15 серпня 2011 р. Справа № 80552/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
27 серпня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області (далі - УПФ України в Хмельницькому районі) здійснювати їм щомісячну виплату передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.08.2009 року.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПФ України в Хмельницькому районі і вирішено зобов'язати відповідача нарахувати та виплати пенсії позивачам з урахуванням положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 27 серпня по 31 грудня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Хмельницькому районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачів в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачів, суд виходив із того, що усі вони належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, невиплата УПФ України в Хмельницькому районі щомісячної надбавки у вищезазначеному розмірі за період з 27 серпня по 31 грудня 2008 року є протиправною. При вирішенні справи підлягає застосуванню річний строк звернення до адміністративного суду, який пропущений позивачами без поважних причин.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мали право на підвищення виплачуваної їм відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (а.с.7,12,17), а на обліку у відповідача УПФ України в Хмельницькому районі перебувають лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Таким чином колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про визнання протиправною відмови УПФ України в Хмельницькому районі у підвищенні розміру пенсії ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як дітей війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 27 серпня по 31 грудня 2008 року, оскільки вони не перебувають на обліку в відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід відмовити.
За таких обставин та виходячи із встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, який правильно застосований судом першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у частині визнання протиправною відмови УПФ України в Хмельницькому районі у підвищенні розміру їх пенсії, як дітей війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 27 серпня по 31 грудня 2008 року.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за цей період колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачів судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року у справі № 2а-3595/09 у частині задоволення вимог позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні їх позовних вимог відмовити.
У іншій частині постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко