських операцій з боку сторін за договором та не відображено наявності прямих доказів тих обставин, що ставлять під сумнів реальність виконання сторонами цього договору, тобто висновки акта є припущенням податкового органу.
Щодо порушень товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» вимог статті 93 Цивільного кодексу України, підпункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України та статті 1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», то місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які у відповідності із установчими документами юридичної особи чи його особи виступають від його імені. Відомості про юридичну адресу підприємства знаходяться у Єдиному державному реєстрі відомостей про юридичну особу.
Документи про внесення змін до відомостей у Єдиний державний реєстр відомостей про юридичну особу стосовно змін юридичної адреси підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» з моменту реєстрації підприємства державному реєстратору не подавалися.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Державна податкова інспекція в Артемівському районі у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 05 серпня 2011 № 10343/9/10 (том 1, арк. справи 114-119). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
На підставі службового посвідчення від 13 травня 2010 року серії УЛГ № 030300 старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 2 рангу, відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, на підставі підпунктів 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 , пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу виданого Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську від 30 травня 2011 року № 432, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» (код ЄДРПОУ 31530673) з питань повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» (код ЄДРПОУ 37287667) за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673.
Перевіркою встановлені порушення підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 180479,00 грн. у тому числі за березень 2011 року на 180479,00 грн.
На підставі встановлених порушень та згідно вимог чинного законодавства, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року № 0000212320 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 180480,00 грн.
Також, актом від 08 червня 2011 року № 1023/16/37287667 «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року», який складено Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську та надіслано на адресу державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, встановлена відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у березні 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладені договори відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пункту 5 статті 203 ЦК України є нікчемними і в силу вимог статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Даний акт було використано як податкову інформацію при перевірці позивача на підставі підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України.
Посилання позивача на факт формування податкового кредиту тільки на підставі належно оформлених податкових накладних є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а не навпаки.
Надані позивачем до перевірки накладні від 21 березня 2011 року № 346, від 28 березня 2011 року № 541 не можливо ідентифікувати як первинний бухгалтерський документ у зв'язку з тим, що вони не мають обов'язкових реквізитів первинного документа передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з вищезазначеного, фінансово-господарські відносини закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» з товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» фактично не відбувалось, а декларування податкового кредиту, за рахунок податкових накладних, виписаних (отриманих) від вказаного контрагента, неправомірне.
У зв'язку з тим, що закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість без врахування економічної суті здійсненої операції, підприємством завищено податковий кредит за рахунок здійснення нікчемних операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК-Дельта» за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 180479,00, у тому числі за березень 2011 року - 180479,00 грн. На донараховану суму податку у відповідності до вимог Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції складають 1,00 грн.
Крім того, на думку відповідача, оскільки за результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську прийнято рішення від 25 червня 2011 року № 8449/7/23-20, згідно якого залишено без змін результати перевірки закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» і висновки наведені в акті перевірки від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673, то докази наведені в матеріалах перевірки є достатніми для підтвердження порушень.
Враховуючи вищевикладене, державна податкова інспекція в Артемівському районі у м. Луганську вважає правомірним оскаржуване податкове-повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року № 0000212320, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180480,00 грн.
У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 05 серпня 2011 № 10343/9/10.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, закрите акціонерне товариство «Укренергопроект» (ідентифікаційний код 31530673) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 30 травня 2001 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 612980 (том 1, арк. справи 72).
На податковому обліку закрите акціонерне товариство «Укренергопроект» перебуває у державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 лютого 2011 року № 2611 (том 1, арк. справи 74).
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) закрите акціонерне товариство «Укренергопроект» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 315306712330, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 лютого 2011 року № 100324608 (том 1, арк. справи 75).
З 30 травня 2011 року по 31 травня 2011 року державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» (код за ЄДРПОУ 31530673) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» (код за ЄДРПОУ 37287667) за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673 (том 1, арк. справи 14-27).
Згідно висновків акта від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673 перевіркою встановлено порушення закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 180479,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на 180479,00 грн. (том 1, арк. справи 27).
Висновок про заниження закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 180479,00 грн. вмотивований тим, що податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» на адресу закритого акціонерного товариства «Укренергопроект», складені російською мовою, що є порушенням порядку виписування, видачі і отримання податкової накладної, а саме статті 11 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», в них зазначена не вірна податкова адреса товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта», а також тим, що у закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» відсутні товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість і сертифікат. З викладеного, державною податковою інспекцією зроблено висновок, що правочини, нібито укладені між закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» та підприємством постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта», не спричинили реального настання юридичних наслідків і відповідно до частин 1, 2 статті 215, статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.
На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 09 червня 2011 року № 273/23-20/31530673 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року № 0000212320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 180480,00 грн., у тому числі 180479,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 53).
За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 01 липня 2011 року № 0000212320 про збільшення закритому акціонерному товариству «Укренергопроект» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 180480,00 грн., у тому числі 180479,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно статті 200 Податкового кодексу України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 20 грудня 2010 року між закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» укладений договір № 20/12-10 на постачання продукції в асортименті та кількості відповідно до специфікацій. Передача продукції визначена у договорі на умовах EXW - склад «Замовника» згідно з ІНКОТЕРМС-2000 (том 1, арк. справи 28-30).
На виконання умов договору та відповідно до специфікацій до договору (том 2, арк. справи 32-42) товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» поставило закритому акціонерному товариству «Укренергопроект» продукцію в асортименті, що підтверджується накладною від 21 березня 2011 року № 346 та податковою накладною від 21 березня 2011 року № 447 на суму 450074,70 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 75012,45 грн., накладною від 28 березня 2011 року № 541 та податковою накладною від 28 березня 2011 року № 609 на суму 78651,60 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 13108,60 грн., накладною від 29 березня 2011 року № 561 та податковою накладною від 29 березня 2011 року № 634 на суму 16631,40 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2771,90 грн., накладною від 30 березня 2011 року № 571 та податковою накладною від 30 березня 2011 року № 669 на суму 433594,14 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 72265,69 грн., податковою накладною від 11 березня 2011 року № 236 на суму 103926,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 17321,00 грн., платіжними документами, аналітичним та синтетичним обліком закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» (том 1, арк. справи 77-85, 86-91; том 2, арк. справи 20-31).
Податкові накладні від 21 березня 2011 року № 447 на суму 450074,70 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 75012,45 грн., від 28 березня 2011 року № 609 на суму 78651,60 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 13108,60 грн., від 29 березня 2011 року № 634 на суму 16631,40 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2771,90 грн., від 30 березня 2011 року № 669 на суму 433594,14 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 72265,69 грн., від 11 березня 2011 року № 236 включені закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (том 1, арк. справи 168-169).
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року до складу податкового кредиту березня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» включено податок на додану вартість в сумі 180479,64 грн. по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» (том 1, арк. справи 165-166, 167).
Наявність або відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, посвідчення про якість та сертифікату на отриману від товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» продукцію не впливає на податковий кредит, порядок формування якого визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами договору від 20 грудня 2010 року № 20/12-10, укладеного між закритим акціонерним товариством «Укренергопроект» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта», передача продукції здійснюється на умовах EXW - склад «Замовника» згідно з ІНКОТЕРМС-2000, тобто продавцем на склад покупця. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обов'язок поставки товару на склад покупця, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у березні 2011 року по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» сформований з дотриманням вимог статті 198 Податкового кодексу України.
Товарність господарських операцій закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» із товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, товарність операцій за договором від 20 грудня 2010 року № 20/12-10 підтверджується подальшим продажем отриманої за цим договором продукції державному підприємству «Луганський авіаційний ремонтний завод» за договором від 16 березня 2010 року № 8/59 (том 1, арк. справи 31-33, 36, 38, 170-246; том 2, арк. справи 1-15).
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» не знаходиться за юридичною адресою та не виконує своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, суд відхиляє через те, що порушення норм Податкового кодексу України контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.
Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.
Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору з товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» безпідставними з огляду на таке.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договір між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит у березні 2011 року, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення закритому акціонерному товариству «Укренергопроект» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 180480,00 грн., у тому числі 180479,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 вересня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 01 липня 2011 року № 0000212320 про збільшення закритому акціонерному товариству «Укренергопроект» (ідентифікаційний код 31530673) суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 180480,00 грн., у тому числі 180479,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Укренергопроект» (ідентифікаційний код 31530673, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Фабрична, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 02 вересня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська