"29" серпня 2011 р. № 25507/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання розпорядження незаконним, -
В лютому 2010 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду першої інстанції з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просили визнати розпорядження відповідача від 20.01.2010 р. № 105-р про затвердження погодженого Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою при Кабінеті Міністрів України поіменного списку громадян, яким надаються придбані у с. Зоря Рівненської області (вул. Жовтнева, 7) квартири, незаконним; скасувати зазначене розпорядження.
Позовні вимоги мотивували тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження не було дотримано процедури, оскільки не був затверджений порядок подання на розгляд Ради пропозицій щодо визначення громадян, між якими пропонується розподілити квартири, формування та погодження і розподілення відбулося за пропозицією сільського голови.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання розпорядження незаконним повернено позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала мотивована, зокрема, тим, що дану позовну заяву слід повернути позивачеві з підстав, передбачених п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, оскільки згідно ч. 3 ст. 19 КАС України справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна підсудність якого поширюється на місто Київ, а згідно ст. 117 Конституції України розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржили позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які покликаючись на незаконність такої ухвали, оскільки вона прийнята з порушенням норм процесуального закону, просять її скасувати і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що із змісту розпорядження № 105-р від 20.01.2010 року вбачається, що воно є актом індивідуальної дії. Отже, в силу норми ч. 2 ст. 19 КАС України в суду першої інстанції не було правових підстав для прийняття такої ухвали.
Позивачі просили справу розглядати в порядку письмового провадження, представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, звернення позивачів із позовною заявою до суду та винесення оскаржуваної ухвали) адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Частиною 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 07.07.2010 р.) встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
З матеріалів справи, а зокрема - позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - вбачається оскарження позивачами правового акту індивідуальної дії, який стосується саме їх інтересів, а тому судом першої інстанції помилково застосовано норми ч. 2 ст. 19 КАС України при вирішенні питання про повернення позовної заяви.
Згідно з матеріалами справи, позивачі проживають в АДРЕСА_1, а тому вказану справу повинен розглядати окружний адміністративний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться зазначений населений пункт, тобто Рівненський окружний адміністративний суд.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 поверненню до цього ж суду для продовження розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі № 2а-473/10 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання розпорядження незаконнимнаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя В.П. Сапіга