Категорія №9
Іменем України
25 серпня 2011 року Справа № 2а-6697/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Любімовій Г.Ю.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 (дов. № 7075 від 25.07.2011),
представника відповідача: ОСОБА_2 (наказ № 119-К від 14.05.1998),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" про зобов'язання вчинити певні дії (провести претензійно-позовну роботу щодо поверненя зайво витрачених коштів),-
02 серпня 2011 року позивач звернувся з позовом до Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" з вимогами зобов'язати виконати пункт 3 вимоги №170-14/646 від 21.04.2011 (провести претензійно-позовну роботу щодо поверненя зайво витрачених коштів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Контрольно-ревізійним відділом у м. Красний Луч Луганської області проведено ревізію господарської діяльності Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" за період з 01.11.2008 по 01.03.2011.
За результатами проведеної перевірки складено акт ревізії № 170-21/004 від 12.04.2011, у якому, зокрема, зазначено про виявлення порушення п.1 ст.3, п.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме, при розрахунку норм на списання вугілля на 2009-2010 року не проводилось коригування кількості використаного вугілля відповідно до температурного режиму зовнішнього повітря, внаслідок чого понаднормово списано вугілля на опалення у кількості 26,54 тонн (марки АС) на загальну суму 17504,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки 21.04.2011 Контрольно-ревізійним відділом у м. Красний Луч винесено Вимогу № 170-14/646 про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії, пунктом 3 якої, зобов'язано Комунальний заклад "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво витрачених коштів у сумі 17504,00 грн., або стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей, на суму 17504,00 грн. шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130,133,136 КЗпП України, та надано строк виконання до 06.05.2011.
Позивач вважав, що на момент подання позову відповідачем не забезпечено повне виконання вимоги, а саме пункту 3 вимоги, оскільки залишалася невідшкодованою шкода у сумі 15104,00 грн., просив зобов'язати відповідача виконати пункт 3 вимоги №170-14/646 від 21.04.2011.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надав письмові заперечення у яких зазначив, що Комунальним закладом "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" Управління освіти та науки Луганської обласної державної адміністрації виконано пункт 3 вимоги № 170-14/646 12.04.2011, а саме наказом № 23 від 25.04.2011, згідно ст. ст. 130,133,136 КЗпП України, притягнуто до матеріальної відповідальності заступника директора з господарчої роботи ОСОБА_3 на суму 1500,00 грн. та членів комісії: ОСОБА_4 на суму 300,00 грн., ОСОБА_5 на суму 300,00 грн., ОСОБА_6 на суму 300, 00 грн. Вказані кошти зараховано до спеціального рахунку, про що позивача повідомлено одразу після виконання вимоги.
Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про не обґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що Контрольно-ревізійним відділом у м. Красний Луч Луганської області проведено ревізію господарської діяльності Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" за період з 01.11.2008 по 01.03.2011.
За результатами ревізії складено акт № 170-21/004 від 12.04.2011, з якого вбачається, що в ході ревізії встановлено порушення п.1 ст.3, п.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме, при розрахунку норм на списання вугілля на 2009-2010 року не проводилось коригування кількості використаного вугілля відповідно до температурного режиму зовнішнього повітря, внаслідок чого понаднормово списано на опалення вугілля марки АС, у кількості 26,54 тонн на загальну суму 17504,00 грн. (а.с.10-74)
На підставі вищезазначеного акту ревізії 21.04.2011 Контрольно-ревізійним відділом у м. Красний Луч винесено Вимогу № 170-14/646 про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії, пунктом 3 зазначеної вимоги, зобов'язано Комунальний заклад "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво витрачених коштів у сумі 17504,00 грн., або стягнути з осіб винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 17504,00 грн. шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130,133,136 КЗпП України, та надано строк виконання до 06.05.2011.(а.с.7-9).
Наказом директора Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" № 23 від 25.04.2011, згідно ст. ст. 130,133,136 КЗпП України, за понаднормове списання вугілля притягнуто до матеріальної відповідальності заступника директора з господарчої роботи ОСОБА_3 та членів комісії: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.109).
На виконання вищевказаного наказу ОСОБА_3 внесено до каси підприємства грошові кошти у сумі 1500,00 грн., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 300,00 грн. кожною, факт сплати вищезазначених сум підтверджено прибутково касовими ордерами від 05.07.2011 № № 104, 105, 106, 107 (а.с.111,112).
Отримані від зазначених посадових осіб кошти у розмірі 2400,00 грн. 07.07.2011 внесено на спеціальний рахунок комунального закладу. (а.с. 110)
З вищевикладеного вбачається, що п.3 вимоги №170-14/646 від 12.04.2011 надано диспозитивний варіант поведінки відповідача, тобто, зобов'язано Комунальний заклад "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" здійснити один з двох можливих варіантів усунення порушення, або шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво витрачених коштів у сумі 17504,00 грн., або стягнення з осіб винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 17504,00 грн. шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130,133,136 КЗпП України.
Відповідачем виконано приписи п.3 вищезазначеної вимоги шляхом стягнення з винних осіб шкоди у відповідності до ст. ст. 130, 133, 136 КЗпП України.
Пунктом 7 ст.10 Закону України «Про держану контрольно-ревізійну службу України» передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Право звернення Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до суду передбачено п. 10 ст. 10 Закону України № 2939-XII.
Статтею 15 вищезазначеного Закону передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються. Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Статтею 133 КЗпП України передбачено, що у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:
1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
З приписів ст. 136 КЗпП України вбачається, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій.
З аналізу вищевказаних положень кодексу законів про працю України вбачається, що до матеріальної відповідальності за нестачу матеріальних цінностей або їх безпідставне витрачання може бути притягнута особа, на яку покладено обов'язок зі збереження вказаних цінностей відповідно до договору про матеріальну відповідальність або в силу закону.
З акту ревізії вбачається, що перевитрати вугілля виникли через понаднормове списання вугілля на опалення у кількості 26,54 тонн (марки АС) на загальну суму 17504,00 грн. у зв'язку з недотриманням температурного режиму зовнішнього повітря.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що жодних ознаків злочину під час ревізії не встановлено.
Тобто, до матеріальної відповідальності за перевитрати вугілля може бути притягнута лише матеріально відповідальна особа у розмірі не більше середньомісячного заробітку.
Згідно довідки Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договори про матеріальну відповідальність у 2000-2011 роках не укладались. (а.с. 126)
Договори про матеріальну відповідальність у 2009 - 2011 роках було укладено із заступником директора по господарськім питанням ОСОБА_3. Однак, вказані договори не свідчать про те, що з ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність. (а.с. 129-131)
Відповідно до акту ревізії вугілля, списане понаднормово, знаходилось у підзвітності ОСОБА_3, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 лише були членами комісії зі списання вугіллі на опалення. (а.с. 42)
Таким чином, до матеріальної відповідальності у розмірі не більше середньомісячного заробітку може бути притягнутий лише ОСОБА_3
З наданої довідки про заробітну плату ОСОБА_3 вбачається, що його середній заробіток складає понад 1500,00 грн. (а.с. 127), однак, відповідно до наказу № 5 від 16.05.2011 ОСОБА_3 звільнено з Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" за власним бажанням з 31.05.2011. (а.с. 128)
Загальна сума відшкодованих збитків 2400,00 грн. перевищує середньомісячний заробіток ОСОБА_3, а враховуючи, що на даний час останній звільнився, то суд вважає, що відповідачем виконано приписи п.3 вимоги №170-14/646 від 12.04.2011 щодо відшкодування шкоди у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130,133,136 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду відсутні правові підстави для вирішення у судовому порядку питання щодо зобов'язання Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво витрачених коштів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподіл судових витрат, у випадку відмови у задоволенні позову позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Комунального закладу "Петровський обласний навчально-реабілітаційний центр "ШАНС" про зобов'язання виконати пункт 3 вимоги від 21.04.2011 № 170-14/646 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено 29 серпня 2011 року.
Суддя Т.В. Смішлива