Категорія №8.2.1
Іменем України
11 серпня 2011 року Справа № 2а-5356/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - начальник юридичного відділу
ОСОБА_1 (довіреність від 04.05.2011 № 1-3/3д-41)
від відповідача - головний державний податковий інспектор
юридичного відділу
ОСОБА_2 (довіреність від 17.06.2011 № 10936/10/10-013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державного підприємства «Ровенькиантрацит»
до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Луганську
про скасування податкових повідомлень-рішень
від 23 травня 2011 року №№ 0000048011, 0000058011,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5356/11/1270 за адміністративним позовом державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо викладення порушень вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у акті від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 «Про результати документальної позапланової перевірки державного підприємства «Ровенькиантрацит» (код за ЄДРПОУ 32320704) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року»;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2011 року № 0000048011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 27197,50 грн., у тому числі 21758,00 грн. - за основним платежем, 5439,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2011 року № 0000058011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 195747,00 грн., у тому числі 195746,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року провадження в адміністративній справі № 2а-5356/11/1270 за адміністративним позовом державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладення порушень вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у акті від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/323207004 «Про результати документальної позапланової перевірки державного підприємства «Ровенькиантрацит» (код за ЄДРПОУ 32320704) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року» закрито.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 26 квітня 2011 року по 28 квітня 2011 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704. Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого державним підприємством «Ровенькиантрацит» у грудні 2010 року занижено податок на додану вартість в сумі 21758,00 грн. та порушення частини «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого державним підприємством «Ровенькиантрацит» у січні 2011 року занижено податок на додану вартість на суму 195746,00 грн.
Не погодившись з висновками акта, позивач 11 травня 2011 року за № 6/323 направив спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську заперечення до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704, в яких зазначив, що державне підприємство «Ровенькиантрацит» мало право на отримання податкового кредиту на загальну суму 217504,16 грн. (195746,00 грн. + 21758,00 грн.).
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, серед іншого, вважається дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартсть» податковий кредит визначений, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартсть» серед іншого зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Державним підприємством «Ровенькиантрацит», як платником податку, від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» було отримано податкові накладні від 22 грудня 2010 року № 2212100046, від 27 грудня 2010 року № 271210007, від 31 грудня 2010 року № 3112009 на суму податку на додану вартість у загальному розмірі 136666,66 грн.
Державним підприємством «Ровенькиантрацит», як платником податку, від товариства з обмежено відповідальністю «Енергомаш» було отримано податкові накладні від 30 грудня 2010 року №№ 61 та 62, від 19 січня 2011 року №№ 1 та 2 на суму податку на додану вартість у загальному розмірі 39442,99 грн.
Державним підприємством «Ровенькиантрацит», як платником податку, від товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» було отримано податкові накладні від 18 січня 2011 року №№ 1801002 та 1801004, від 24 січня 2011 року № 2401034 на суму податку на додану вартість у загальному розмірі 41394,51 грн.
Таким чином, на виконання вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартсть» та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України державним підприємством «Ровенькиантрацит» суму податку на додану у загальному розмірі 217504,16 грн. було віднесено до податкового кредиту. Зазначені обставини підтверджується даними, викладеними у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 20 січня 2011 року № 9006431243 та від 21 лютого 2011 року № 90000599289.
Враховуючи вищевикладене, державне підприємство «Ровенькиантрацит» вважає, що ним не порушено вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартсть» та пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 12 липня 2011 року б/н (том 1, арк. справи 22-24). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
В адміністративному позові платник податків зазначає, що відповідачем було порушено право платника податків на податковий кредит грудня 2010 року та січня 2011 року.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено перевірку показників декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року» та встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 17 у сумі 217504,00 грн., у тому числі по періодам: грудень 2010 року - 21758,00 грн., січень 2011 року - 195746,00 грн.
Завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість було встановлено за рахунок укладення державним підприємством «Ровенькиантрацит» нікчемних правочинів, суми податку на додану вартість за якими віднесено до складу податкового кредиту.
У грудні 2010 року було встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартсть», яким встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку...».
До складу податкового кредиту грудня 2010 року державним підприємством «Ровенькиантрацит» віднесено суму у розмірі 21758,00 грн., сформовану за рахунок укладання нікчемних правочинів з приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», розмір податку на додану вартість 1982,00 грн., та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», розмір податку на додану вартість 19776,00 грн.
Листом від 28 березня 2010 року № 5372/7/08-219 відповідач звернувся до позивача стосовно надання документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та додатка 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». До перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують сплату податків та постачання продукції.
При проведенні перевірки відповідачем використано акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 04 березня 2011 року № 72/23-34202109 «Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року». За результатами перевірки було встановлено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємств у період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року були директор ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_4, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, до Єдиного державного реєстру направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби у підприємства відсутні, не виконані зобов'язання зі сплати податків.
Державним підприємством «Ровенькиантрацит» також неправомірно віднесено до складу податкового кредиту грудня 2010 року суму у розмірі 19776,00 грн. по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», оскільки використовуючи дані автоматизованих інформаційних систем було встановлено, що дане підприємство не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Обов'язки зі сплати податкових зобов'язань не виконані. У січні 2011 року до складу податкового кредиту державного підприємства «Ровенькиантрацит» віднесено суми у розмірі 134684,00 грн. по взаємовідносинам з приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», 19667,00 грн. по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» та 41395,00 грн. по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол».
Згідно акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 28 березня 2011 року № 158/23-34202109 «Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року» було встановлено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства у період 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року були директор ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_4, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, до Єдиного державного реєстру направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби у підприємства відсутні, не виконані зобов'язання зі сплати податків.
За даними автоматизованих інформаційних систем було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Обов'язки зі сплати податкових зобов'язань не виконані.
За результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області складено акт від 25 березня 2011 року № 046/23-208/32365436 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агрінол» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року», встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агрінол» товарно-матеріальних цінностей (послуг) підприємствам - покупцям в січні 2011 року, що є порушенням вимог пункту 185.1 статі 185, статті 188 Податкового кодексу України в частині відсутності факту поставки товарів. Державним підприємством «Ровенькиантрацит» не надано документів, що підтверджують розрахунки між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агрінол» за отримані товари.
За твердженням відповідача договори, укладені державним підприємством «Ровенькиантрацит» з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агрінол», приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», з урахуванням вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними, оскільки мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, державне підприємство «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 17 квітня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 18 квітня 2011 року серії А01 № 243307 (том 1, арк. справи 134).
На податковому обліку державне підприємство «Ровенькиантрацит» перебуває у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 березня 2011 року № 37/29-011 (том 1, арк. справи 136).
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) державне підприємство «Ровенькиантрацит» 22 травня 2003 року зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 323207012119, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31 березня 2011 року № 100330249 (том 1, арк. справи 137).
З 26 квітня 2011 року по 28 квітня 2011 року посадовою особою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі наказу від 20 квітня 2011 року № 191 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 (том 1, арк. справи 25, 52-60).
Згідно висновків акта від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 (том 1, арк. справи 60) перевіркою встановлені порушення державним підприємством «Ровенькиантрацит»»:
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2010 року в сумі 21758,00 грн.;
- підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2011 року в сумі 195746,00 грн.
Висновок акта перевірки від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217504,00 грн. вмотивований неправомірним віднесенням державним підприємством «Ровенькиантрацит» до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми 21758,00 грн. та січень 2011 року суми 195746,00 грн., сформованих за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) із контрагентами - приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол».
На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 23 травня 2011 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та з урахуванням положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 0000048011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 27197,50 грн., у тому числі 21758,00 грн. - за основним платежем, 5439,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 7);
- № 0000058011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 195747,00 грн., у тому числі 195746,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 6).
За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 23 травня 2011 року № 0000048011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 27197,50 грн., у тому числі 21758,00 грн. - за основним платежем, 5439,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000058011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 195747,00 грн., у тому числі 195746,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.
До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно статті 200 Податкового кодексу України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що державним підприємством «Ровенькиантрацит» укладено договори на закупівлю товарно-матеріальних цінностей: з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» від 07 квітня 2010 року № 110-1037гп (згідно специфікації № 1 двох електродвигунів) (том 1, арк. справи 82-83); з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» від 17 вересня 2010 року № 110-3135гп (згідно специфікації № 1 вентиляційної установки, вентилятору шахтного, рами, болтів, електродвигуна та іншого) (том 1, арк. справи 84-86); з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» від 16 грудня 2010 року № 110-3982гп (згідно специфікацій № 1 та № 2 оливи, солідолу та змащувань) (том 1, арк. справи 87-89); з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» від 22 грудня 2010 року № 110-4044 (згідно специфікації плитки та затірки) (том 1, арк. справи 90-91); з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» від 23 грудня 2010 року № 110-4076гп (згідно специфікації оливи) (том 1, арк. справи 92-93); з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» від 30 грудня 2010 року № 110-4223гп (згідно специфікації № 1 електродвигуна) (том 1, арк. справи 94-96).
Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені: з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» податковою накладною від 30 грудня 2010 року № 62 та видатковою накладною від 30 грудня 2010 року № 58 на загальну суму 59658,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9943,00 грн. (том 1, арк. справи 166-167), податковою накладною від 30 грудня 2010 року № 61 та видатковою накладною від 30 грудня 2010 року № 57 на загальну суму 59000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9833,33 грн. (том 1, арк. справи 169-170), податковою накладною від 19 січня 2011 року № 1 та видатковою накладною від 19 січня 2011 року № 1 на загальну суму 59000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9833,33 грн. (том 4, арк. справи 142-143), податковою накладною від 19 січня 2011 року № 2 та видатковою накладною від 19 січня 2011 року № 2 на загальну суму 59000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9833,33 грн. (том 4, арк. справи 144-145); з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» податковою накладною від 22 грудня 2010 року № 221210046 на загальну суму 8106,02 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1351,00 грн. (том 1, арк. справи 157), видатковою накладною від 21 січня 2011 року № УП-210111001 на загальну суму 25140,96 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4190,16 грн. (том 1, арк. справи 158), податковою накладною від 27 грудня 2010 року № 271210007 та видатковою накладною від 27 грудня 2010 року № УП-271210007 на загальну суму 11893,98 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1982,33 грн. (том 1, арк. справи 160-161), податковою накладною від 31 грудня 2010 року № 3112009 на загальну суму 800000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 133333,33 грн. (том 1, арк. справи 173), видатковою накладною від 24 березня 2011 року № РН-240311021 на загальну суму 2556911,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 426151,83 грн. (том 1, арк. справи 174), видатковою накладною від 07 лютого 2011 року № 702110005 на загальну суму 1062467,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 177077,83 грн. (том 1, арк. справи 186), видатковою накладною від 08 лютого 2011 року № 802110008 на загальну суму 1434848,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 239141,33 грн. (том 1, арк. справи 188), видатковою накладною від 09 лютого 2011 року № 902110001 на загальну суму 596996,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 99499,33 грн. (том 1, арк. справи 190); з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» податковою накладною від 24 січня 2011 року № 2401034 та видатковою накладною від 24 січня 2011 року № АТ-2401034 на загальну суму 178509,70 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 29751,62 грн. (том 1, арк. справи 178-179), податковою накладною від 18 січня 2011 року № 1801002 та видатковою накладною від 18 січня 2011 року № АТ-1801002 на загальну суму 3089,50 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 514,92 грн. (том 4, арк. справи 134-135), податковою накладною від 18 січня 2011 року № 1801004 та видатковою накладною від 18 січня 2011 року № АТ-1801004 на загальну суму 66767,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 11127,97 грн. (том 4, арк. справи 137, 140).
Всі вищезазначені податкові накладні включені державним підприємством «Ровенькиантрацит» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року - січень 2011 року: до реєстру отриманих податкових накладних у грудні 2010 року включені податкові накладні від 27 грудня 2010 року № 271210007, від 30 грудня 2010 року № 61 та від 30 грудня 2010 року № 62 (том 3, арк. справи 102, 127); до реєстру отриманих податкових накладних у січні 2011 року включені податкові накладні від 31 грудня 2010 року № 3112009, від 22 грудня 2010 року № 221210046, від 18 січня 2011 року № 1801002, від 18 січня 2011 року № 1801004, від 19 січня 2011 року № 1, від 19 січня 2011 року № 2, від 24 січня 2011 року № 2401034 (том 2, арк. справи 63, 101, 106, 121).
Транспортування товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» до державного підприємства «Ровенькиантрацит» підтверджено товарно-транспортними накладними (том 1, арк. справи 159, 162, 168, 172, 175, 176, 177, 180, 181, 187, 189, 191; том 4, арк. справи 136, 141, 146), оплата товарно-матеріальних цінностей підтверджена платіжними дорученнями (том 1, арк. справи 163-165, 182-185, 192-202; том 4, арк. справи 138, 139).
Також матеріалами справи підтверджено факт використання державним підприємством «Ровенькиантрацит» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол», в межах господарської діяльності підприємства (том 4, арк. справи 1-133, 147-239; том 5, арк. справи 1-183).
20 січня 2011 року державним підприємством «Ровенькиантрацит» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 1982,33 грн. за податковою накладною від 27 грудня 2010 року № 271210007, отриманою від приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб», та податок на додану вартість в сумі 19776,33 грн. за податковими накладними від 30 грудня 2010 року № 61 та № 62, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (том 1, арк. справи 97-100, 106-114).
21 лютого 2011 року державним підприємством «Ровенькиантрацит» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 19666,67 грн. за податковими накладними від 19 січня 2011 року № 1 та № 2, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», податок на додану вартість в сумі 41394,50 грн. за податковими накладними від 18 січня 2011 року № 1801002, від 18 січня 2011 року № 1801004, від 24 січня 2011 року № 2401034, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол», податок на додану вартість в сумі 134684,34 грн. за податковими накладними від 22 грудня 2010 року № 221210046, від 31 грудня 2010 року № 3112009, отриманими від приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» (том 1, арк. справи 115-118, 124-130).
Таким чином, позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2010 року та січні 2011 року по фінансово-господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» сформований з дотриманням вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.
Зміст договорів державного підприємства «Ровенькиантрацит» з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» від 07 квітня 2010 року № 110-1037гп та від 30 грудня 2010 року № 110-4323гп, з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» від 17 вересня 2010 року № 110-3135гп та від 22 грудня 2010 року № 110-4044, з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» від 16 грудня 2010 року № 110-3982гп та від 23 грудня 2010 року № 110-4076гп становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам статті 628 Цивільного кодексу України.
Загальні положення про купівлю-продаж, які визначені частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України і встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання послуг, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами, а саме наданими позивачем у суді: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами.
Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.
Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.
Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» безпідставними з огляду на таке.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договори між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000048011 за основним платежем в сумі 21758,00 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000058011 за основним платежем в сумі 195746,00 грн.
Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21758,00 грн. та в сумі 195746,00 грн. обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000048011 в сумі 5439,50 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000058011 в сумі 1,00 грн.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов державного підприємства «Ровенькиантрацит» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2011 року №№ 0000048011, 0000058011 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 23 травня 2011 року № 0000048011 про збільшення державному підприємству «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704) суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 27197,50 грн., у тому числі 21758,00 грн. - за основним платежем, 5439,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Скасувати податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 23 травня 2011 року № 0000058011 про збільшення державному підприємству «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704) суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 195747,00 грн., у тому числі 195746,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704, місцезнаходження: 94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, буд. 6) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16 серпня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська