"29" серпня 2011 р. № 21648/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук Катерини Леонідівни, заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пелих Олександра Андрійовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови , -
В лютому 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук Катерини Леонідівни, заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пелих Олександра Андрійовича, в якому просив визнати дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пелих Олександра Андрійовича, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук Катерини Леонідівни незаконними та неправомірними; постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08 лютого 2010 року, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук Катериною Леонідівною скасувати; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягнути з рахунку Державного бюджету України в особі Державного бюджету України.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року відмовлено у відкритті провадження в справі за вказаним адміністративним позовом. Роз'яснено, що вирішення даної справи здійснюється в порядку цивільного судочинства з врахуванням вимог ст. 15 ЦПК України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на те, що дана ухвала винесена в порушення вимог діючого законодавства, просить скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зі змісту ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України випливає, що в порядку цивільного судочинства розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення яке прийнято після 1 вересня 2005 року за правилами ЦПК України. Що ж до скарг на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, прийнятих відповідно до ЦПК України 1963 року, то такі скарги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Дана норма за своєю суттю є бланкетною (відсилочною) і передбачає розгляд позовної заяви про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, а згідно з ч. 2 ст. 384 цього Кодексу скаргу така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Із зазначених норм вбачається, що до цивільної юрисдикції належать лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року. Спори з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень судів цивільної юрисдикції, ухвалених до 1 вересня 2005 року, відповідно до ст. 181 КАС України повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Як вбачається за матеріалів справи, у вказаній справі спір виник з приводу дій, вчинених органом державної виконавчої служби та його посадовими особами під час виконання рішення, ухваленого Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області 12 квітня 2005 року, тобто до 1 вересня 2005 року. Таким чином, зазначений спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а позовна заява поверненню до цього ж суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі № 2а-534/10 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук Катерини Леонідівни, заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пелих Олександра Андрійовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя В.П. Сапіга