16 серпня 2011 р. Справа № 11300/09/
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Довгополова О.М.,
суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,
при секретарі судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Долинського комбінату комунальних підприємств на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року у справі за позовом Долинського комбінату комунальних підприємств до Долинської об'єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.09.2007 року: № 0000012300/0, № 0000032300/0, № 0000022300/0 та № 0000981720/0. Вимоги обґрунтовані правомірністю сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. Вимоги обґрунтовані тим, що між ним та Долинською міською радою мали місце правовідносини щодо використання бюджетних коштів і виконання міського бюджету, зокрема, відповідно до рішення Долинської міської ради виконувалась бюджетна програма благоустрою міста, а не правовідносини купівлі-поставки послуг. Зазначає, що бюджетні кошти не можуть бути джерелом сплати збору за забруднення навколишнього середовища, оскільки відповідно до Закону України «Про відходи» платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, і ніяк не одержувачі (розпорядники) бюджетних коштів. Діяльність позивача в частині виконання бюджетної програми благоустрою міста не може розцінюватись як підприємництво.
У письмовому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.
За результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової комплексної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року складено акт № 000228/231/03345886 від 31.08.2007 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012300/0, № 0000032300/0, № 0000022300/0 та № 0000981720/0 від 07.09.2007 року, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежами: податок на додану вартість в сумі 1880408,00 грн., податок на прибуток в сумі 142363,00 грн., інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 39939,94 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 5211,66 грн.
Унаслідок розгляду скарги позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012300/2, № 0000022300/2, № 0000032300/2 та № 000098172/2.
Згідно з актом перевірки протягом періоду, що перевірявся, позивачем отримано від Долинської міської ради грошові кошти в сумі 6008216,72 грн., які в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не враховано при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, а саме підприємством занижено податкові зобов'язання за період з 01.08.2004 року по 31.03.2007 року в сумі 940204,00 грн.
Також установлено, що кошти отримані позивачем на фінансування робіт по благоустрою міста в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 та п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР не включено до складу валових доходів та витрат, а саме за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року підприємство занизило валовий дохід на суму 4762681,00 грн. та занизило валові витрати на суму 4565625,00 грн.
Зазначено, що позивач здійснює утримання та перерахування в бюджет податок з доходів фізичних осіб. Станом на 01.04.2007 року середньоспискова чисельність працівників складає 96 чоловік та три особи сумісники, а також укладено 4 трудові угоди. Підприємством в порушення пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2005 року 87 працівникам зайво надано податкову соціальну пільгу в місяці припинення трудових відносин з працедавцем, сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб складає 1737,22 грн., у результаті чого документальною перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1737,22 грн.
Перевіркою також встановлено, що Долинський ККП являється платником збору за забруднення навколишнього природного середовища. Підприємство в порушення п. 5.7 «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» в першому кварталі 2007 року розміщувало тверді побутові відходи в кількості 3500 тонн, проте не обчислювало збір у п'ятикратному розмірі, внаслідок чого занизило до сплати в бюджет збору в сумі 33279,12 грн.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.199" року № 167/98-ВР - об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак. Інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності (п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно з рішеннями Долинської міської ради в 2004, 2005 та 2006 роках були затверджені Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Долина та Програми благоустрою. Даними програмами була визначена кошторисна вартість робіт, пов'язаних з проведенням благоустрою, зокрема, передбачено перелік робіт та їх вартість. На виконання затверджених програм (фінансування благоустрою) позивачем отримано грошові кошти в сумі 6008216,72 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між позивачем та Долинською міською радою виникли відносини цивільно-правового характеру з виконання робіт, а тому визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1880408,00 грн. відповідно до пп. 3.1.3 п. 3 ст. 3 та пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правильним.
Твердження позивача про те, що ним фактично були отримані з бюджету субсидії для покриття збитків, пов'язаних з реалізацією бюджетної програми благоустрою міста та що такі операції відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року не є об'єктом оподаткування не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Підпунктом 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Отже, невключення до складу валового доходу сум коштів, отриманих позивачем з бюджету Долинської міської ради на виконання робіт по благоустрою, суперечить наведеним положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу в сумі 4762680,60 грн. є правильним.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з п. 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
До складу валових витрат платника податку відносяться суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, нараховані на виплати, зазначені у підпункті 5.6.1 цієї статті, за ставками та у порядку, встановленому законом (п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Ураховуючи, що у період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року позивач всупереч вимог п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5, пп. 5.6.1, пп. 5.7.1 не включав до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), пов'язаних з проведення благоустрою міста на суму 3077058,00 грн., на оплату праці працівників, які виконували роботи по благоустрою на суму 119365,00 грн., суми страхового збору (внесків) до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на суму 349906,00 грн., суми податків та зборів на суму 19296,00 грн. усього на загальну на суму 4565625,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано погодився з відповідачем про заниження позивачем валових витрат за цей період у сумі 4565625,00 грн.
Отже, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 91889,00 грн. є правильним.
Згідно з п. 2.2 статті 2 статуту позивача одним з основних видів його діяльності є вивіз, утилізація та захоронення твердих побутових відходів та рідких нечистот. Як зазначено в акті перевірки, позивач подавав до податкової інспекції розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004, 2005, 2006 роки та за 1-ий квартал 2007 року. Крім того установлено, що позивачу надано дозволи на розміщення відходів у 2004 році № 12 від 19.11.2003 року, у 2005 році № 82 від 05.10.2004 року, у 2006 році № 104 від 30.06.2005 року та у 2007 році згідно з дозволом від 01.10.2007 року.
Таким чином, розміщення позивачем твердих побутових відходів у кількості 3500 тонн у І кварталі 2007 року вчинене без відповідного дозволу.
Статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за забруднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів встановлено збір.
Згідно зі ст. 55 цього Закону розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що не забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
У ст. 17 зазначеного Закону до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку визначення збору та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи» за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата, розмір якої встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів залежно від рівня небезпеки та цінності території, на якій вони розміщенні. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовищ згідно із законом. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, згідно з п. 2 якого збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі-викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі-скиди), розміщення відходів.
В абзаці другому пункту 4 цього Порядку зазначено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів зборів та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючись коефіцієнтів.
Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України за № 162/379 від 19.07.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за № 544/3837, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, згідно до п.2.1 якої платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні, громадяни, які здійснюють на території України в межах її континентального шельфу та включеної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Відповідно до п. 3.2 п. 3 цієї Інструкції об'єктом обчислення збору є у тому числі обсяг відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Згідно з п. 5.5 зазначеної Інструкції у разі відсутності в платника затвердженого у встановленому порядку лімітів викидів від стаціонарних джерел забруднення, скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі.
Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного є правильним.
Крім того, в акті перевірки встановлено, що позивачем було надано 87-ми працівникам податкову соціальну пільгу в місяці припинення трудових відносин.
Підпунктом 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2005 року №889-ІV установлено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватись до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку та припиняється у зв'язку з поданням заяви про відмову від такої пільги. Така заява не подається, якщо платник податків припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав.
Оскільки податкова соціальна пільга була надана в місяці припинення трудових відносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність рішення відповідача, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5211,66 грн.
Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.
Доводи позивача не спростовують висновків суду, тому його скарга не задовольняється.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Долинського комбінату комунальних підприємств залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року у справі № 2-а-574/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.В. Гуляк
І.В. Глушко
Повний текст рішення виготовлено 18.08.2011 року.