Категорія №12.3
Іменем України
12 серпня 2011 року Справа № 2а-5909/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
ОСОБА_2 (довіреність від 15.07.2011 реєстр. № 81)
від відповідача - головний спеціаліст-юрисконсульт
ОСОБА_3 (доручення від 26.07.2011 № 318)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5909/11/1270 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом від 25 березня 2011 року № 7-к управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області він був звільнений із займаної посади у зв'язку із скороченням штату (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України). При звільненні відповідачем було порушено право позивача на грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі 10 місячних посадових окладів, гарантоване Конституцією України та статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу». Листом від 20 травня 2011 року за № 225 відповідач помилково вирішив неможливою виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів. Припинення трудових відносин з відповідачем відбулось з незалежних від позивача причин у зв'язку із скороченням штату. Підпунктом «г» пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у зв'язку із скороченням чисельності або штату, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років. Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 02 серпня 2011 року за № 325 (арк. справи 19). У запереченнях проти позову відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з огляду на таке.
Грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років. Обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, а не в якому разі дострокового виходу на пенсію. Інші підстави розірвання трудового договору (в даному випадку припинення державної служби у зв'язку із скороченням штату за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України) не дають право на виплату 10 місячних посадових окладів. Отже, робить висновок відповідач, статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» не встановлено право на отримання 10 місячних посадових окладів державним службовцям, трудові відносини з якими припинені відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, і у якого лише в наступному за цих підстав, а не інших, виникає право на звернення до Пенсійного фонду щодо дострокового призначення пенсії у порядку, встановленому діючим законодавством України, а право на виплату 10 місячних посадових окладів виникає лише на підставі припинення трудових відносин у зв'язку з виходом на пенсію. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що на момент припинення трудових відносин державним службовцем відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку із скороченням штату) у відповідача, як органа державної влади, не виникає правової підстави (зобов'язання) для нарахування та виплати ОСОБА_1 10 місячних посадових окладів, так як зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» і тому ОСОБА_1 була виплачена лише вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку, як це передбачено статтею 44 Кодексу законів про працю України.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 02 серпня 2011 року за № 325.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, для отримання державним службовцем права на виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів закон передбачає одночасне настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, - вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 25 березня 2011 року наказом управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 25 березня 2011 року № 7-к ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнено з посади спеціаліста з інформаційного забезпечення відділу правового, організаційно-кадрового та інформаційного забезпечення у зв'язку із скороченням штату (арк. справи 5).
17 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області із заявою, в якій просив прийняти довідку управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області від 06 травня 2011 року № 1931/02-08 про призначення пенсії відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» та здійснити виплату у розмірі 10 посадових окладів (арк. справи 49, 50).
Рішенням, зміст якого викладений в листі від 20 травня 2011 року № 225, управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області відмовило ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів як державному службовцю у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», оскільки статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» не встановлено право на отримання 10 місячних посадових окладів державним службовцям, трудові відносини з якими припинені відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, і у якого лише в наступному за цих підстав, а не інших, виникає право на звернення до Пенсійного фонду щодо дострокового призначення пенсії у порядку, встановленому діючим законодавством України, а право на виплату 10 місячних посадових окладів виникає лише на підставі припинення трудових відносин у зв'язку з виходом на пенсію (арк. справи 6).
Судом встановлено, що згідно розпорядження управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області від 14 червня 2011 року № 118303 та довідки управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області від 06 травня 2011 року № 1931/02-08 ОСОБА_1 з 07 квітня 2011 року призначена пенсія відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (арк. справи 36, 38).
Відповідно до трудової книжки, військового квитку, розпорядження управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області від 06 травня 2011 року № 1931/02-08 та розрахунку стажу, на день звільнення з займаної посади позивач мав стаж державної служби понад 10 років (арк. справи 25-34, 35, 36, 37-А).
Оскільки позивач вийшов на пенсію як державний службовець у зв'язку з достроковим звільненням зі служби на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та має стаж державної служби понад 10 років, суд вважає, що настали юридичні факти, необхідні для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», і позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», а тому його позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію залишаються судом без задоволення з таких підстав.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - рішення про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів як державному службовцю у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», зміст якого викладений в листі управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 20 травня 2011 року № 225. Саме воно має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, у відповідності із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів як державному службовцю у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», зміст якого викладений в листі управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 20 травня 2011 року № 225, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів як державному службовцю у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», зміст якого викладений в листі управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 20 травня 2011 року № 225.
Зобов'язати управління агропромислового розвитку Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 00734216, місцезнаходження: Луганська область, смт. Білокуракине, пл. Горького, буд. 4) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів як державному службовцю у зв'язку із виходом на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за рахунок коштів Державного бюджету України.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 серпня 2011 року.
СуддяТ.І. Чернявська