26 липня 2011 р. Справа № 11285/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Багрія В.М., Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області в якому просив: визнати дії відповідача по перерахунку та виплаті пенсії незаконними, такими, що звужують його конституційні права, як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, інваліда 3 групи; зобов'язати відповідача здійснювати йому виплату з 01.12.2009 року пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі, що складається з 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % додаткової щомісячної надбавки до мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача відшкодувати йому різницю між виплаченою пенсією та пенсією, передбаченою законодавством за останні 3 роки з січня 2007 року по листопад 2009 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % додаткової щомісячної надбавки до мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача робити перерахунок пенсії у випадку зміни прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області по не нарахуванню та невиплаті на користь ОСОБА_1 основної (державної) та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2007 року по листопад 2009 року неправомірними. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої основної (державної) пенсії як інваліду 3 групи на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (6 мінімальних пенсій за віком) та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» за період часу з січня 2007 року по 01 листопада 2009 року із врахуванням нарахованої та виплаченої. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої додаткової пенсії як інваліду 3 групи на підставі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (50% мінімальної пенсії за віком) за період часу з січня 2007 року по 01 листопада 2009 року із врахуванням нарахованої та виплаченої. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказана постанова мотивована тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії, що визнані інвалідами 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком. Згідно із вимогами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія особам, віднесеним до І категорії, які є інвалідами 3 групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що виплачуючи позивачу пенсію Управління діяло у спосіб, визначений законодавством та у межах своїх повноважень.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 3 групи. Положеннями статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач має право на призначення та виплату пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року, оскільки протягом цих періодів були чинними відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежувалася дія ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». І лише рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано неконституційними ці норми та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, ч.1 ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2010 року в справі № 2-а-41/10 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо відмови на користь ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області здійснити перерахунок та здійснювати виплату на користь ОСОБА_1 пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно із вимогами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :О.Б. Заверуха
Судді: В.М. Багрій
Радою