26 липня 2011 р. Справа № 40740/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Заверухи О.Б.,
суддів - Багрія В.М, Обрізка І.М.,
при секретарі судового засідання Янош М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Тернопільської області про визнання бездіяльності незаконною,-
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до прокурора Тернопільської області в якому просила визнати бездіяльність прокурора незаконною щодо повернення з незаконного володіння ОСОБА_3 комунального майна, що знаходиться в АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29.11.1991 року виконавчий комітет Бережанської міської ради прийняв рішення № 383 «Про повернення житлових будинків», яким за померлою бабцею колишнього міського голови м. Бережан ОСОБА_3 визнавалося право власності на будинок в АДРЕСА_1. В подальшому сам ОСОБА_3 підписав собі документи про право власності на будинок як спадкоємець померлої. Вважає, що вказане рішення № 383 від 29.11.1991 року є незаконним. Також зазначала, що 4 та 18 лютого 2008 року її представник згідно довіреності звертався із заявою до прокурора Тернопільської області, де представив усі документи, що підтверджували факт незаконності рішення № 383 від 29.11.1991 року виконкому Бережанської міської ради і факти зловживання ОСОБА_3 Вважає, що з боку прокурора Тернопільської області вчинено порушення закону, яке полягало у відсутності будь-якого реагування щодо відновлення її порушених прав.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем при наданні відповідей позивачу та його представнику дотримано вимоги Закону України «Про звернення громадян». Стосовно рішення виконавчого комітету Бережанської міської ради № 383 від 29.07.1991 року, то воно було предметом судового оскарження, були прийняте у зв'язку з цим відповідне судове рішення, яке набрало законної сили, а відтак, позовні вимоги є безпідставними.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю зясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово зверталась в органи прокуратури Тернопільської області з вимогою відреагувати на порушення права ОСОБА_2 на володіння квартирою в будинку, що по АДРЕСА_1 та скасування рішення № 383 від 29.11.1991 року виконкому Бережанської міської ради «Про повернення житлових будинків», яким за померлою бабцею колишнього міського голови м. Бережан ОСОБА_3 визнавалося право власності на будинок в АДРЕСА_1, як такого, що прийняте з порушенням закону.
Всі звернення позивача та її представника розглянуто по суті, про результати їх розгляду заявникам надсилалися відповіді від 24.05.07 року №05/1-92-07; від 22.08.2007 року №05/1-3379-06; від 29.12.2007 року №05/1-3379-06; від 28.02.2008 року №05/1-3379-06; від 01.04.2008 року №05/1-3379-06; від 04.06.2008 року №05/1-3379-06, а тому прокуратурою області в частинні звернення щодо законності судових рішень по майновому спорі припинено переписку, про що повідомлено заявників 25.07.08 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 15.12.2006 року скасовано п.6 рішення Бережанської міської ради від 29.07.1991 року про визнання за померлою ОСОБА_4 права власності та будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1. Визнано недійсним рішення Бережанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих №1370 від 09.08.1999 року «Про повернення житлового будинку та надвірних будівель сім'ї ОСОБА_4, в частині, що стосується квартири АДРЕСА_1. Скасовано свідоцтво №44-394 від 08.02.1994 року про право на спадщину ОСОБА_3 в частині права власності на квартиру АДРЕСА_1
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07.06.2007 року рішення Бережанського районного суду від 15.12.2006 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Бережанської міської ради № 383 від 29.11.1991 року, з яким не згідна позивач, було предметом судового розгляду і судом дана оцінка його законності, а також з того, що позивачем самостійно реалізовувалось право на оскарження рішення виконавчого комітету та відповідних судових рішень, а відтак, підстав для прокурорського реагування не було.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 15.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 було скасовано п.6 рішення Бережанської міської ради від 29.07.1991 року про визнання за померлою ОСОБА_4 права власності та будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1. Визнано недійсним рішення Бережанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих №1370 від 09.08.1999 року «Про повернення житлового будинку та надвірних будівель сім'ї ОСОБА_4, в частині, що стосується квартири АДРЕСА_1. Скасовано свідоцтво №44-394 від 08.02.1994 року про право на спадщину ОСОБА_3 в частині права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 41-42).
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07.06.2007 року рішення Бережанського районного суду від 15.12.2006 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 43-44).
Звернення позивача та її представника прокуратурою розглянуті по суті, про результати їх розгляду заявникам надсилалися відповіді від 24.05.07 року №05/1-92-07; від 22.08.2007 року №05/1-3379-06; від 29.12.2007 року №05/1-3379-06; від 28.02.2008 року №05/1-3379-06; від 01.04.2008 року №05/1-3379-06; від 04.06.2008 року №05/1-3379-06, а тому прокуратурою області в частині звернення щодо законності судових рішень по майновому спорі припинено переписку, про що повідомлено заявників 25.07.2008 року.
Стосовно наявності, на думку позивача, підстав для здійснення прокуратурою представництва її інтересів у суді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи позивача про незаконну бездіяльність відповідача є необґрунтованими, оскільки підстав для представництва у суді інтересів позивача, визначених у ч.2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» наведено не було, у справі про оскарження рішення виконавчого комітету Бережанської міської ради № 383 від 29.11.1991 року інтереси позивача у суді були представлені представником та адвокатом, а відтак, висновок про відмову у задоволенні позову є вірним.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року по справі № 2а-4251/08 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :О.Б. Заверуха
Судді : В.М. Багрій
І.М. Обрізко
Повний текст ухвали
виготовлений та підписаний
27.07.2011 року