20 вересня 2011 р. Справа № 75551/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Олендера І.Я.,
суддів Каралюса В.М., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила поновити їй пропущений з поважних причин строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову серії ВО № 085113 від 19.06.2009 року про її притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2009 року позов було задоволено, а саме поновлено строк звернення до суду та скасовано оскаржувану постанову.
У поданій апеляційній скарзі відповідач - Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом при постановлені судового рішення було порушено матеріальне та процесуальне право, не досліджено всіх обставин справи.
В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч.1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатніми для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив із того, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушенням законодавства, є не обґрунтованою, тому наявні правові підстави для її скасування.
Так, як встановлено судом першої інстанції постановою інспектора з дізнання ВДПС м. Тернополя серії ВО № 085113 від 29.06.2009 року позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що вона 29.06.2009 року о 13 год. 18 хв. керуючи транспортним засобом марки Тойота Королла, д.н. НОМЕР_1 по вул. Енергетичній в м. Тернопіль зупинила транспортний засіб в дії зони знаку «Зупинка заборонена», чим порушила п. 3.34 ПДР України, що було зафіксовано фотозйомкою.
Відповідно до статті 141 КУпАП у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно із приписами статті 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана позивачкою постанова була винесена без складання протоколу про адміністративне правопорушення та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом із тим, згідно зі статтею 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.
Таким чином, перед застосуванням на території України відповідний прилад повинен пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв'язку і захисту інформації України.
На час виникнення спірних правовідносин наявні у працівників Державної автомобільної інспекції прилади не можна вважати автоматичними засобами фото - або відеофіксації, оскільки вони знаходяться у співробітників Державної автомобільної інспекції, управляються ними безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, такі як швидкість, об'єкт зйомки, його режими і т. п).
У матеріалах справи відсутній експертний висновок або сертифікат відповідності приладу, яким було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху, тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За правилами ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень правомірності свого рішення перед судом не довів.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскільки передбачений ст. 289 КУпАП строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення позивачем пропущений з поважних причин, а саме через несвоєчасне одержання її копії та долучених до неї доказових матеріалів, він підлягає поновленню судом.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2009 року у справі № 2-а-3917/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.М.Каралюс
С.П.Нос