"29" серпня 2011 р. № 26612/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Сапіги В.П.,
при секретарі судового засідання Васильків А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові про спонукання до вчинення дій, -
В травні 2010 року позивач управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернувся до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові, в якому просив зобов'язати відповідача включити до відшкодування суму виплаченої позивачем адресної допомоги за період з березня 2009 року по квітень 2010 року у розмірі 206786,91 грн. та включити зазначену адресну допомогу до відшкодування у наступних періодах.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року відмовлено у відкритті провадження в справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові про спонукання до вчинення дій.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення у справі, неправильно дослідив представлені докази, висновки викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи, допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку чим просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перерахування коштів відбувається на централізованому рівні і тільки тих сум, які включені в акт, складений на територіальному рівні і зазначених в узгодженій довідці. Отже, судом першої інстанції не з'ясовані правові відносини сторін та не враховано, що неможливо стягнути на централізованому рівні суми, не включені в щомісячні акти звірки, які складаються на територіальному рівні, тим паче, що відповідно до Порядку відшкодування витрат, затверджого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4 на центральний рівень передаються тільки довідки про відшкодування Фондом Пенсійному фонду витрат. Відтак, суд помилково дійшов висновку, що встановлене Порядком правило підписання акту звірки розрахунків розраховано на відсутність спору, а тому не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку. Оскільки, в першій частині акту щомісячної звірки витрат зазначається сума, яку виплатив пенсійний фонд, а в другій - сума, яку Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає до відшкодування. Таким чином, вважає, що суд невірно вважає, що сторони відповідно до вимог Порядку позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
У п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України вбачається, що компетенція адміністративних судів поширюється на спір, який виникає із правовідносин публічного характеру, а сторонами такого спору повинні бути суб'єкти владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи зміст п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України колегія суддів вважає, що суб'єкт владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, в даному випадку був зобов'язаний вказати конкретну норму нормативного-правового акту, якою передбачено право на звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача включити в Акт щомісячної звірки певні суми коштів.
На переконання колегії суддів, як і Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженим спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04 березня 2003 року так і Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим указом Президента України № 121 від 01 березня 2001 року, не передбачено право органів Пенсійного фонду України звертатись в суд із такого роду позовними вимогами.
Таким чином, на думку колегії суддів, спір між сторонами у справі не пов'язаний із реалізацією ними владних управлінських функцій, а виник у зв'язку із здійсненням їхньої господарської компетенції, а тому, дана справа не підлягає розгляду у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку, таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права та прийнято вірне рішення про відмову у відкритті провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 109 КАС України.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2010 року у справі № 2а-3921/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя В.П. Сапіга
Повний текст ухвали виготовлено 02.09.2011 р.