09 серпня 2011 р. Справа № 67196/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2006 року у справі за позовом Приватного підприємства "Термобуд" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2005 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття 25.08.2004 року рішення про надання йому в оренду земельної ділянки, зобов'язати відповідача змінити дату прийняття рішення про надання йому в оренду земельної ділянки з 25.08.2004 року чи прийняти рішення про надання йому в оренду земельної ділянки датою, наступною після 15.10.2004 року або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист його прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням усупереч вимогам частини 6 статті 123 Земельного кодексу України земельну ділянку площею 0,1925 га йому було надано в оренду до одержання висновку державної землевпорядної експертизи, який було надано 15.10.2004 року. Вважає таке рішення відповідача передчасним, у зв'язку з чим існує загроза його скасування.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2006 року позов задоволено: скасовано п. 4.5 рішення відповідача № 332 від 25.08.2004 року "По матеріали міського управління земельних ресурсів" у частині передачі в оренду позивачеві земельної ділянки площею 0,1925 га на вул. Вовчинецькій, поруч будинку № 25 та зобов'язано Івано-Франківську міську раду надати в оренду позивачеві земельну ділянку площею 0,1925 га на вул. Вовчинецькій, поруч будинку № 25.
Заступник прокурора міста Івано-Франківська в апеляційній скарзі, поданій в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, просить скасувати постанову та закрити провадження у справі. Вимоги обґрунтовані тим, що спір не є публічно-правовим; зазначає, що згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради на її пленарних засіданнях; вважає правильним скасування п. 4.5 рішення відповідача № 332 від 25.08.2004 року, у зв'язку з його невідповідністю вимогам частини 6 статті 123 Земельного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.
Установлено, що згідно з пунктом 4.5 рішення відповідача від 25.08.2004 року № 332 позивачеві затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1925 га на вул. Вовчинецькій, поруч будинку № 25 за рахунок земель запасу міської ради; вирішено передати вказану земельну ділянку терміном на 3 роки для будівництва багатоквартирного житлового будинку та зобов'язано укласти договір оренди на зазначений строк до 01.10.2004 року.
Зазначене рішення прийнято на підставі рішення ХХІ сесії третього демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 25.01.2002 року "Про делегування окремих повноважень щодо управління землями міста" у частині делегування виконавчому комітету міської ради окремих повноважень при регулюванні земельних відносин у сфері управління (розпорядженням) комунальними землями територіальної громади міста Івано-Франківська.
Згідно з висновком Державної землевпорядної експертизи обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України від 15.10.2004 року № 1212/П поданий позивачем проект відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Вовчинецькій відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів і оцінений позитивно.
Відповідно до протесту прокурора міста Івано-Франківська від 02.03.2005 року № 2 Івано-Франківській міській раді виставлено вимогу привести у відповідність до норм чинного земельного законодавства України рішення ХХІ сесії третього демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 25.01.2002 року "Про делегування окремих повноважень щодо управління землями міста" у частині делегування виконавчому комітету міської ради окремих повноважень при регулюванні земельних відносин у сфері управління (розпорядженням) комунальними землями територіальної громади міста Івано-Франківська.
Рішенням ХХV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання "Про затвердження Порядку розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею на території Івано-Франківської міської ради" від 07.06.2005 року встановлено, що Порядок розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею набуває чинності з дня його затвердження рішенням міської ради та скасовано рішення ХХІ сесії третього демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 25.01.2002 року "Про делегування окремих повноважень щодо управління землями міста" у частині делегування виконавчому комітету міської ради окремих повноважень при регулюванні земельних відносин у сфері управління (розпорядженням) комунальними землями територіальної громади міста Івано-Франківська.
Скасовуючи пункт 4.5 спірного рішення та визнаючи дії відповідача неправомірними, судом першої інстанції установлено порушення відповідачем вимог частини 6 статті 123 Земельного кодексу України. Крім того, суд дійшов висновку про те, що з 02.03.2005 року (дата принесення протесту прокурором) зупинено рішення про делегування повноважень міською радою виконавчому комітету, тому слід вважати, що з цієї дати зупинено і дію інших рішень, прийнятих на підставі опротестованого рішення, у зв'язку з чим й порушено право позивача.
Колегія суддів вважає, що висновки суду неповністю відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права з огляду на таке.
Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Тому, ураховуючи, що позитивний висновок Державної землевпорядної експертизи обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України № 1212/П щодо проекта відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Вовчинецькій позивачеві було надано лише 15.10.2004 року, колегія суддів погоджується з висновком суду про неправомірність дій відповідача по затвердженню проекта відведення земельної ділянки, оскільки такі були передчасними.
У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацами п'ятим та шостим пункту 5 мотивувальної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України ним зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Із системного аналізу пункту 1 резолютивної частини та абзаців п'ятого і шостого пункту 5 мотивувальної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України випливає, що пункт 4.5 спірного рішення відповідача, який є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання, що виразилося у передачі земельної ділянки позивачеві та приступленням його до користування нею, тому він не може бути скасованим чи зміненим органом місцевого самоврядування після його виконання. Скасування цього пункту судом першої інстанції колегія суддів вважає беззмістовним.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки порушень прав та інтересів позивача згідно з рішенням відповідача від 25.08.2004 року не встановлено, тому відсутні підстави для судового захисту.
Відповідно безпідставним є покладення судом на Івано-Франківську міську раду обов'язку надати позивачеві вже орендовану ним на підставі рішення відповідача земельну ділянку площею 0,1925 га на вул. Вовчинецькій, поруч будинку № 25. Крім того, наведений припис є втручанням суду у діяльність органів місцевого самоврядування у вирішенні ним питань надання земельних ділянок у користування.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Судом безпідставно зазначено про зупинення рішення про делегування повноважень міською радою виконавчому комітету на підставі протесту прокурора, оскільки, як установлено вище, це рішення було скасовано рішенням міської ради від 07.06.2005 року, тобто юридично перестало існувати на час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідно помилковим є й висновок суду про зупинення на час розгляду справи інших рішень, прийнятих на підставі опротестованого (зупиненого) рішення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України" положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Наведене спростовує доводи заступника прокурора про непідвідомчість спору адміністративному суду.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради задовольнити частково, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2006 року у справі №А-6/317- скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
І.В. Глушко
Повний текст рішення виготовлено 12.08.2011 року.