26 вересня 2011 р. Справа № 7931/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської обл. від 13.12.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. про зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії, -
22.11.2010р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати відмову відповідача Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. виплачувати їй щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною; стягнути з пенсійного органу на її користь підвищення до пенсії за періоди 09.07.2007р.-31.12.2007р., 22.05.2008р.-31.12.2008р., 01.01.2009р.-31.12.2009р., 01.01.2010р.-30.09.2010р., право на яке надано ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням внесених змін до цієї статті та вже виплачених коштів; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-3).
Ухвалою судді від 25.11.2010р. заявлений позов у частині вимог за період 2007 року - 22.05.2010р. залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду, неподачу відповідного клопотання та відсутності поважних причин для його поновлення (а.с.7).
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської обл. від 13.12.2010р. заявлений позов задоволено частково, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком протиправними; зобов'язано пенсійний орган нарахувати і виплатити позивачу надбавку до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2010р. (а.с.12-13).
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл., який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.15-17).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.
Встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Також суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та задовольнив вимоги, починаючи з 22.05.2010р., без визначення конкретного періоду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за період, починаючи з 22.05.2010р.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни; відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) остання право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл., протягом 2010 року їй виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни не в повному обсязі.
Відповідно до ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право КМ України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», через що колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2010р., з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за спірні періоди колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Щодо тверджень апелянта про фінансування підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України, то колегія суддів враховує вимоги ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої установлено, що у разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Звідси, у разі недостатності бюджетних коштів для покриття спірного підвищення до пенсії, витрати на ці виплати покриваються за рахунок Пенсійного фонду України, який несе обов'язок по їх виплаті.
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд визнає такі дії незаконними і зобов'язує відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
У частині визначення кінцевої дати проведення пенсійних виплат колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити спірні нарахування і виплати пенсії до втрати позивачем права на них. При цьому, колегія суддів не вказує на протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути допущені останнім у майбутньому.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської обл. на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської обл. від 13.12.2010р. в адміністративній справі № 2а-602/10/0901 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
С.П.Нос