22 вересня 2011 р. < Текст >Справа № 49906/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Дяковича В.П.,
суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі № 2а-5181/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2 про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень), визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
06.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2, в якому просив визнати встановити наявність чи відсутність компетенції Голови Вищої ради юстиції щодо здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, а саме: чи на підставі ст. 131 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Вищу раду юстиції» до повноважень Голови Вищої ради юстиції належить одноосібний розгляд скарг про випадки поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України та одноосібне прийняття рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження; на підставі ст. 40, ч. 3 ст. 131 Конституції України, ст. ст. 83, 84, пп. 2 п. 1 ст. 85, ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 1, 3, 21, 24, 27, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» визнати дії Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2 при розгляді його скарги від 14.10.2010 року протиправними та зобов'язати відповідача передати зазначену скаргу одному з членів Вищої ради юстиції для перевірки даних про дисциплінарний проступок.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що Голова Вищої ради юстиції за результатами розгляду, вивчення і перевірки відомостей, викладених у звернення громадян в межах своїх повноважень може дати доручення одному із членів Вищої ради юстиції провести перевірку фактів, викладених у зверненні, або надати відповідь заявнику в порядку і в строк, передбачені Законом України «Про звернення громадян». За наслідками розгляду відомостей, викладених в заяві ОСОБА_1 від 14.10.2010 року відповідач дійшов висновку, що ці відомості не свідчать про наявність в діях судді Верховного Суду України Пшонки М.П. ознак дисциплінарного проступку, а отже, і підстав для доручення одному із членів Вищої ради юстиції провести перевірку фактів, викладених в заяві, та надав позивачу відповідь в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач не має повноважень самостійно розглядати заяви громадян про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. В результаті надання відповіді Головою Вищої ради юстиції, а не Вищою радою юстиції, як колегіальним органом, порушено його права, передбачені ст. 40 Конституції України. В оскаржуваній постанові суд не зазначив чітко норми Конституції України та Закону України «Про Вищу раду юстиції», на підставі яких Голова Вищої ради юстиції має право одноособово приймати рішення за колегіальний орган. Відповідно до ст. ст. 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вищою радою юстиції рішення за результатами розгляду скарг про дисциплінарний проступок судді приймається на засіданні ради більшістю від конституційного складу, а не одноособово головою, а листи, підписані Головою Вищої ради юстиції не є рішеннями Вищої ради юстиції.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.10.2010 року на адресу Вищої ради юстиції надійшла скарга ОСОБА_1 від 14.10.2010 року, у якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Верховного Суду України Пшонку М.П., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суддя відмовив у прийнятті його касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Львівської області про залишення апеляційної скарги без руху, а також у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Верховного Суду України стосовно відмови у прийнятті названої касаційної скарги.
Листом від 25.11.2010 року № Б-431/2-12091/0/9-10 за підписом Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2 позивачу надано відповідь, що Вища рада юстиції в межах своїх повноважень, визначених ст. 131 Конституції України та ст. 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням. У відповіді також зазначено, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення кожного громадянина, якщо у них містяться відомості про наявність підстав, передбачених ч. 5 ст. 126 Конституції України, але подана скарга таких відомостей не містить.
02.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, яка отримана Вищої ради юстиції 09.12.2010 року, просив здійснити перевірку за його скаргою від 14.10.2010 року та надати обґрунтовану відповідь.
Листом № Б-431/3-151/0/9-10 від 12.01.2011 року за підписом Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2 позивачу повідомлено, що Вища рада юстиції колегіально розглядає тільки звернення, стосовно яких призначалася перевірка (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 21.05.2002 року № 9-рп/2002. Усі інші звернення розглядаються в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян». Оскільки за результатами розгляду скарги від 14.10.2010 року перевірка не призначалась і надано роз'яснення, то відповідного акту радою як колегіальним органом не приймалось. У листі також зазначено, що у разі надходження від позивача повторних звернень з питань, на які вже дано відповіді, їх розгляд на підставі частини третьої статті 8 Закону «Про звернення громадян» буде припинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначені Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду юстиції» та Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням Вищої ради юстиції від 04.10.2010 року № 791/0/15-10.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції», п. 2 ч. 1 ст. 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень Вищої ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до ст. 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження є процедурою розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Частинами 2, 3 ст. 84 цього Закону, зокрема встановлено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя.
Крім того, ч. 4 ст. 84 цього Закону закріплено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про Вищу раду юстиції» підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень, що надійшли до Вищої ради юстиції.
А згідно з ст. 39 цього Закону стадіями дисциплінарного провадження є: перевірка даних про дисциплінарний проступок; відкриття дисциплінарного провадження; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення.
Статтею 40 цього Закону передбачено, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.
При цьому Закон України «Про Вищу раду юстиції» встановлює право, а не обов'язок одного із зазначених суб'єктів доручити провести перевірку даних про дисциплінарний проступок.
В Рішенні Конституційного Суду України від 21.05.2002 року № 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зазначається, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів приходить до висновку, що дисциплінарному провадженню передує вирішення питання про те, чи містить звернення, що надійшло до Вищої ради юстиції, відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
Питання звернення громадян щодо практичної реалізації ними наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, а також можливість участі в їх управлінні з метою впливу на їх роботу для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення визначаються Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Із скарг ОСОБА_1 вбачається, що їх предметом є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги за наслідками прийняття ними рішень у справах за участю позивача.
Не вбачаючи у скарзі позивача відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України, Голова Вищої ради юстиції ОСОБА_2 в межах своїх повноважень надав письмові відповіді на скарги позивача.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при реалізації своїх повноважень не порушив вимог Конституції України, Законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій та статус суддів» та «Про звернення громадян» та не допустив протиправної бездіяльності щодо розгляду скарг позивача.
Тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2 при розгляді скарги ОСОБА_1 від 14.10.2010 року та зобов'язання відповідача передати зазначену скаргу одному з членів Вищої ради юстиції для перевірки даних про дисциплінарний проступок, є безпідставним.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Статтями 19-21 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та п. 1 параграфу 4 Регламенту Вищої ради юстиції Повноваження Голови Вищої ради юстиції визначений вичерпний перелік повноважень Голови Вищої ради юстиції.
Виходячи із наведених вище підстав, колегія суддів дійшла висновку, що розглянувши заяву ОСОБА_1 від 14.10.2010 року та надавши на неї відповідь, Голова Вищої ради юстиції діяв в межах своєї компетенції (повноважень), в порядку і спосіб, передбачені законодавством, а доводи позивача про те, що відповідач, надавши зазначену відповідь, вийшов за межі своїх повноважень і фактично підмінив рішення колегіального органу - Вищої ради юстиції, є безпідставними.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254, КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі № 2а-5181/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_2 про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень), визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ І.М. ОБРІЗКО
І.О. ЯВОРСЬКИЙ